посадових осіб, Форум з співробітництва в галузі безпеки, саміти, конференції з огляду, органи процесу законотворення. Крім того, до структури входять і оперативні структури та інститути: Діючий голова, Генеральний секретар і Секретаріат, Адміністрація ОБСЄ і бюджет, Бюро з демократичних інститутів і прав людини, Верховний комісар у справах національних меншин, Представник у сфері свободи засобів масової інформації, Парламентська Асамблея ОБСЄ і Суд з примирення та арбітражу. Всі вищевказані органи ОБСЄ мають спеціальний статус, оскільки вони в своїй діяльності керуються не установчими документами, а цілями, для досягнення яких вони були створені. Це закріплено в Типових положеннях про оперативні структури та інститути ОБСЄ.
Вищим органом ОБСЄ є Нарада глав держав і урядів, яка скликається регулярно кожних два роки. Такі зустрічі на вищому рівні відбулися в Парижі (1990 р.), Гельсінкі (1992 р.), Будапешті (1994 р.), Лісабоні (1996 і 2000 рр.), Стамбулі (1998 р.), Бухаресті (2002 р.).
На зустрічах встановлюються пріоритети і подаються орієнтири на вищому політичному рівні. Таким зустрічам повинні передувати наради по огляду, які повині підводити підсумки виконання зобов’язань і розглядати подальші кроки по зміцненню процесу ОБСЄ, підготовлювати документи для утвердження на зустрічі. Ці зустрічі допомагали підтримувати зв’язок між політичними рішеннями, які приймалися на самітах, та щоденним функціонуванням організації, таким чином, встановлюючи точку відштовхування для всіх інших інститутів.
Центральним керівним органом ОБСЄ є Рада міністрів (раніше Рада НБСЄ), яка складається з міністрів закордонних справ і яка несе відповідальність за прийняття рішень. Вона скликається один раз на рік, незадовго до закінчення терміну повноважень кожного голови.
Рада міністрів була заснована згідно з Паризькою Хартією для Нової Європи 1990 року. Її повна назва “Рада міністрів закордонних справ”. Гельсінський документ 1992 року ще раз підтвердив її роль як центрального законотворчого і виконавчого органу ОБСЄ і надав їй більш широкі повноваження в сфері запобігання конфліктів і вирішення кризових ситуацій. Будапештський документ 1994 року перейменував її на “Комітет міністрів” і остаточно окреслив ключову політичну роль цього органу[Действующее международное право, т.2].
Керівна рада (замість Комітету вищих посадових осіб) повинна скликатися на свої зустрічі в Празі не менше, ніж два рази на рік на рівні директорів політичних департаментів, або на відповідному їй рівні. Керівна рада покликана обговорювати і формулювати принципи політичного і загального бюджетного характеру, а також збиратися в якості Економічного форуму.
На відміну від інших законотворчих органів організації, Постійна Рада виникла не завдяки Паризькій Хартії для Нової Європи (1990 рік ), а завдяки рішенню, яке було прийняте в 1993 році на Римській зустрічі Ради міністрів закордонних справ, на якій і був створений “Постійний комітет” для виконання оперативних завдань ОБСЄ. Постійний комітет запровадив інститут “Вищих посадових осіб Віденської групи”, яку було засновано на Стокгольмській зустрічі Ради міністрів. На цій зустрічі міністри закордонних справ держав-учасниць уповноважили їхніх представників “регулярно збиратися у Відні у період між сесіями “Вищих посадових осіб”” з метою проведення консультацій з усіх проблемних питань, що стосуються ОБСЄ[Ясносокирський].
Будапештський документ 1994 року перейменував “Постійний комітет вищих посадових осіб” на “Постійну раду”, а на Стамбульському саміті (1999 рік), було вирішено заснувати “Підготовчий комітет” під керівництвом Постійної ради з метою посилення процесу політичних консультацій і транспарентності у військовій сфері в рамках ОБСЄ.
Тривалий процес формування організаційної структури водночас доручив Постійній раді більшу частину роботи (яка періодично засідає на рівні політичних керівників як “Посилена Постійна рада”). З 1997 року Рада вищих посадових осіб засідає як Економічний форум.
Загальне керівництво оперативною діяльністю покладається на діючого голову, яким є міністр закордонних справ країни, в якій проходило останнє засідання Ради міністрів. Термін повноважень діючого голови, як правило, складає один календарний рік. Діючий голова здійснює нагляд за політичними процесами в рамках ОБСЄ, в той час, як Генеральний секретар здійснює контроль і нагляд з адміністративних питань. Крім того, Голова виступає ініціатором консультацій між державами-учасницями і координує діяльність ОБСЄ від імені Ради міністрів і Керівної ради. Голова в своїй діяльності може використовувати інститут “Трійки” (в складі попереднього, діючого і наступного голови), спеціальні цільові групи і своїх власних представників. В його обов’язки входить також підтримання тісних контактів і активного діалогу з Парламентською Асамблеєю. Він зобов’язаний виносити рекомендації Парламентської Асамблеєї на розгляд Постійної ради та інформувати її (ПА) про діяльність ОБСЄ.
Надзвичайно важливим органом є створене на підставі Паризької Хартії для Нової Європи Бюро з вільного вибору, яке було перейменоване на Празькій нараді 1992 року в Бюро з демократичних інститутів і прав людини (знаходиться у Варшаві). На даний орган покладаються такі функції:
сприяння проведенню демократичних виборів передусім завдяки моніторингу виборчих процесів;
забезпечення практичної підтримки в консолідації демократичних інститутів, прав людини, посилення відповідальності серед громадськості і впливу норми права;
сприяння попередженню і запобіганню конфліктів, безпосередньо завдяки моніторингу імплементації зобов’язань щодо людського виміру;
функціонування в якості інформаційної точки ОБСЄ у сфері питань Риму і Сінті.
Важливе значення має і такий орган ОБСЄ як Центр із запобігання конфліктів (знаходиться у Відні) для надання допомоги Раді міністрів ОБСЄ в справі зменшення небезпеки виникнення конфліктів. В Центр входить Консультативний комітет, який складається з представників всіх держав-учасниць, і секретаріату. Під керівництвом Генерального секретаря, Центр із запобігання конфліктів здійснює підтримку діючого голови та інших органів для ведення переговорів і прийняття рішень ОБСЄ; забезпечує підтримку Оперативного центру з метою виявлення потенційних кризових точок, а також