- суверена рівність, повага до прав, притаманних суверенітету;

- незастосування сили чи погрози силою;

- непорушність кордонів;

- територіальна цілісність держав;

- мирне врегулювання спорів;

- невтручання у внутрішні справи;

- повага до прав та основних свобод людини, включаючи свободу думки, совісті, релігійних переконань;

- рівноправність і право народів розпоряджатися своєю долею;

- співробітництво між державами;

- добросовісне виконання міжнародних зобов'язань.

Вищевказані принципи, як указано в Декларації "носять першочергову важливість". Вони повинні однаково і безпрецедентно застосовуватися при тлумаченні кожного з них із врахуванням інших.

Підписавши Заключний акт держави-учасниці взяли на себе взаємні зобов'язання щодо виконання його положень. Оскільки, міжнародно-правова практика свідчить про те, що держави вважають себе юридично пов'язаними рішеннями міждержавних конференцій, під якими стоять підписи представників держав [8,с.23].

Таким чином, можна стверджувати, що Заключний акт є актом нормативного офіційного тлумачення [1,с.89], в якому конкретизовано і розвинуто нормативний зміст основних принципів міжнародного права.

Отже, договірна природа Заключного акту як установчого акту, безумовно викликає певні сумніви, оскільки в ньому відсутні положення про реєстрацію, вступ в силу, ратифікацію та інших елементів договірної форми. Однак, з іншої сторони, такі елементи договірної форми як письмова форма, преамбула, статті, підписи держав-учасниць заслуговують на увагу. Як відомо, держави, укладаючи договори між собою, можуть обрати ту чи іншу договірну форму, яку вони вважатимуть необхідною для фіксації узгоджень їхніх волевиявлень. При цьому загальновизнаної форми міжнародних договорів не існує. Тому, дійсність міжнародних договорів не залежить від їх форми. Талалаев А.Н. Юридическая природа международного договора. – М.: Междунар. Отношения, 1963. – С.231-239.

Паризька Хартія для Нової Європи 1990 року має схожу правову природу із Заключним актом. В ній по-новому відображені основоположні принципи, домовленості, які були відображені в Заключному акті і передбачена процедура їх реалізації через створення оперативних структур і інститутів.

Цей установчий документ ОБСЕ як і Заключний акт містить певні елементи договірної форми, однак до категорії міжнародних договорів не відноситься. Паризька Хартія для Нової Європи є особливою формою міжнародної угоди завдяки фіксації в ній волевиявлень 33 держав учасниць.

2.2. Органи ОБСЄ.

Якщо правовою основою виникнення і діяльності міжнародної організації є її установчий акт, то внутрішньо-організаційний механізм є тим двигуном, за допомогою якого реалізуються потенційні можливості міжнародної організації, закладені в установчому акті. Г.І.Тункін відзначає, що “саме він дає життя міжнародній організації”. Тункин Г.И. Теория международного права. – М.: Междунар. отношения, 1970. – С.343.

Значення і роль внутрішньо-організаційного механізму для функціонування міжнародної організації не потребує додаткових елементів. Так, на наш погляд, слід вказати на два найважливіших аспекти цього положення: по-перше, внутрішньо-організаційний механізм, як постійно функціонуючий механізм, є “однією з головних ознак, що відрізняють міжнародні організації від інших видів міжнародних органів і правових форм міжнародного співробітництва”. Шибаеєа О. О.Право международных организаций. . – М.: Междунар. отношения, 1986. – С.39.

По-друге, основне призначення внутрішньо-організаційного механізму – забезпечення повсякденної діяльності міжнародної організації для виконання цілей і завдань, передбачених її установчим актом. Ефективність діяльності міжнародної організації в значній мірі залежить від належного функціонування її внутрішньо-організаційного механізму, відповідності характеру цього механізму вимогам, які висуваються щодо міжнародних організацій. З цього випливає і важлива властивість внутрішньо-організаційного механізму – здатність до швидкого реагування на зміни компетенції і функцій організації, обумовлених дією об’єктивних закономірностей розвитку суспільства.

Основними елементами внутрішньо-організаційного механізму є органи міжнародної організації, які утворюють певну внутрішню структуру. Без такої внутрішньої структури, тобто стійких і впорядкованих нормами права зв’язків між органами міжнародної організації, остання не може існувати.

Проте структура міжнародної організації відображає лише одну сторону, яка характеризує поняття внутрішньо-організаційного механізму з точки зору його форми. Інша, змістовна сторона, розкриває правила функціонування внутрішньо-організаційного механізму і включає принципи функціонування органів, процедуру прийняття рішень, характер взаємозв’язку і взаємодії органів.

Однією з найважливіших ознак, які складають поняття міжнародної організації, є наявність у її складі постійних органів, або відповідної організаційної структури.

Організаційна структура міжнародних організацій визначається їх цілями, які, як відомо, у міжнародних організаціях різні. Ця обставина, між іншим, не виключає однотипності їх структури. У всіх міжнародних організаціях є чотири різновиди органів: вищі, виконавчі, адміністративні, комітети і комісії з спеціальних питань. В деяких організаціях передбачається створення юридичних органів. Морозов Г.И. Международные организации: некоторые вопросы теории. – М.: Мысль, 1974. – С.111. Причому, перші три види органів вважаються найважливішими в діяльності міжнародної організації, обов’язковими в її структурі. Актуальные проблемы деятельности . международных организаций. – М.: Междунар. отношения, 1982. – С.68-69. Такої класифікації притримуються і більшість західних вчених: К.-А.Кольяр вважає, що трьохланкова система органів міжнародної організації є притаманна не тільки для всіх спеціалізованих установ ООН, але й для міжнародних організацій традиційного типу. Кольяр К.-А. Международные организации и учреждения. – М.: Прогресc, 1972. – С.350, 354.

Коли мова йде про органи Організації з безпеки і співробітництва в Європі, то мається на увазі діяльність, функції інститутів і оперативних структур ОБСЄ, а також їх взаємодія між собою та іншими органами міжнародних організацій. Структура ОБСЄ в її початковому вигляді була сформована ще в 1990 році на Паризькому саміті держав-учасниць НБСЄ, а на наступних самітах в Гельсінкі і Будапешті набула своєї остаточної форми. До неї увійшли органи по веденню переговорів і прийняттю рішень: Рада міністрів, Постійна рада, Рада вищих