туризму, в структурі якого значну частину складають ділові поїздки у зв’язку з інтернаціоналізацією сучасного виробництва. Розвиток міжнародного виробництва, НТР і інші фактори інтернаціоналізації господарського життя стимулює торгівлю ліцензіями, ноу-хау, іншими видами науково-технічного і виробничого досвіду створює сприятливі умови для розвитку лізингових операцій, ділових консультацій та інших послуг виробничого і персонального характеру.
В платіжному балансі виділяють окремі статті подання військової допомоги іноземним державам і військові виступи за кордоном.
За методикою МВФ прийнято також показувати особливою позицією у платіжному балансі односторонні перекази, в тім числі державні операції, субсидії іншим країнам по лінії економічної допомоги, державні допомоги, державні пенсії і внески у міжнародні організації, приватні операції, а саме перекази іноземних працівників і спеціалістів, представлених вище операцій, послуг, руху і доходів від інвестицій, угоди військового характеру і односторонні перекази названі наявними операціями. Вважається, що вони не належать до експорту та імпорту товарів, тобто цінностей
Баланс руху капіталів і кредитів показує співвідношення вивозу і ввозу державних і приватних капіталів, наданих і отриманих міжнародних кредитів. За економічним змістом ці операції діляться на такі 2 категорії:
міжнародний рух і
кредитного капіталу
Підприємницький капітал включає прямі іноземні інвестиції і портфельні. Прямі інвестиції є важливою формою вивозу довготривалого капіталу і сильно впливає на платіжний баланс. В результаті цих інвестицій розвивається міжнародне виробництво, яке інтегрує національні економіки в світове господарство на більш високому рівні і набагато міцніше як торгівля. Вивіз підприємницького капіталу проходить інтенсивніше, ніж ріст виробництва і зовнішньої торгівлі, що засвідчує його провідну роль в інтернаціоналізації її господарського життя.
Міжнародний рух капіталу класифікують за ознакою довготермінові і середньо термінові операції включають державні та приватні займи та кредит, які надані на термін більше одного року. Отримувачами державних займів і кредитів переважно виступають країни, які відстають від лідерів, в той час, коли передові розвинуті є головними кредиторами. Країнами, що розвиваються також використовують займи від приватних фін.-кредиторів інститутів, розвинутих країн, але в розвинутих корпораціях активно використовують ресурси зі світового ринку у формі випуску, довготермінових цінних паперів або банківського кредиту. Короткотермінові операції включають кредити терміном до року, поточні рахунки банків в іноземних банках, переміщення грошового капіталу між банками за останні два десятиліття. Короткотермінові операції на світовому ринку отримали великий розвиток. Якщо в 60-х, 70-х рр. переважно стихійне переміщення „гарячих” грошей, що посилювало інформацію і кризу. ??? валютної системи, то у 80-х, 90-х рр. основний потік короткотермінових грошових капіталів направлявся в США, залучений порівняно високими % ставками і курсом долара.
Заключні статті платіжного балансу стосуються операцій з ліквідними валютними активами, в якій беруть участь державні валютні органи, в результаті його проходить зміна величини і складу централізованих офіційних валютних резервів.
Схема класифікації:
А – поточні операції, а саме:
товари, послуги, доходи від інвестицій, приватні односторонні операції.
Підсумок:
Б – прямі інвестиції та інші довготерміновий капітал: портфельні інвестиції, інший довготерміновий капітал.
Підсумок (А+Б) (відношення концепції базисного капіталу США);
В – короткотерміновий капітал;
Д – помилки і пропуски.
Підсумок: (А+Б+В+Д)
Е – констатуючі статті.
Комплексуючі статті – переоцінка співвідношення золотовалютних резервів, розподіл та використання спеціальних прав запозичення.
G – надзвичайне фінансування
Z - зобов’язання, які утворюють валютні резерви офіційних установ.
Підсумок: А+Б+В+Д+Е+G+Z
Підсумкова зміна резервів:
спеціальні права запозичення;
резервна позиція в МВФ;
інші вимоги і кредити МВФ.
Платіжний баланс має прямий зв’язок з відтворенням. З одного боку він складається під впливом явищ, які відбуваються в процесі в процесі відтворення, а з іншого боку впливає на нього тому, що має вплив на курсові співвідношення валют, золотовалютні резерви, валютний стан, зовнішню заборгованість, спрямування економічної політики, стан світової валютної системи. У платіжному балансі відображаються:
а) структурні диспозиції економіки, які визначають різні можливості експорту і потреби імпорту товарів, капіталів і послуг
б) зміна у співвідношенні ринкового і державного регулювання економіки
в) кон’юктурні фактори
На стан платіжного балансу впливають такі фактори:
нерівномірність економ. та політичного розвитку країн, міжнарод. конкуренція
циклічні коливання економіки
зовнішні державні витрати
військові витрати
посилення міжнародні фін. взаємозалежності
зміни в світовій торгівлі (торгівля науко??ними товарами)
вплив валютно-фінансових факторів на платіжний баланс
негативний вплив інфляції
виникнення надзвичайних обставин
3. Платіжний баланс є одним з об’єктів регулювання, що обумовлено такими причинами:
- для платіжного балансу характерна нерівновага, яка проявляється в довготривалому і великому дефіцитів одних країнах і великому надмірному активному сальдо в інших. Нестабільність балансу міжнародних розрахунків негативно впливає на динаміку валютного курсу, міграцію капіталів, стан економіки. Наприклад, покриваючи дефіцит поточних операцій платіжного балансу національною валютою США сприяло експорту інформації в інші країни, створенню надлишку доларів у міжнародному обігу, що підірвало Бреттонвудську систему в середині 70-х рр.
- після підміни золотого стандарту в 30-х рр. ХХ ст. стихійний механізм вирівнювання платіжного балансу діє дуже складно, шляхом цінового регулювання. Тому, вирівнювання платіжного балансу вимагає спрямованих державних доходів.
- в умовах інтернаціоналізації господарських зв’язків підвищилося значення платіжного балансу в системі державного регулювання економіки, його врівноваження входить в коло основних завдань економічної політики будь-якої держави поряд із забезпеченням темпів економічного росту, стримування інфляції і безробіття.
Матеріальною основою для регулювання платіжного балансу є:
державні власність, в тому числі офіційні золотовалютні резерви
збільшення частки національного доходу, який перерозподіляється через державний бюджет
безпосередня участь держави у міжнародно-економічних відносинах як експортера капіталів, кредитора, гаранта і займача
регламентація зовнішньоекономічних економічних операцій за допомогою нормативних актів і органів державного контролю
ефективна зовнішньоекономічної діяльності регіонів
державне регулювання платіжного балансу передбачає сукупність економічних , в тому числі валютних, грошово-кредитних заходів держави, спрямованих на стимулювання експорту або на обмеження зовнішньоекономічних операцій в залежності