В економічній літературі даються різні визначення поняття "фінансо-вий ринок":—

сукупність кредитно-фінансових інститутів, які спрямовують потік грошових засобів від власників до позичальників і навпаки;—

механізм перерозподілу капіталу між кредиторами і позичальниками за допомогою посередників на основі попиту і пропозиції;—

грошові відносини, які складаються в процесі купівлі-продажу фінан-сових активів під впливом попиту і пропозиції на позичковий капітал, рух якого втілюється в цінних паперах;—

загальне визначення ринків, де проявляються попит і пропозиція на різні платіжні засоби.

Однак, якими б різноманітними не були визначення, всі автори визна-ють кругообіг фінансових ресурсів, у процесі якого в одних суб'єктів ринку нагромаджуються заощадження, а інші мають потребу в коштах для розши-рення їх діяльності. В економіці постійно відбувається кругообіг фінансових ресурсів, суб'єктами якого є домашні господарства (господарства громадян та їхніх сімей), підприємства, держава і різні фінансові інститути-посеред-ники. На рис. 1 схематично зображено кругообіг фінансових ресурсів на фінансовому ринку.

Як свідчить практика, головними суб'єктами фінансового ринку є домаш-ні господарства, в яких у більшості випадків доходи перевищують витрати на величину заощаджень.

Слід зазначити, що не всі заощадження можна розглядати як реальні фі-нансові ресурси. Значний вплив на подальшу долю заощаджень має мотив, яким керувався суб'єкт, обмежуючи свої споживчі витрати, та його ставлен-ня до структур, через які здійснюють мобілізацію заощаджень. Мотивами заощаджень для домашніх господарств можуть бути:—

скорочення поточного споживання з метою його поліпшення в майбут-ньому;—

нагромадження коштів для придбання товарів довгострокового користу-вання;—

намагання усереднити споживачів у часі через незбігання терміну отри-мання доходу зі строками платежів;—

отримання за рахунок заощаджень додаткових доходів;—

використання заощаджень як страхового фонду. |

^* |

Фінансові посередники |

v Непряме фінансування

\ /

\ кошти |

кошти

^ |

^k

г Кредитори (заощадники) кошти |

Позичальники (витратники) -

\ |

V |

/

кошти |

кошти

ж |

^

Фінансові ринки

Домогосподарства Фірми, установи, організації Підприємці Уряд Іноземні компанії Іноземці Уряди іноземних держав |

Домогосподарства Фірми, установи, організації Підприємці Уряд Іноземні компанії Іноземці Уряди іноземних держав*****

І кошти

t

Перерозподіл капіталу

Рис. 1. |

Схема кругообігу фінансових ресурсів у системі фінансового ринку.

Можливість виникнення заощаджень на підприємствах випливає із само-го характеру обміну їхніх коштів. Це можуть бути: амортизаційні відрахування, частина фонду заробітної плати, фонд розвитку підприємства тощо. Зазначи-мо, що, хоч для підприємства його заощадження уже мають цільове призна-чення, а тому можуть розглядатися як фінансові фонди, з точки зору можливо-го виходу на фінансовий ринок вони трансформуються у фінансові ресурси, для яких місце фактичного використання визначатиметься у майбутньому.

Найпростіше на фінансовий ринок потрапляє та частина заощаджень домашніх господарств, яка вже за своїми мотивами була призначена для отримання додаткових доходів, найскладніше — заощадження виступають як страховий фонд. Адже, як відомо, в основі економічної поведінки людей лежать намагання задовольнити якісь потреби. Однак заощадження можуть з'явитися лише тоді, коли суб'єкт задовольняє хоча б основні свої потреби: якщо суб'єктом заощаджень виступає домогосподарство, то це фізіологічні потреби людей; для підприємства такими потребами є покриття поточних витрат, які б забезпечили хоч просте відтворення виробництва. У тому разі, коли доходи перевищують ці потреби, виникає альтернатива: поліпшити споживання сьогодні чи здійснити заощадження.

Через фінансові інститути (банки, страхові компанії, цільові фонди) доходи перетворюються в інвестиції і покривають нестачу фірм у коштах для розширен-ня їх діяльності. Таким чином, усі суб'єкти ринкових відносин зустрічаються на

фінансовому ринку, де відбувається перерозподіл засобів. Фінансова діяльність кожного суб'єкта полягає у пошуку джерел доходів, забезпеченні їх надходжен-ня та вмілому використанні для отримання прибутку.

На фінансовому ринку України діють різні учасники, функції яких зумов-люються метою їх діяльності й участю у здійсненні угод. Коло учасників фінан-сового ринку, а також умови їхньої діяльності визначаються державою. Дер-жава управляє фінансовим ринком переважно через вплив на середовище, в якому функціонують суб'єкти ринку. Вона має достатньо важелів опосередко-ваного впливу на суб'єктів фінансового ринку, щоб досягти їх бажаної пове-дінки. Державний сектор, надаючи кредити і отримуючи позики, відіграє на фі-нансовому ринку важливу роль. Слід пам'ятати, однак, що навіть у тих випад-ках, коли держава сама виступає суб'єктом фінансового ринку, вона не в змозі адміністративне примусити власників коштів збільшити чи зменшити їх * пропонування на фінансовому ринку.

Учасників фінансового ринку залежно від виконуваних ними функцій можна класифікувати, як показано на рис. 2.

Доволі численну групу основних учасників фінансового ринку становлять фінансові посередники, які забезпечують зв'язок між продавцем і покупцем фінансових інструментів. Фінансові посередники надають багато корисних послуг учасникам фінансових ринків:—

сприяють зниженню вартості операцій при одночасному зростанні їхньої кількості (ефект масштабу); |

Учасники фінансового ринку

і |

учасників |

1

Учасники, які виконують основні функції на ринку |

Учасники, які виконують допоміжні функції на ринку JJ

1' |

] |

' |

І |

т І

Прямі учасники фінансових операцій на ринку |

Фінансові посередники |

Суб'єкти інфраструктури

Фондова біржа

Валютна біржа

Депозитарій |

цп

Продавці фінансових інструментів (послуг)

І

Реєстратор ЦП

Покупці фінансових інструментів (послуг) |

Розрахунково-

клірингові центри

Інформаційно-консультаційні центри

Рис |

. 2 . Склад основних груп

фінансового ринку.

з—

об'єднують заощадження своїх клієнтів для здійснення великомасштаб-них інвестицій на первинному ринку;—

диверсифікують ризик, що важко зробити окремим власникам заощад-жень самостійно.

Поняття "фінансовий ринок" є певною мірою збірним, узагальнюючим. У реальній практиці воно характеризує обширну систему окремих видів фінансо-вих ринків із різноманітними сегментами. Кожний із цих видів має справу з певним типом зобов'язань, обслуговує різних клієнтів, діє в різних регіонах і сферах господарського життя. Цей ринок оперує різноманітними фінансовими інструментами, обслуговується специфічними фінансовими інститутами, має доволі розгалужену і різноманітну фінансову інфраструктуру. .j Проведений аналіз дає змогу визначити фінансовий ринок як механізм ї взаємодії