оптова і роздрібна торгівля;

транспорт і зв’язок;

освіта, культура та мистецтво;

кредитно-фінансова сфера в тій частині, яка обслуговує особисті потреби людей;

комунальні послуги;

потреби відпочинку: готельні та ресторанні послуги, туризм.

Особливим елементом ринку товарів особистого споживання є духовні блага: книжки, журнали, газети, наукові відкриття, частка яких на ринку товарів особистого споживання неухильно зростає.

Місткість ринку споживчих благ залежить від виробничих можливостей кожної окремої галузі.

Виробництво взаємодіє з особистим споживанням людей через такі ключові категорії, як пропонування, продуктивність праці, витрати виробництва, якість продукції, уподобання споживачів і їх платоспроможний попит.

Виробництво споживчих благ для людей має бути адекватним платоспроможному попиту населення. Якщо рівновага відсутня, то в суспільстві виникає диспропорція: не вистачає певної кількості товарів однієї групи і виникає перевиробництво товарів іншої.

Ринок через конкуренцію, ціни, взаємодію попиту і пропонування та інші механізми впливає на виробництво, змінюючи його структуру, ліквідує ринкову нерівновагу і забезпечує збалансоване функціонування виробництва й особистого споживання.

Ринки виробничих ресурсів: попит і пропонування.

Для діяльності підприємств будь-якої галузі народного господарства потрібні виробничі ресурси: праця, земля, засоби виробництва, підприємницькі здібності. Понад 90 % виробничих ресурсів підприємства придбавають на ринку, тобто за гроші. Таким чином, попит і пропонування, ціноутворення впливають на рух виробничих ресурсів та їх зайнятість у виробничому процесі.

Ринки основних виробничих ресурсів – це ринки землі, праці і засобів виробництва, що використовують для задоволення виробничих потреб.

Як і на ринку товарів і послуг особистого споживання, на ринку виробничих ресурсів велике значення мають закономірності формування цін. Найважливіше в цінах на ресурси є те, що вони є основним чинником, який впливає на грошові доходи.

Теорія виробництва пропонує обчислювати три показники результатів виробництва: загальний (фізичний) продукт, середній продукт і граничний продукт. Загальний продукт показує розміри виробленого продукту у фізичних одиницях (тонн пшениці, метрів тканин, штук костюмів). Розглянемо проблеми загального, середнього і граничного продукту за допомогою даних табл. 9.1. та графіка на рис. 9.2.

Таблиця 9.1.

Загальний, середній і граничний продукт

Кількість

праці, од. | Загальний продукт | Граничний продукт | Середній продукт

1 | 2 | 3 | 4

0

1

2

3

4

5 | 0

2000

2000

1000

3000

500

3500

300

3800

100

3900 |

2000

1500

1167

950

780

У таблиці 9.1. стовпець 1 показує кількість праці в одиницях, яка збільшується від 1 до 5 одиниць, тоді як, наприклад, капітал залишається кількісно і якісно незмінним. Застосування всіх одиниць праці забезпечує обсяг загального продукту 3900. На основі загального продукту обчислимо граничний і середній продукти. Ми бачимо, що перша одиниця праці дає 200 одиниць граничного продукту, тоді як п’ята – лише 100 одиниць. Загальний продукт дорівнює нулю для нульових затрат праці. Він зростає, якщо застосовують додаткові одиниці праці. Водночас гранична продуктивність додаткових одиниць праці складає. Це ілюструє дію закону складної продуктивності виробничого ресурсу.

Графік на рис. 9.2. а показує, що загальний продукт збільшується повільніше, якщо додається більше витрат одиниць фактора виробництва. Графік на рис. 9.2. б показує зниження графічного продукту. Згладжуючи східці отримуємо спадну криву графічного продукту. Площу під кривою граничного продукту (рис. 9.2.б) або темні прямокутники, додають до загального продукту (рис. 9.2.а).

Якщо відомий загальний продукт, то легко отримати граничний продукт.

Праця

Праця

Рис. 9.2. Виведення граничного продукту із загального:

а) – загальний продукт (ЗП); б) – граничний продукт (ГП).

Граничний продукт фактора виробництва – це додатковий продукт або обсяг продукції, отриманий унаслідок збільшення витрат цього фактора на одну додаткову одиницю за сталої величини інших факторів виробництва. Слід пам’ятати, що згідно із законом спадної віддачі граничний продукт кожної одиниці фактора виробництва буде зменшуватися, якщо величина цього фактора збільшується, а інші фактори залишаються сталими.

На практиці збільшення одного фактора виробництва, як правило, супроводжується певним збільшенням інших факторів виробництва чи поліпшенням їх якості, чи іншими змінами.

Виробництво демонструє зростаючу, спадну або сталу віддачу залежно від того, чи супроводжується збалансоване збільшення витрат усіх факторів більшим від пропорційного, меншим від пропорційного чи саме пропорційним зростанням обсягу продукції.

Попит на фактори – похідний попит. Скрупульозний аналіз попиту на фактори виробництва дає змогу визначити, що від попиту споживачів залежить попит на хліб, борошно, зерно, речі, працю.

Отже, попит підприємства на виробничий ресурс є похідним попитом, оскільки залежить від попиту споживача на його кінцеву продукцію. Тобто підприємства виявляють попит на фактори виробництва, тому що ці фактори дають змогу їм виробляти товар, який споживачі захочуть купити тепер або в майбутньому.

Похідний характер попиту на ресурси означає, що стабільність попиту на будь-який ресурс залежить від:

продуктивності ресурсу в процесі створення блага;

ринкової вартості, або ціни, блага, виробленого за допомогою цього ресурсу.

Ресурс, що є високопродуктивним для виробництва блага ,яке високо цінує суспільство, користуватиметься великим попитом, тоді як малопродуктивний ресурс має обмежений попит. Підприємство не купує фактори, які не оплачують самі себе.

Разом з попитом на ресурси на ринку функціонує пропонування виробничих ресурсів. Рішення щодо пропонування ресурсів виробництва залежать від багатьох економічних і позаекономічних факторів.

Так, рішення щодо пропонування праці залежить від ціни робочої сили (тобто ставки заробітної плати) та демографічних факторів, таких як вік, стать, освіта, структура населення. Пропонування капіталу залежить від попередніх інвестицій, зроблених фірмами, домогосподарствами та державою.

Пропонування факторів виробництва – це готовність їх власників постачати виробничі ресурси на ринок за ціни відповідного рівня та з урахуванням інших чинників.

Ринок капіталів

Складовою ринку є ринок капіталів. Капітал політекономія розглядає двояко: як фактор виробництва і як ресурс, що приносить процент позичальнику.

Капітал як фактор виробництва складається з тих