тобто в валютах, відмінних від валю-ти країни, де вони знаходяться, називають євроринками. Операції на євроринку не підлягають валютному регулюванню країни, де розмі-щені конкретні банки, оскільки в операціях на євроринку валюта платежу не є національною валютою країни, де проводиться ця опе-рація. Так, якщо французький інвестор має депозит у доларах США в банку, що знаходиться поза межами США, наприклад в Англії, він не підлягає валютному регулюванню ринку США. Євроринки є оф-шорними ринками вільно конвертованих валют. Однак хоча офшор-ний ринок є більш точною назвою для ринку валюти, що перебуває в обігу поза межами відповідної країни, назва "євроринок" використо-вується і сьогодні для визначення будь-яких офшорних ринків будь-якої валюти.
Поняття "євродолар" виникло наприкінці 50-х років для визна-чення тимчасово вільних грошових коштів у доларах США, що роз-міщувались фізичними та юридичними особами різних країн у бан-ках за межами США і використовувались останніми для проведення кредитних операцій. Базою ринку євродоларів послужили доларові
499
депозити іноземних вкладників на рахунках у лондонських банках, які виникли в результаті хронічного дефіциту бюджету США. Вна-слідок створення несприятливих умов для руху капіталів на ринку США та виникнення значної потреби в доларах на ринках Європи банки почали проводити операції з доларами за межами США. Бри-танські банки, які активно займались фінансуванням міжнародних операцій, першими почали використовувати долар для проведення кредитно-депозитних операцій на міжнародному ринку.
В 60-х роках XX ст. через погіршення платіжного балансу США, а в 70-х унаслідок нафтових шоків та необхідності рециклювати наф-тові капітали євроринки отримали поштовх для подальшого розвит-ку. Вони змогли забезпечити фінансування дефіцитів бюджетів, по-роджених нафтовими шоками, але сприяли накопиченню заборгова-ності країнами "третього світу" — імпортерами нафти. Розвиток інно-вацій на фінансовому ринку та подальша глобалізація ринків у 80-х роках сприяли подальшому розвитку євроринків. У цей час внаслі-док кризи заборгованості ринок переорієнтувався на операції з кор-пораціями, фінансовими інститутами та урядами промислове розви-нених країн. Наприкінці 80-х років близько 90% міжнародних бан-ківських кредитів були надані агентам країн з розвиненою ринко-вою економікою. В цей час значного розвитку досяг ринок єврооблі-гацій. Ринок коротко- і середньострокових цінних паперів виник у в 1981 p., а ринок євроакцій — в 1983 р.
Інтернаціоналізації фінансових ринків тривалий час заважало регулювання національних ринків, ререгулювання яких у 80-х ро-ках сприяло інтеграційним процесам. Сприяли цьому і розвиток інформаційних технологій та телекомунікаційних систем. Ререгулю-вання національних ринків, з одного боку, зробило їх конкуренто-спроможними до євроринку, а з другого боку — сприяло подальшо-му розвитку євроринків. У 1982 р. в Лондоні відкрилась Лондонська міжнародна біржа фінансових ф'ючерсів. У 80-х роках нерезиден-там дозволили відкривати в банках США та Японії рахунки у ва-люті, які не підлягають національному валютному та банківському регулюванню цих країн, що означало відкриття там офшорних фінан-сових ринків. У результаті взаємопроникнення та взаємозалежності національних економік процес інтеграції національних ринків і євро-ринків продовжується.
Євроринки виникли і почали розвиватись завдяки діяльності на міжнародному ринку великих міжнародних банків у напрямі забез-печення потреб суб'єктів ринку. Спочатку операції на євроринку мали короткостроковий характер. Поступово операції учасників євроринку розширились від простого банківського посередництва до широкого
500_______________________________________
.^—— _ _ у -^^— —
кола фінансових послуг. Значна частина кредитно-депозитних опе-рацій міжнародних банків має міжбанківський характер, тобто є кре-дитами та депозитами в інших банках. І на сьогодні банки є основ-ними учасниками євроринку. Близько 75% євродоларових депозитів володіють банки.
Еволюція євроринків привела до появи різноманітних боргових інструментів та до значного розширення асортименту фінансових послуг, у тому числі послуг по розміщенню позик. Боргові інструменти, що перебувають в обігу на євроринку, дають змогу залучити кошти на термін від 24 год до десятків років. Деякі міжнародні банки ви-пускають боргові зобов'язання терміном обігу до 100 років і вічні. Останні залучаються банками на умовах субординованого капіталу з метою подальшого приєднання до власного капіталу банку.
На перших етапах розвитку євроринків винятковою валютою опе-рацій був євродолар. Згодом коло використовуваних для операцій на євроринку валют розширилось за рахунок інших базових валют: швейцарського франка, японської єни, німецької марки, фунта стер-лінгів, а також валюти євро та незначною мірою інших валют.
Фінансові ринки промислово розвинених країн тривалий час ма-ють в певній мірі відкритий характер. Нерезиденти можуть інвесту-вати кошти в цінні папери резидентів, а також у деяких випадках пропонувати до продажу цінні папери власної емісії. В цілому рези-денти країн з розвиненою ринковою економікою та вільно конверто-ваною валютою мають широкі можливості для проведення операцій на євроринку, проте не мають гострої потреби в страхуванні від ва-лютного, процентного, політичного та економічного ризиків. Резиден-ти країн з перехідною економікою та слабкою валютою, навпаки, мають гостру потребу в страхуванні від ризиків і практично не ма-ють змоги проводити страхування від фінансових ризиків на міжна-родному ринку.
Усі великі міжнародні фінансові центри є водночас великими євро-центрами, де здійснюються величезні обсяги операцій з усіма базовими валютами світу. Головним центром ринку євродоларів є Лондон — один із основних міжнародних фінансових центрів. Мінімальна сума угоди на ринку євродоларів становить 1 млн дол США. Провідну роль на євроринках відіграють найбільші банки Європи, США та Японії. Зародившись наприкінці 50-х років в Європі, євроринки з ча-сом охопили весь світ. На сьогодні діяльність євроринків сконцентро-вана в трьох регіонах — європейському, північноамериканському та далекосхідному з центрами у Лондоні, Нью-Йорку й Токіо. Частка європейського ринку в обсязі операцій з євровалютою поступово зменшується внаслідок бурхливого розвитку далекосхідного ринку
_________________________________________501
та активізації північноамериканського.