Ринок єврооблігацій виник у Лондоні в результаті лібералізації британського валютного контролю. Цьому сприяло також жорстке регулювання ринку облігацій у США, різниця в процентних ставках на американському ринку та євроринку і, як наслідок, переорієнта-ція емітентів облігацій на євроринок. Дещо пізніше виник ринок ко-ротко- і середньострокових євровекселів, основними учасниками якого стали великі міжнародні банки, здійснюючи емісію євровекселів та забезпечуючи їх обіг на вторинному ринку.

510

Єврооблігації надають доступ емітентам на міжнародний фінан-совий ринок і являють собою боргові зобов'язання позичальника, який отримав довгострокову позику (5—15 років) у будь-якій з євровалют. Як правило, вони є цінним папером на пред'явника. Єврооблігації пономіновані в євровалюті і придбаваються інвесторами в євровалюті. Обсяг емісії єврооблігацій становить від сотень тисяч до мільярдів доларів.

Емітентами облігацій на міжнародному ринку виступають окремі країни, органи місцевого самоврядування, фінансові інститути, кор-порації, банки тощо. У випадку, коли позичальником на міжнарод-ному ринку виступає та чи інша країна, її кредитний рейтинг вста-новлюється міжнародними реитинговими агентствами на основі рей-тингів економічного, політичного ризику та ризику переказу. Відпо-відно до кредитного рейтингу і рекомендацій андерайтера встановлю-ються процентні ставки по боргових зобов'язаннях країни-емітента. Рейтинги довгострокових зобов'язань країн-позичальників на поча-ток 1998 p., розроблені агентством "Moody's", наведено в табл. 21.1.

Таблиця 21.1. Рейтинги довгострокових зобов'язань країн-позичальників

Країна |

Довгострокові облігації та векселі |

Довгострокові банківські депозити

Австрія, Велика Британія, Німеччина, Ліхтенштейн, Люксембург, СІЛА, Швейцарія, Франція, Японія |

Ааа |

Ааа

Бельгія, Данія, Фінляндія |

Ааі |

Ааі

Австралія, Іспанія, Канада |

Аа2 |

Аа2

Італія, Португалія, Швеція |

АаЗ |

АаЗ

Корея |

А1 |

А2

Гонконг, Ізраїль, Словенія |

A3 |

A3

Китай |

A3 |

Ваа2

Греція, Чехія, Чилі, Естонія |

Baal |

Baal

Таїланд |

Baal |

Ва2

Угорщина, Індія, Словаччина |

ВааЗ |

Ваі

Литва, Молдова, Росія |

Ва2 |

ВаЗ

Бразилія, Туреччина |

В1 |

В2

Казахстан, Румунія |

ВаЗ |

В1

Емісія та розміщення єврооблігацій здійснюються андерайтинго-вими синдикатами, що складаються переважно з кількох євробанків або інших фінансово-кредитних інститутів чи брокерських фірм. Андерайтинговий синдикат проводить роботу з потенційними інвес-

_________________________________________511

торами і бере на себе зобов'язання щодо розміщення емісії на рин-ку. Комісійні, отримані андерайтерами від проведення підписки на євроринку, як правило, менші від комісійних, отриманих на націо-нальних ринках.

Більша частина облігацій, що перебувають в обігу на євроринку, мають фіксований купон. Крім облігацій з фіксованим купоном на євроринку емітуються облігації з плаваючим купоном, конвертовані облігації, облігації з правом придбання акцій визначених корпорацій. Процентний дохід по боргових зобов'язаннях з плаваючим купоном визначається на євроринку на основі відповідних ставок LIBOR і переглядається раз на 6 міс.

Вторинні ринки єврооблігацій сконцентровані в Європі в Лондоні, Люксембурзі, Франкфурті-на-Майні, інших містах. Розрахунки за єврооблігаціями здійснюються через дві основні депозитарно-кліри-гові системи: Euroclear і CEDEL. Клірингова палата CEDEL, учасни-ками якої виступають 120 банків, була створена в 1968 р. в Брюс-селі. Клірингова палата Euroclear (Центр поставки єврооблігацій) налічує 94 акціонерів — комерційних банків. Ринок єврооблігацій саморегулюється професіоналами Асоціації дилерів по міжнародних облігаціях.

Єврооблігації є одним із видів боргових зобов'язань, що купують-ся за валюту, яка не збігається з валютою країни емітента таких облігацій. Іншим видом подібних зобов'язань є іноземні облігації, що емітуються нерезидентами на національних ринках різних країн згідно із законодавством цих країн і розміщуються серед резидентів за національну валюту.

За механізмом функціонування ринки іноземних та єврооблігацій мають багато спільного. Основними країнами, де емітуються іноземні облігації, є США, Японія, Швейцарія та Велика Британія.

Євроринок акцій виник у 1980 р. Поява і розвиток цього ринку пов'язані з бажанням інвесторів формувати портфель акцій на міжна-родному ринку, з необхідністю для корпорацій шукати нові джерела формування власного капіталу, з потребою залучення іноземних інве-сторів для участі в приватизації підприємств. Євроакції розміщують-ся на ринку банківськими синдикатами, котируються в міжнарод-них фінансових центрах і продаються за євровалюту.

Підприємство, що розміщує на євроринку частку або весь обсяг емісії, отримує кошти в євровалюті. Залежно від умов емісії та відповідного законодавства акції підприємства після цього можуть котируватися як на національному ринку емітента, так і на ринках інших країн.

Крім євроакцій на міжнародному ринку перебувають в обігу іно-земні акції, які за механізмом випуску та обігу подібні до іноземних

облігацій. Іноземні акції розміщуються або котируються на фондо-вому ринку іноземної держави або лише продаються на організованих ринках іноземних держав, а котируються тільки в країні випуску.

Серед мотивів, якими керуються корпорації при розміщенні акцій на ринках різних країн, основну роль відіграють:*

легкість залучення капіталу;*

менша вартість капіталу, ніж на національному ринку;*

можливість залучити нових інвесторів та диверсифікувати їх базу;*

можливість освоїти нові ринки збуту;*

присутність на ринку країни додаткового розміщення акцій до-чірньої або материнської компанії;*

популяризація імені корпорації на міжнародному ринку.

Багато корпорацій, у тому числі американські, практикують розмі-щення частки емісії акцій на євроринку. Європейські корпорації роз-міщують частину своїх акцій на ринку СІЛА. При цьому частину ак-цій, що розміщується у такий спосіб, називають траншем на Євро-ринку або американським траншем. ("Tranche" — французький» термін, що означає відокремлену частку випуску фінансового акти-[ ву). Існують також корпорації, що намагаються збільшити свій ка-| пітал за рахунок розміщення акцій відразу в кількох країнах. ПрИ; цьому серед іноземних інвесторів може бути розміщено більше поло-вини акцій і не втрачено контрольний пакет акцій, оскільки розмі-і щуються не голосуючі акції. І

Похідні фінансові інструменти — свопи, опціони, форварди та^ ф'ючерси — з'явились на євроринку в 70-х роках і стали органіч-j ним доповненням до основних фінансових інструментів євроринку.! Вони дали змогу учасникам ринку ефективніше управляти фінан-совими ризиками, робити фінансове посередництво на міжнародно-му ринку більш безпечним. Вони дали змогу як позичальникам, так> і