а) узгодження умов державного кредитування експорту, двосторонні державні кредити, короткотермінові взаємні кредити, які надаються центральними банками.

Підвищення допустимою в своєму суспільстві норми заборгованості країни становить проблеми економічного, а потім і політичного характеру, оскільки фінансові ринки обмежують кредити таким країнам, покриття дефіциту їхнього платіжного балансу, можливо за рахунок умовних кредитів, зокрема МВФ, які передбачають стабілізаційні програми, а також втручання кредиторів і міжн. організацій в економіку і політику країн наймачів.

Тому з метою зменшення ризику подібної залежності країни-боржники в тому числі промислово розвинуті переорієнтовують економічну політику державного боргу.

Ефективним засобом оздоровлення платіжного балансу є збалансована організація зовнішньоекономічних зв’язків і створення необхідного інвестиційного капіталу.

Світовий досвід регулювання платіжного балансу показує важливість одночасно досягнення зовнішньої і внутрішньої рівноваги національної економіки. Це посилює дві тенденції, а саме: партнерство і розбіжність у взаємовідносинах країн з активним і пасивними платіжним балансом.

Система регулювання ЗЕД в Україні

Характеристика системи регулювання ЗЕД. Нормативно-правові акти України щодо ЗЕД, право на здійснення ЗЕД.

Державне регулювання ЗЕД

Недержавні органи регулювання ЗЕД

Економічні інструменти регулювання ЗЕД

Нетарифні методи регулювання ЗЕД

Ліцензування та квотування зовнішньоекономічних операцій. Антидемпінгове та компенсаційне мито.

1. Учасники ЗЕД, а саме держава в особі її органів, які діють в межах компетенції недержавні об'єднання, які діють на основі установчих документів, безпосередньо суб'єктами ЗЕД, які діють і межах відповідних координаційних угод, укладених між ними, створюють систему регулювання ЗЕД.

Держава, яка володіє особливим правовим статусом, являється суб’єктом ЗЕД, від особи якої виступають спеціалізовані державні органи, межі компетенції яких визначаються діючим законодавством.

Механізм правового регулювання представлений комплексом актів нормативно-правового і ненормованого характеру, а також дій, які можна класифікувати:

закони України, серед яких ЗУ „Про ЗЕД”, ЗУ „Про міжнародний арбітраж ”, ЗУ „Про порядок проведення розрахунків в іноземній валюті”, ЗУ„Про операції з давальницькою сировиною”

економічні засоби операційного регулювання (валютно-фінансові та інші) в межах ЗУ

рішення недержавних органів управління економікою, які приймаються у відповідності з їх установчими документами в межах ЗУ

угоди, укладені між суб'єктами ЗЕД, які не протирічать ЗУ.

Система нормативних актів, які регулюють питання ЗЕД достатньо широка, її складові можна класифікувати за такими позиціями як юридична система або групи відношень, які є предметом їх регулювання.

Питання ЗЕД регулюються:

ЗУ „Про ЗЕД”

ЗУ „Про міжнародний комерційний арбітраж”

Указами Президента України з питань:

антидемітингової політики

політики регулювання експорту та імпорту

валютного контролю

актами відомчого характеру

В галузі розрахунків по зовнішньоекономічних договорах діє ЗУ „Про порядок проведення розрахунків в іноземній валюті”, постанови Кабінету та Нацбанку „Про тимчасові платіжні умови зовнішньоекономічних договорів, уніфіковані правила та звичаї для документальних акредитивів, уніфіковані правила та інкасо ”.

В галузі правового регулювання окремих видів зовнішньоекономічних договорів і товарів прийнято постановою Кабміна „Про затвердження положення”, „Про порядок реєстрації контрактів про спільну діяльність при участі іноземного інвестора”.

В даний час в дії знаходиться ціла низка підзаконних актів з метою обліку окремих видів зовнішньоекономічних договорів, а саме:

- указ президента України „Про облік окремих видів зовнішньоекономічних договорів України”

наказ МЗС торгу „Про порядок проведення обліку експортно-імпортних операцій” предметом яких є виконання зобов’язань у відповідності з міжнародними договорами України „Про торгове економічне співтовариство”

3. До недержавних органів регулювання ЗЕД:

- фондові та валютні біржі

- аукціони

- торгово-промислові палати

- міжнародні торгові та фінансові організації (Світова організація торгівлі, МВФ)

4. До економічних інструментів регулювання ЗЕД відносять важелі, що впливають на операції ЗЕД за допомогою податків та зборів

На потоки товарів та послуг уряд може впливати шляхом тарифних та нетарифних заходів

Імпортний тариф (мито)- це податок, який накладений урядом на товари, що ввозяться в країну.

Різновиди тарифів

за вартістю – відсоток нараховується від вартості товарів

специфічний тариф – показує яку кількість грошей за фізичну одиницю імпортованого товару.

Тариф „за вартістю” більше підходить для диференційованих промислових продуктів, тоді як специфічні тарифи краще адаптуються до недиференційованих товарів.

Специфічні тарифи поступалися тарифам „за вартістю” внаслідок інфляційних процесів та зростаючої ролі торгівлі.

Тарифи можуть використовуватися для регуляції державних доходів або захисту промисловості країн від зовнішньої конкуренції.

Фіскальна функція мита – поняття відносне. Як правило, мито завжди містить елемент захисту, яким би малим чи незначним цей захист не був, за винятком тих випадків, коли продукт, що обкладається податком не є внутрішнім виробом і тариф має чисто фіскальну функцію.

Захисна функція тарифу залежить від повних чи часткових обмежень та імпорт. Якщо потрібно повний захист, мито повинно бути достатньо високим для покриття різниці в граничних витратах на виробництво між внутрішніми та всіма іноземними виробниками, включно із транспортними та випадковими витратами пов’язаними з імпортом товару. Якщо тариф повинен бути лише частково захисним, мито повинно залишатися на рівні нижчому від цієї різниці. У цьому випадку товари будуть і далі імпортуватися, але вже невеликими партіями, а уряд при цьому буде збирати митні податки. Через це захисна функція як і фіскальна функція за інших обставин звичайно забезпечить і захист і збір доходів, хоча основною митою є захист

5. Кількісні засоби обмеження так як і тарифні є знаряддя національної економіки, призначення яких є регулювання міжнародної торгівлі країни, однак на відміну від тарифів вони накладають абсолютні обмеження на зовнішню торгівлю і ускладнюють ринкові процеси. Це робить їх надзвичайно дійовими. Кількісні обмеження набувають форм імпортних квот, що видаються у формі імпортних ліцензій. Використовують 3 основні види імпортних квот:

односторонні

узгоджені (багатосторонні)

тарифні

всі вони встановлюють абсолютні обмеження на вартість або кількість певного імпортованого товару або групи товарів упродовж певного періоду.

Одностороння квота – фіксована квота, що вводиться без будь-яких попередніх