Ця формула характеризує екстенсивний тип економічного зростання.

Інтенсивний тип зростання можна описати таким чином:

Q = ?Q/?L x L+?Q/?K x K + ?Q/?N x N

На основі виробничої функції американський економіст П. Дуглас і математик X. Кобб побудували двофакторну модель зрос-тання економіки, продемонстрували пряму залежність між обся-гом (результатом) виробництва і величиною виробничих витрат.

Модель Кобба—Дугласа виражається такою формулою:

Q=F(L,K).

Згідно з даною формулою при збільшенні затрат праці і капі-талу на х % обсяг продукції (національного доходу) зросте також на х %.

2.4 Багатофакторні моделі зростання. У подальшому були за-пропоновані інші моделі, які враховували умови, що впливають на ступінь взаємозамінюваності факторів та їх диференціацію, а також на економічне зростання прямо та опосередковано, тобто багатофакторні моделі (наприклад, розрахунки факторів еконо-мічного зростання американського економіста Е. Денісона).

Цілу низку моделей побудовано на обґрунтуванні рівняння попиту і пропонування та на динамічному їх збалансуванні, де останнє визначається динамікою капітальних вкладень, які утво-рюють нові потужності та нові доходи. Сутність багатьох з цих моделей зводиться до того, що інвестиції мають передбачати ди-наміку споживчого попиту. А оскільки економічна рівновага за такої концепції дуже нестійка, то є необхідність у державному втручанні через фінансово-кредитну політику.

Важливо звернути увагу і на універсальну модель В. Леонтьєва, яка дістала назву «витрати—випуск». Її автор проаналізував сис-тему взаємозалежностей в економіці як єдиного цілого на основі таблиці міжгалузевого балансу. У таблиці взаємозв'язок між «ви-тратами» (по стовпцях) і «випуском», або виготовленою продук-цією (по рядках), дозволяє з'ясувати, яку кількість однієї продук-ції потрібно використати для виробництва іншої.

Теоретична модель «витрати—випуск» стала основою для по-будови міжгалузевої моделі економіки США, а також набула по-ширення в інших країнах, у тому числі в колишньому СРСР. У 1973 р. за розробку методу «витрати—випуск» та його практичне застосування В. Леонтьєву було присуджено Нобелівську премію з економіки.

2.5 Концепція нульового зростання. На початку 70-х рр. у захід-ній літературі було висунуто так звану концепцію нульового еко-номічного зростання. Суть проблеми полягає в тому, що в пово-єнні десятиліття істотно посилились негативні наслідки швид-кого економічного зростання, оскільки воно значною мірою пов'язано із залученням і переробкою дедалі більшої кількості сировинних ресурсів. Сировина стає дефіцитнішою, а потреби в ній безперервно зростають. За існуючих тенденцій залучення природних ресурсів у виробництво людство незабаром дійде до межі, за якою йому загрожує глобальна катастрофа: виснаження природних ресурсів, екологічні катастрофи та погіршання якості життя в цілому. У зв'язку з цим потрібно свідомо обмежувати темпи економічного розвитку.

З прихильниками концепції нульового зростання важко пого-дитись. Адже саме динамічне економічне зростання виступає як головна передумова пом'якшення суперечностей між зростаю-чими потребами та обмеженими ресурсами. Як уже зазначалося, НТР веде до суттєвих змін у факторах економічного зростання. Вона дозволяє отримати більше продукції з меншими витратами, у тому числі зменшуються витрати енергетичних і традиційних мінеральних ресурсів.

2.6 Показники економічного зростання. Найбільш концентро-вано і комплексно характеризує економічне зростання показник продуктивності суспільної праці, що визначається як відношення (у грошовій формі) випуску продукції (в масштабах країни — національного доходу) до затрат живої праці. Зворотний показник продуктивності праці — це трудомісткість праці. Він показує, скільки необхідно суспільству затратити праці, щоб виготовити одиницю продукції. Близький до них показник інтенсивності праці, який характеризує затрати праці за одиницю часу.

Відношення (у грошовій формі) обсягу продукції до основно-го капіталу визначає продуктивність капіталу, або знайомий нам показник капіталовіддачі. Протилежний йому показник — капі-таломісткість продукції. Наскільки раціонально, продуктивно використовуються обмежені природні ресурси, характеризує по-казник матеріаломісткості — відношення витрат використаних ресурсів (у грошовій формі) до виготовленої продукції.

З точки зору маржиналістського підходу до аналізу граничних показників важливими є показники граничної продуктивності факторів виробництва. Вони характеризують залежність обсягу приросту національного доходу від приросту відповідного фа-ктора праці, капіталу, природних ресурсів. Хоча досконалої мето-дики таких розрахунків ще немає, але західні економісти вважа-ють, що частки даних факторів у величині національного доходу такі: заробітної плати (праці) — 75—80%; прибутку і процента — 15—18; природних ресурсів — 5—7%.

Таким чином, забезпечуючи економічне зростання, люди по-винні вдосконалювати економічні процеси, які характеризують згадані показники. Усі вони врешті-решт «фокусуються» в показ-нику продуктивності праці, комплексним фактором зростання якого є НТП.

3. Економічні цикли: сутність, види. Економічні кризи

3.1 Сутність економічного циклу. Економічний цикл та його фази. Передумови (причини) циклу. Дов-гі цикли (хвилі). Етапи дослідження природи еко-номічних циклів.

Сутність економічного циклу. Функціонування ринкової еко-номіки, як будь-якої економічної системи, не є рівномірним і безперервним. Економічне зростання час від часу чергується з процесами застою та спаду обсягів виробництва, тобто знижен-ням усієї економічної (ділової) активності. Такі періодичні коли-вання свідчать про циклічний характер економічного розвитку.

Циклічність — це об'єктивна форма розвитку національної економіки і світового господарства як єдиного цілого. Інакше кажучи, закономірний рух від однієї макроекономічної рівноваги в масштабі економіки в цілому до іншої.

За змістом циклічність досить багатоструктурна. З точки зору тривалості виокремлюють декілька типів економічних циклів: короткі (2—3 роки), середні (близько 10 років) та довгі (40 — 60 років).

Оскільки характерна риса циклічності — рух економіки не по колу, а по спіралі, то вона є формою прогресивного її розвитку. За сучасних умов циклічність можна розглядати як один зі спо-собів саморегулювання ринкової економіки.

3.2 Економічний цикл та його фази. У теорії цикл трактується як період розвитку економіки від початку однієї кризи до наступ-ної. Особливо