Нині значні зусилля необхідно спрямувати на поліпшення інвестиційного клімату. Ефективна інтеграція України до світового економічного простору є загальним завданням побудови ЇЇ державності, прискорення радикального оновлення національної економіки та побудови її ринкової соціальне зорієнто-ваної моделі. В Україні є досить великі можливості для розвитку іноземного бізнесу та інвестицій, а саме: наявність відносно розвинутої ринкової інфра-структури; низька вартість ресурсів; сприятливе географічне положення; висока якість і дешевизна робочої сили; ненасичений вітчизняний ринок.

Однак залучення іноземних кредитів ставить перед урядом завдання под-війного характеру. З одного боку, залучення кредитів є необхідним (за підра-хунками економістів, на душу населення в Україні припадає 23 дол. прямих іноземних інвестицій), а з другого — іноземні кредити формують зовнішній борг країни і нераціональне їх використання призведе країну до поглиблення боргової кризи. Отже, особливої актуальності набуває підвищення ефективно-сті використання іноземних кредитів, а також залучення на фінансовий ринок нереалізованого інвестиційного потенціалу домашніх господарств. Банківською системою мобілізовано в депозити близько 2 млрд. грн. населення, у той час як майже 70% працюючих громадян США регулярно спрямовують свої пенсійні заощадження не на банківські рахунки, а в інвестиційні фонди, які розміщу-ють ці кошти в акції та інші цінні папери. За різними розрахунками в Україні у населення знаходиться 10—15 млрд. грн. Обсяг заощаджень свідчить, що на-

*

віть за умов довготривалої економічної кризи інвестиційний потенціал до-машніх господарств як постачальників інвестицій є вельми суттєвим.

За цих умов основними пріоритетними напрямами розвитку українського фінансового ринку повинні бути:—

стабілізація законодавчої бази, запровадження системи врегульованих оптимальних норм і методів через найвпливовіші, а головне, ефективні та стимулюючі важелі;—

проведення адміністративної реформи і, зокрема, реформи Міністерства фінансів у напрямі вдосконалення його організаційної структури, уточнення функцій, підвищення ролі й статусу;—

централізація та організаційна оформленість обігу цінних паперів в Україні через створення єдиної біржової системи;—

здійснення заходів щодо стимулювання внутрішнього ринку капіта- * лів, обмеження доступу до нього нерезидентів, що сприятиме зростанню обсягів капіталу;—

запровадження та розвиток таких інститутів, як ринок застави, іпотечні кредити, споживчі кредити, на умовах доступності для вітчизняного інвестора;—

обмеження зовнішніх запозичень й розширення випуску державних і місцевих позик;—

залучення на фінансовий ринок нереалізованого інвестиційного потен-ціалу домашніх господарств;—

розвиток різноманітної довірчої діяльності, операційного страхування;—

створення системи захисту прав інвесторів на фінансовому ринку;—

формування учасника фінансового ринку як суспільного інституту, тобто такого учасника, для якого соціальне зумовлені й історично обмежені закони, норми, звички і стереотипи, що склалися у суспільстві, є настільки очевидними, що не потребують офіційних угод між контрагентами, які діють в економіці.

Узагальнюючи вищесказане, хочемо наголосити, що здійснення даного*** комплексу заходів щодо врегулювання фінансового ринку дасть змогу змен-шити його залежність від іноземного капіталу, особливо від непередбачуваної поведінки зарубіжних спекулятивних інвесторів, а також залучити на ринок внутрішні фінансові ресурси — вільні кошти населення. Фінансовий ринок стане прогнозованим, а взаємозв'язки між його структурними елементами — гармонійними і взаємоузгодженими. Його стійкість буде зміцнена, і цінні папери стануть стабільним інструментом нагромадження і переливу капіталів.

Ефективно діюча система фінансових ринків може бути створена тільки на основі цілісної науково обгрунтованої стратегії, що включає пріоритетні цілі податкової, адміністративної, законодавчої, соціальної політики, а також систему заходів їх забезпечення, що максимально враховують своєрідність перехідного етапу економіки при зміцненні й удосконаленні структурних елементів фінансового ринку.

1 Ладиженський М.Г.

І НОВІ ТЕНДЕНЦІЇ НА СВІТОВОМУ ФОНДОВОМУ РИНКУ

Заперечення, злість, торг, депресія і прийняття — це послідовність сприй-няття ситуації, що склалася сьогодні на світовому фондовому ринку у взаєми-нах між традиційними брокерськими конторами і компаніями, які надають послуги з операцій з цінними паперами через Інтернет. Брокери, які з появою * нових видів послуг нехтували новітніми технологіями торгівлі і не звертали уваги на новоз'явлених конкурентів, змушені прийняти нинішні реалії.

Традиційно торгівля цінними паперами проводилася через брокерів, які мали у своєму розпорядженні цілі аналітичні відділи та надавали повний комплекс послуг, даючи відповіді на будь-які запитання стосовно функціону-вання фондового ринку. В списку таких послуг значилися як загальні послу-ги з виконання угод з цінними паперами, їх збереження, надання позик з операцій з маржею, дослідження і прогнозування стану економіки, галузей і компаній, так і спеціальні поради щодо поведінки в тій чи іншій конкретній ситуації, що склалася на ринку, рекомендації з купівлі чи продажу будь-яких видів цінних паперів, розпорядження рахунком клієнта, допомога в об-численні податків тощо.

Американський ринок цінних паперів почав змінюватися для брокерів протягом 1970-х років, коли встановлені десятиріччями ставки комісійних різко зменшилися. З'явився новий "клас" фондових брокерів — дисконтні брокери, які почали надавати порівняно менший обсяг послуг за нижчу комі-сійну винагороду. До таких послуг слід насамперед віднести купівлю-продаж цінних паперів, виконання функцій зберігача, надання позик з операцій з маржею, проведення операцій без покриття, а також надання інформації з ко-тирування цін на акції. Завдяки тому, що дисконтні брокери надавали тільки частину традиційно прийнятих послуг на фондовому ринку, в них з'явилася можливість значно зменшити рівень комісійної винагороди, що призвело до зростання конкуренції на ринку цінних паперів.

Технологічні рішення кінця XX століття