У нас: 141825 рефератів
Щойно додані Реферати Тор 100
Скористайтеся пошуком, наприклад Реферат        Грубий пошук Точний пошук
Вхід в абонемент


конференція повинна була відбутися в Стокгольмі. Так, в 1984 році учасники конференції почали працювати в несприятливих умовах, оскільки ситуація в Європі й світі в цілому значно погіршилася. Незадовго до відкриття Стокгольмської конференції почалося розміщення американських ядерних ракет на території ФРН, Англії та деяких інших західноєвропейських держав-учасниць НАТО, яке призвело до того, що Женевські договори про обмеження ядерних оброєнь в Європі і про обмеження й скорочення стратегічних озброєнь не відбулися. На Стокгольмській конференції були розглянуті пропозиції держав, які передбачали такі широкомасштабні заходи, як обов’язок держав-учасниць конференції, які володіють ядерною зброєю, не застосовувати цю зброю першими; укладання Договору про незастосування військової сили й підтримання мирних стосунків. Пропонувалося також розроблення додаткових заходів довіри у справі розвитку відповідних положень Гельсінського Заключного акту. Мова велась, зокрема, про обмеження масштабів військових навчань та їх попереднього повідомлення про переміщення військ у Європі і прилеглих до неї морському регіоні і повітряному просторі[13,с.187]. Саме поєднання широкомасштабних кроків політичного і міжнародно-правового характеру із заходами військово-технічного плану дозволило б зробити підсумки Стокгольмської конференції величезним вкладом в зміцнення європейської й міжнародної безпеки. Не дивлячись на протиріччя між окремими державами, які намагалися розглянути першочергово військово-технічні питання, ця конференція закінчилась прийняттям Стокгольмського документа 1986 р. про заходи зміцнення довіри й безпеки, який став важливим етапом на шляху розвитку НБСЄ. Наступна конференція з безпеки й співробітництва в Європі проходила у Відні з листопада 1986 р. по січень 1989 року. Вона стала найтривалішою в історії НБСЄ. Держави-учасниці конференції розглянули питання, що стосувалися:безпеки в Європі; співробітництва в галузі економіки, науки, техніки та навколишнього середовища; безпеки й співробітництва в Середземному морі; співробітництва в гуманітарних та інших сферах; щодо прав людини, демократії й верховенства права. Крім того, вперше державами-учасницями була піднята і відверто засуджена проблема поширення тероризму. Підсумком конференції було прийняття Віденського документа 1986-1989 рр. В якому держави-учасниці підтвердили свої зобов’язання щодо поглиблення взаємних відносин, удосконалення заходів безпеки і розвитку співробітництвай розвитку процесу “розрядки” та миру. У листопаді 1990 року в Парижі почався саміт, який став першим етапом на шляху перетворення НБСЄ в ОБСЄ. Держави-учасниці саміту розглянули широке коло питань, які стосувалися прав і основних свобод людини, демократії і верховенства права; економічних свобод; дружніх відносин між державами-учасницями; безпеки; єдності та розвитку процесу НБСЄ в майбутньому [15]. Підсумком саміту було прийняття Паризької Хартії для Нової Європи, яка відкрила державам-учасницям НБСЄ шлях до зростання співробітництва щодо військових питань, питань про права людини та розвитку демократії. Більше того, були засновані постійні органи НБСЄ: секретаріат, центр запобігання конфліктів і комісія по контролю за виборами в державах, які щойно стали незалежними. З цього моменту починається розвиток організаційної структури, яка остаточно повинна була сформуватися вже на наступному етапі зустрічей держав-учасниць НБСЄ.На Гельсінській зустрічі в липні 1992 р. держави-учасниці прийняли рішення заснувати у Відні Форум НБСЄ з питань співробітництва в галузі безпеки. Упродовж двох наступних років у межах цього органу, який було введено в дію 22 вересня 1992 р., проходили договори щодо пакету документів за мандатом, узгодженим у Гельсінкі («Програма термінових заходів»)

.На саміті 1994р. в Будапешті були ухвалені інституційні рішення, спрямовані на зміцнення НБСЄ. До них зокрема належать такі: про перейменування НБСЄ в Організацію з безпеки й співробітництва в Європі (ОБСЄ) та створення цілісної організаційної структури. Наступні два саміти пройшли в 1996 р. в Лісабоні та в 1999 р. у Стамбулі, які підвели підсумки виконання зобов'язань і розглянули подальші кроки по зміцненню процесу ОБСЄ. Основна увага була зосереджена на гуманітарній сфері. Зокрема, на самітах були розглянуті питання щодо захисту прав людини (економічних, політичних , соціальних), а також питання співробітництва між державами.

Підводячи підсумок всьому вищевикладеному, слід зосередити увагу на тому, що не дивлячись на функціонування в рамках ООН Ради Безпеки як її постійного органу, вона не в змозі забезпечувати мир, безпеку та вирішувати військові конфлікти, а також забезпечувати дотримання прав людини в Європі, як це у свою чергу забезпечує ОБСЄ. Це пояснюється тим, що Рада Безпеки здійснює цілу низку заходів по забезпеченню миру і безпеки в усьому світі, в той час як європейській регіон часто залишається поза увагою. Саме тому, ця місія була покладена на ОБСЄ як на одну з наймолодших регіональних організацій, яка зосереджує свою увагу безпосередньо на Європі. Тому, постає питання чому процес становлення ОБСЄ як всезагальної організації безпеки був одним із найбільш важливих для Європи? По-перше, для організації нової концепції безпеки необхідні відправні моменти загальні для всіх. Принципи ОБСЄ – це демократія, забезпечення прав людини, верховенство закону, ринкова економіка, соціальна справедливість, відповідальність за збереження довкілля – поняття, які не зустрічають заперечень практично у всіх державах-учасницях. По-друге, основа ОБСЄ рівність всіх держав-учасниць, що ставить в однакове становище всі країни. Не береться до уваги рівень їх економічного й соціального розвитку, і це відкриває двері для широких переговорів з різних, в тому числі економічних проблем. По-третє, військові союзи не можуть забезпечити загальну безпеку, так як об’єднують військовий потенціал держав, щоб протистояти загальному ворогу. Потенційний ворог у свою чергу шукає союзників для протистояння, що не сприяє зміцненню довіри між великими групами держав. Об’єднання приймаютьза основу загальні цінності і своєю активністю сприяють проникненню країн в інтересах

Сторінки: 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23