Подальший розвиток міжнародних ринків та інтеграційні проце-си на них сприяють розвитку світової економіки, оскільки дають змогу кращого розподілу фінансових ресурсів у світовому масштабі. Водночас вони роблять більш взаємозалежними економіки різних країн і зменшують можливості урядів країн у регулюванні процесів на національних фінансових ринках.

Внаслідок інтернаціоналізації фінансових ринків держави втра-тили значною мірою важелі впливу на рух капіталів. Це означає, що в разі дестабілізації міжнародного ринку державі важче здійснити стабілізуючий вплив на національний ринок. Розвиток та глобаліза-ція фінансових ринків створили передумови для значного зростан-ня системного ризику і для зменшення рентабельності міжнародної банківської системи.

21.2. Міжнародний валютний фонд та Світовий банк

Одним із результатів міжнародної валютно-фінансової конфе-ренції ООН, що відбулася в липні 1944 р. в Бреттон-Вудсі (СІЛА), стало створення в 1945 р. двох спеціалізованих організацій ООН — Міжна-родного валютного фонду (МВФ) та Міжнародного банку реконструк-ції та розвитку (МБРР).

Міжнародний валютний фонд є міжурядовою організацією, що призначена для регулювання валютно-кредитних відносин між дер-жавами-членами та для фінансової допомоги їм через надання ко-ротко- і середньострокових кредитів в іноземній валюті. Практичну діяльність Міжнародний валютний фонд розпочав у 1947р.

Кожен член МВФ має свою частку (квоту) участі, виражену в SDR*. Ця частка відображає розміри економіки країни-члена МВФ і є базо-вим елементом у взаємовідносинах країни-члена з Фондом. Вона

*SDR (Special Drawing Rights) — спеціальні права запозичення. SDR використовуються тільки в міждержавних розрахунках та в деяких інших випадках. Вартість SDR визначається на основі середньозваженої величини ринкових курсів п'яти провідних валют світу (долара США, німецької марки, японської єни, фунта стерлінгів та французького франка). Склад і частка окремих валют переглядаються кожні п'ять років.

508_________________________________________

стерлінгів, японських єнах, корейських вонах, тайваньських доларах тощо. Банком періодично емітуються також короткострокові бор-гові зобов'язання — комерційні цінні папери.

Для хеджування процентного та валютного ризиків Банк актив-но використовує як біржові, так і позабіржові похідні фінансові інстру-менти, включаючи валютні та процентні свопи. З метою зменшення ризику позабіржових угод останні укладаються з юридичними осо-бами, що мають рейтинг ААА, або з банками та державними контр-агентами, що мають рейтинг не нижче АА-. Крім хеджування своїх позицій за допомогою строкових контрактів Банк, виступаючи в ролі дилера, укладає також спекулятивні угоди на строковому ринку.

Банк міжнародних розрахунків (БМР) було створено в 1930 р. зі штаб-квартирою в Базелі для сприяння співробітництву між цент-ральними банками та забезпечення сприятливих умов для проведення міжнародних фінансових операцій. Банк діє як довірена особа та агент у проведенні міжнародних розрахунків її членів. Членами БМР є 33 країни Європи, Азії та США. Банк є найстарішою з міжнародних фінансових організацій і центром співробітництва центральних бан-ків. БМР приймає у вигляді депозитів частину ліквідних коштів цен-тральних банків країн-учасниць, у разі потреби надає їм кредити, роз-міщує на ринку кошти, що є в його розпорядженні. Зобов'язання БМР переважно складаються з короткострокових (до трьох місяців) вкладів центральних банків, які вкладаються на ринкових умовах у централь-них банках різних країн, міжнародних організаціях або у банках -кореспондентах.

Крім банківської діяльності БМР відіграє роль координаційного центру. На регулярних зустрічах управляючих центральних банків розглядаються проблеми функціонування та стабільності міжнародно-го фінансового ринку, координування валютної політики, нагляду за діяльністю міжнародних банків. Банк також є потужним інформа-ційно-дослідним центром, звіти, аналітичні довідки та рекомендації якого мають велике значення для учасників міжнародного ринку.

До регіональних фінансових інститутів переважно відносять ре-гіональні інвестиційні банки, банки розвитку, регіональні інвестиційні корпорації. До регіональних банків розвитку належать Європейський банк реконструкції та розвитку, Міжамериканський банк розвитку, Азіатський банк розвитку, Африканський банк розвитку, Ісламський банк розвитку тощо. Регіональні банки розвитку створюються з ме* тою сприяння переходу країн відповідного регіону до відкритої еконо* міки, орієнтованої на ринок, сприяння структурній перебудові в еко* номіках країн-учасниць, розвитку в них підприємницької ініціативи.

_________________________________________509

Серед інвестиційних інститутів — Європейський інвестиційний банк, Міжамериканська інвестиційна корпорація та Багатосторонній інвестиційний фонд, Азіатська фінансово-інвестиційна корпорація.

Європейський інвестиційний банк був заснований в 1959р. як фінансове самостійна організація в рамках ЄС для сприяння ста-більному та збалансованому розвитку спільного ринку в інтересах ЄС. Банк надає кредити як державним, так і приватним структурам, фінансує проекти як у межах, так і поза межами ЄС, фінансуючи, як правило, проекти лише частково.

До Організації економічного співробітництва і розвитку (ОЕСР) входять країни Західної Європи, СІЛА, Канада, Японія, Австралія та Нова Зеландія. ОЕСР переслідує три цілі: максимально швидке еко-номічне зростання країн-членів при підтримці фінансової стабіль-ності, перехід до вільної торгівлі та забезпечення сприятливих умов для розвитку країн "третього світу". Організація в основному зай-мається дослідженнями, аналізом та розробкою рекомендацій і ви-конує координуючу та прогнозуючу роль, моделюючи розвиток світо-вої економіки і періодично даючи прогнози економічного розвитку країн-членів.

21.4. Фінансові інструменти міжнародного ринку

Основними сегментами євроринку є ринки єврокредитів, єврооб-лігацій, євроакцій та ринки похідних інструментів.

Кредити, що надаються банками на євроринку, мають коротко-, середньо- та довгостроковий характер. Середньо- та довгострокові єврокредити надаються переважно в рамках банківських синдикатів чи пулів. Якщо це кредити великого обсягу, що мають довгостроко-вий характер, вони організуються, як правило, в рамках консорціума, що об'єднує кілька банків під керівництвом банка-менеджера. Такі кредити часто мають форму ролл-оверних (револьверних) кредитів. Для зменшення ризиків кредити надаються під плаваючу процент-ну ставку, яка переглядається