Виокремлюють фінансові та реальні інвестиції. Фінансові ін-вестиції в основному становлять вкладення в цінні папери (акції, облігації та ін.), що випускаються приватними компаніями або державою. Ці інвестиції частково спрямовуються на збільшення реального капіталу, а значна частина залишається непродуктив-ним вкладенням капіталу.

Вкладення в основний капітал і на приріст матеріально-вироб-ничих запасів називають реальними інвестиціями. Однак за су-часних умов зі збільшенням обсягу матеріально-речових еле-ментів основного капіталу швидко зростають вкладення в роз-виток інтелектуального потенціалу (науку, освіту, підготовку кадрів, охорону здоров'я тощо), який стає дедалі активнішим елементом виробництва. Тому ці витрати за своєю суттю є про-дуктивними. Більше того, у країнах з розвинутою економікою такі витрати випереджають за темпами зростання вкладення в основний капітал.

У країнах з розвинутою ринковою системою переважну біль-шість становлять приватні інвестиції. Держава також бере участь в інвестиційних процесах шляхом вкладання капіталу в держав-ний сектор як безпосередньо, так і надаючи кредити, субсидії тощо. Значна частка її інвестицій спрямовується в першу чергу на розвиток галузей (сфер) соціально-виробничої інфраструкту-ри, які необхідні для нормального суспільного відтворення, — освіти, науки, систем транспорту та зв'язку, охорони здоров'я, збе-реження навколишнього середовища.

Ефективність нагромадження характеризується коефіцієнтом приросту капіталомісткості, який розраховується як відношення валових інвестицій в основний капітал до приросту валового на-ціонального продукту за відповідний (той самий) період у не-змінних (базових) цінах.

У загальному (концентрованому) вигляді роль інвестицій ви-являється в темпах і масштабах економічного зростання, яке ви-мірюється двома способами: 1) як збільшення реального вироб-ництва ВНП чи національного доходу; 2) як приріст того й іншого на душу населення. В аналітичній практиці це — розра-хунки річних темпів їх зростання в процентах.

Важливо розрізняти потенційні та фактичні темпи зростан-ня. Перші — це ті, яких суспільство може досягти на межі своїх виробничих можливостей, тобто коли воно реалізує принцип: «мінімум витрат — максимум виробництва». Фактичні темпи зростання можуть бути нижчими за можливі (потенційні) через недовикористання наявних виробничих факторів, особливо з причин прийняття помилкових управлінських рішень.

1.5 Вплив НТР на економічний розвиток. До основних факто-рів економічного зростання, як відомо, належать: капітал, земля (у тому числі природні ресурси), праця (функція трудових ресур-сів), а також підприємницькі здібності. Усі вони різною мірою впливають на створення ВНП, і кожний з них становить сукуп-ність факторів «органічно взаємозв'язаних». До капіталу в уза-гальненому вигляді можна віднести і НТР, вплив якої на темпи, характер економічного зростання постійно посилюється. Дані фактори матеріалізуються як у кількісних, так і в якісних парамет-рах, ще їх називають факторами пропонування. Кожний з них постійно змінюється залежно від інших, а також від характеру соціально-економічного розвитку суспільства.

В основі сучасного типу економічного зростання лежить по-глиблення науково-технічної революції, початок якої відносять до середини 50-х рр. XX ст. Друга половина цього століття — це епоха бурхливого прогресу науки і техніки, що зумовила рево-люційний переворот у технологічному способі виробництва. За порівняно короткий проміжок (останнє століття) були досягнуті більш значимі результати в економічному прогресі, ніж за всю його попередню історію.

Революційна форма НТП, тобто НТР, — це швидкий перехід масового виробництва на якісно нові науково-технічні й технологічні принципи функціонування. Головною особливістю сучасного етапу НТР є зрощування нових індустріальних технологій з мікроелектронікою та комп'ютерною технікою. Усе це різко під-вищує ефективність виробництва, а також зумовлює його урізно-манітнення та динамічне пристосування до запитів споживачів.

Нова якість економічного розвитку тісно пов'язана зі зміною Його напряму, що знаходить своє виявлення у посиленні соціаль-ної спрямованості економічного зростання. Особливо це виявля-ється в зростанні ролі людини у виробничому процесі, що є пер-шою характерною рисою нової якості економічного розвитку.

Другою ознакою цього процесу є докорінна зміна його джерел і факторів, що безпосередньо пов'язано з інтенсивними трудо-, матеріало- та фондозберігаючими факторами.

Сучасна НТР — складне, багатопланове явище. В узагальне-ному вигляді можна виділити її три важливих складових, які органічно пов'язані:

1) глибинний процес інтеграції науки і виробництва, для якого характерне перетворення виробництва економічних благ на спе-цифічний «технологічний цех науки»;

2) принципові зміни в підготовці кадрів. Нова техніка і новітні технології потребують і нового працівника: більш освіченого, кваліфікованого, високодисциплінованого, який гнучко присто-совується до техніко-технологічних нововведень;

3) кардинальні зміни в організації виробництва, праці та сис-темі управління цими процесами; виробництво переходить на но-ву техніко-технологічну основу — комп'ютерну технологію.

НТР охоплює всі сфери і напрями діяльності людини, що свід-чить про її універсальний, загальний характер. Усе це має прин-ципове значення для динаміки, масштабів, якості економічного розвитку суспільства, відповідно активізує пошук економістів різ-них шкіл і напрямів щодо подальшої наукової розробки теорій і моделей економічного зростання.

1.6 Сутність і види економічного відтворення

Сутність економічного відтворення та його ос-новні елементи. Види економічного відтворення.

Сутність економічного відтворення та його основні еле-менти. Будь-який процес виробництва незалежно від його суспіль-ної форми має бути безперервним, тобто повинен періодично проходити одні й ті самі стадії. Так само, як суспільство не може перестати споживати, так не може воно і перестати виробляти. Тому всякий процес суспільного виробництва, що розглядається в постійному зв'язку і безперервному потоці свого відновлення, в той же час є процесом відтворення. Безперервне виробництво матеріальних благ і послуг є об'єктивною основою існування людського суспільства. Політична економія досліджує суспільне відтворення як економічне.

Економічне відтворення відбувається як у рамках окремих підприємств і домогосподарств галузей і регіонів, так і в масшта-бі всього