Країнами з дефіцитним платіжним балансом приймаються паспортні заходи з метою стимулювання експорту, стимулювання імпорту товарів, залучення іноземних товарів, обмеження виводу коштів.

Ці заходи включають:

1) дефляційна політика, спрямована на скорочення внутрішнього попиту і включає обмеження бюджетних витрат переважно на цивільні цілі, заморожування цін і зарплати. Одним з важливих її інструментів є фінансові і грошово-кредитні заходи зменшення бюджетного дефіциту, зміна відсоткової ставки центрального банку, кредитні обмеження, встановлення межі росту грошової маси. В умовах економічного спаду за наявності великої кількості безробітних і ресурсів, не використаних виробничих потужностей, політика дефляції веде до подальшого падіння виробництва і зайнятості. Вона пов’язана з наступом на життєвий рівень і погрожує загостренням соціальних конфліктів, якщо не застосовують компенсуючі заходи.

2) девальвація, яка передбачає зниження курсу національної валюти і спрямована на стимулювання експорту та стримування імпорту товарів однак роль девальвації в результаті платіжного балансу залежить від конкретних умов її поведінки і фінансової політики. Девальвація стимулює експорт товарі лише за наявності експортного потенціалу конкурентно здатних товарів і послуг, а також сприятливої ситуації на світовому ринку. Удорожчуючи імпорт девальвація може привести до отриманих з її допомогою конкурентних переваг на зовнішніх ринках. Хоча девальвація може дати країні тимчасові переваги в багатьох випадках вона не ліквідовує причин дефіциту платіжного балансу.

3) валютні обмеження. Блокування валютних поступлень експортерів, ліцензування продажу валюти імпортера, концентрація валютних операцій в уповноважених банках спрямовані на усунення дефіциту платіжного балансу шляхом обмеження експорту капіталу, стимулювання імпорту товарів.

4) фінансова і грошово-кредитна політика. Для усунення дефіциту платіжного балансу використовують бюджетні субсидії експортера, протекціоніське підвищення імпортного мита, відміна податку з відсотків, які виплачуються власникам ц. п. з метою притоку капіталу в країні

5) спеціальні заходи державного впливу на платіжний баланс у ході формування його основних статей торгівельного балансу невидимих операцій і руху капіталів.

Важливим об’єктом регулювання з боку держави є торговий баланс. В сучасних умовах державне регулювання охоплює не тільки сферу обігу, але й виробництво експортних товарів. Стимулювання експорту на стадії реалізацій товарів здійснюється шляхом впливу на ціни. Для створення довготривалої зацікавленості експортерів у вивозі товарів і охопленні зовнішніх ринків держава надає цільові експортні кредити страхує її від економ. та політичних ризиків, впроваджує пільговий режим амортизацій основного капіталу, надає інші фін. кред. пільги на зобов’язання виконувати визначену експортну програму.

З метою регулювання платежів і поступлень по „невидимих” операціях платіжного балансу вживаються наступні заходи:

обмеження норми вивозу валюти туристами даної країни

пряма або не пряма участь держави у створенні інфраструктури з метою заохочування іноземних туристів

розширення державних витрат на науково-дослідні роботи з метою збільшення поступлень від торгівлі патентами, ліцензіями, науково-технічними знаннями

регулювання міграції робочої сили, зокрема обмеження в’їзду іммігрантів для скорочення переказів іноземних робочих

регулювання руху капіталів, яке направлене х одного боку на заохочення зовнішньоекономічної експансії національних монополій, а з іншого на врівноваження платіжного балансу шляхом стимулювання потоку іноземних і репатріації національних капіталів. Цій меті підпорядкована діяльність держави як експортера капіталів, яка створює сприятливі умови для іноземних інвестицій і вивозу товарів. Державні гарантії за інвестиціями забезпечують страхування комерційного і політичного ризику

Золотий стандарт

Перша міжнародна грошова система була введена в кінці ХІХ ст. і мала назву „золотого стандарту ”. юридично воно була оформлена на міжнародній конференції в Парижі в 1867 р. Конференція визнала золото єдиною формою світових грошей. Більшість країн тоді ввели, золотий стандарт, тобто почали визначати курс і вартість своїх валют, кількісним вмістом золота. Державні банки були зобов’язані обмінювати паперові гроші на відповідну кількість золота.

Основні валюти обмінювалися на золото фіксованими золотими стандартами.

Цій меті підпорядкована діяльність держави, екстра капіталів, яка створює сприятливі для іноземних інвестицій і вивозу товарів. Державні гарантії за інвестиціями забезпечують сприяння комерційного ризику.

При активному платіжному балансі державне регулювання спрямоване від позбавлення небажаного великого активного сальдо. З цією метою розглянуті вищі методи, а саме фінансові, кредитні, валютні і інші, а також ревальвація валют використовується для розширення імпорту і стримування експорту товарів, збільшення експорту і обмеження імпорту капіталів.

Застосовується компенсаційне регулювання платіжного балансу основане на поєднанні двох протилежних заходів:

рестрикційних (кредитні обмеження в тому числі підвищення відсоткових ставок, стримування зростання грошової маси, імпорту товарів)

експансіоністських (стимулювання експорту товарів, руху капіталів, стимулювання послуг)

Держава проводить регулювання не тільки окремих статей, але й самого сальдо платіжного балансу.

В пошуках джерел погашення дефіциту платіжного балансу промислово розвинуті країни мобілізують засоби на своєму ринку капіталів у вигляді кредитів банківських консорціумів, облігаційних займів. При цьому активно в покритті дефіциту платіжного балансу беруть участь комерційні банки. Перевагою банківських кредитів у порівнянні з кредитами міжн. валютно-кредитних і фінансових установ є їх більша доступність і не обумовленість стабілізаційними програмами. Однак банківські кредити відносно дорогі і важко доступні для країн, які мають велику зовнішню заборгованість до тимчасових заходів покриття дефіциту платіжного балансу відносить пільгові кредити отримані країною по лінії іноземної допомоги.

Активно сальдо платіжного балансу використовується державою для погашення зовнішньої заборгованості країни, надання кредитів іноземним державам, збільшення офіційних золотовалютних резервів , вивозу капіталу з метою створення другої економіки за кордоном

Новим явищем стало міждержавне регулювання плат. балансу з середини 70-х рр. Воно виникло як наслідок інтернаціоналізації господарських зв’язків і недостатньої ефективності зовнішніх факторів відновлення. Довга нерівновага платіжного балансу посилює диспропорцію в економіці окремих країн і в цілому світовому господарстві, тому ведучі колективного регулювання платіжного балансу.

До