Мал. 2

Питома вага удобрених площ під урожай

сільськогосподарських культур в Івано-Франківській області

% площ, удобрених мінеральними добривами % площ, удобрених органічними добривами

Як бачимо, якщо у 1985 році, коли основною формою господарювання в агропромисловому комплексі Прикарпаття, як України в цілому, були колективні господарства, питома вага площ, удобрених мінеральними добривами, була фактично 100-процентною, то вже в 2002 році вона скоротилася до 34 %. Напрошується висновок, що сучасний селянин просто проігнорований з боку держави в плані забезпечення мінеральними добривами. Наслідки можуть бути досить-таки непередбачуваними і важкими.

І третє. Логічний висновок раніше сказаного. В агропромисловому комплексі Івано-Франківщини існує чітко виражена тенденція зниження виробництва сільськогосподарської продукції (див. табл. 5). Якщо на початку 90-х років спостерігався відносний ріст обсягів виробництва продукції вказаного виду, то, починаючи з 1993 року об’єми сільськогосподарської продукції неухильно зменшуються. Особливо проблематичним є стан справ у сільськогосподарських, тобто укрупнених, підприємствах, в яких обсяг виробництва валової продукції в 2002 році складав лише 12,5 % від досягнутого в 1990 році рівня; в цих же підприємствах, які спеціалізувалася на виробництві продукції тваринництва, вказаний показник був ще нижчим – всього 11,4 %. Відносна стабілізація сільськогосподарського виробництва в області підтримується за рахунок особистих підсобних господарств населення, що, з врахуванням вищенаведених фактів, також не дає достатніх підстав для оптимізму.

Таким чином, підсумовуючи вищесказане, можна зробити ряд висновків. По-перше, розвиток особистих підсобних господарств населення в сільському господарстві – об’єктивна реальність нашого сьогодення. Це було продиктовано інтересами реформування економіки. З розвитком господарств цього виду закладаються основи для формування в агропромисловому секторі ринкових відносин. По-друге, ринкові відносини в сільському господарстві нашої країни, як свідчить аналіз по Івано-Франківській області, перебувають у зародковому стані. Підтвердженням цього, є, зокрема, незначна питома вага фермерських господарств. На Івано-Франківщині їх доля, як вже говорилося, складає лише 0,9 % в загальному об’ємі сільськогосподарського виробництва. Зрозуміло, що в даному випадку має місце і ряд об’єктивних причин, але не слід забувати, що тільки укрупнені форми господарювання, як нам здається, є оптимальними в плані динамічного розвитку агропромислового комплексу. По-третє, важко зрозуміти, чому з боку держави питання фінансової підтримки вітчизняного сільськогосподарського товаровиробника залишається на задньому плані. Досить сказати, що у 2002 році з загальної суми капіталовкладень в народногосподарський комплекс Прикарпаття питома вага інвестицій в розвиток сільського господарства складала лише 1,3 %. В той же час підраховано, наприклад, що тільки з питань розвитку фермерства в Україні за роки незалежності Верховною Радою було прийнято більше 40 законодавчих і нормативних документів. Надмірна регламентація і відсутність фінансування – ось, по суті, визначальні особливості політики держави по відношенню до сільського господарства. По-четверте, з розвитком особистих підсобних господарств особливої актуальності набуває питання вдосконалення ціноутворення на основні види сільськогосподарської продукції, зокрема, досягнення більш раціонального співвідношення в оцінці трудоємкості промислової і сільськогосподарської продукції. Сьогоднішньому селянинові, наприклад, щоб купити 1 т вугілля потрібно посіяти, виростити, зібрати і реалізувати приблизно 5 т збіжжя. При цьому залишається невідомою ціна паливно-мастильних матеріалів в період збору врожаю і якими при цьому будуть погодні умови. В питанні ціноутворення на сільськогосподарську продукцію потрібен єдиний, загальнодержавний підхід. Більше того, саме ціноутворення є тим дієвим механізмом, який спонукає селян виробляти продукцію не для власних потреб, а для її реалізації. По-п’яте, зазначена раніше тенденція зниження об’ємів сільськогосподарського виробництва характерна не тільки для Прикарпаття, але й для всього агропромислового комплексу України. Якщо вже сьогодні, незважаючи на ряд об’єктивних причин, не вжити відповідних заходів, вона набере стійкого і безповоротного характеру. Особисті підсобні господарства на сучасному етапі розвитку, в принципі, забезпечують необхідний мінімум продуктів харчування, але з огляду на довготривалу перспективу цього недостатньо.

Табл. 4

Темпи зростання (зниження)

виробництва валової продукції сільського господарства

Прикарпаття

(у % до 1990 р.)

Роки |

Всі категорії господарств | У тому числі:

валова продукція |

з неї: |

сільськогосподарські підприємства | господарства населення

валова продукція | з неї: | валова продукція |

з неї:

рослин-ництва | тварин- ництва | рослин-ництва | тварин-ництва | рослинництва | тваринництва

1991 | 80,6 | 70,9 | 89,4 | 70,1 | 59,7 | 83,1 | 91,2 | 86,9 | 93,9

1992 | 89,0 | 98,1 | 80,9 | 65,5 | 70,8 | 59,0 | 112,4 | 136,7 | 96,8

1993 | 90,5 | 102,2 | 79,9 | 61,9 | 68,4 | 53,7 | 118,8 | 149,9 | 98,8

1994 | 79,1 | 79,0 | 79,1 | 50,4 | 55,1 | 44,6 | 107,5 | 112,8 | 104,2

1995 | 81,1 | 87,1 | 75,6 | 44,0 | 48,6 | 38,3 | 117,9 | 141,6 | 102,7

1996 | 80,4 | 86,2 | 75,2 | 30,5 | 31,9 | 28,7 | 130,0 | 163,0 | 108,8

1997 | 77,0 | 81,8 | 72,6 | 27,3 | 33,4 | 19,7 | 126,4 | 150,3 | 111,0

1998 | 63,5 | 53,9 | 72,2 | 21,2 | 22,2 | 19,9 | 105,6 | 98,7 | 110,0

1999 | 66,5 | 61,9 | 70,7 | 18,6 | 20,7 | 15,9 | 114,2 | 120,2 | 110,4

2000 | 73,1 | 76,2 | 70,3 | 14,8 | 17,7 | 11,1 | 131,2 | 159,0 | 113,2

2001 | 74,8 | 76,3 | 73,5 | 13,4 | 15,4 | 10,9 |