методів екст-раполяції і моделювання, до експертних - методи індивідуальної і колективної експертної оцінки. Найпоширенішими серед методів індивідуальної експертної оцінки є метод "інтерв'ю", аналітичний, метод написання сценарію. Серед коле-ктивних методів експертних оцінок можна виділити методи колективної експер-тної комісії і колективної генерації ідей, метод Дельфі, матричний метод. Комбі-новані методи прогнозування об'єднують експертні, і фактографічні методи.
У ситуації, коли відомі математичні методи і моделі виявляються надто спрощеними і не можуть адекватно відобразити економічну реальність, викорис-товують також метод імітаційного моделювання. Імітаційна модель є формалізо-ваним описом виробничої системи через її елементи та залежності між ними, во-на відображає порядок розрахунку показників, які характеризують ці елементи і залежності.
Складати прогнози можна також методами, що не є безпосередньо методами прогнозування. До них можна віднести варіаційне обчислення, теорію катаст-роф, описування розвитку системи за допомогою диференціальних рівнянь.
ТЕМА 2: “Макроекономічне планування в системі державного регулювання економіки”
Планування як специфічна управлінська діяльність з визначення цілей та шляхів їх досягнення. Основні форми макроекономічного планування:
- стратегічне;
- індикативне (рекомендаційне),
- директивне.
Суть макроекономічного планування стратегії поведінки на ринку (стратегічне планування) полягає в забезпеченні виживання економічної одини-ці будь-якого рівня (в тому числі макроекономічної національної системи) на. динамічному ринку шляхом виявлення та утворення довготермінової стійкої відповідності між цілями системи, її ринковими шансами та внутрішнім потен-ціалом. Набуло широкого розповсюдження, зокрема, в країнах Європейського співтовариства.
Потреба застосування державного індикативного планування виникла на пев-ному етапі розвитку товарного виробництва, коли ринковий механізм почав втрачати здатність утримувати процеси відтворення у раціональних межах і забезпечити стабільний пропорційний розвитку економіки. К Ландауер як засновник теорії індикативного планування. В Україні індикативне планування було запроваджене в 1993 році. Перш за все воно є системою необов'язкових для суб'єктів ринкових відносин рекомендацій, а характерною рисою його є можливість коригувати програми розвитку економіки відповідно до змін у розви-тку ринку.
Директивне планування було формою прояву жорсткого державного регулювання економіки в колишньому СРСР. Принципові недоліки директивного планування:
1. Досягнення політичних результатів усупереч економічній логіці;
2. Абсолютизація державної форми власності як основної і єдиної;
3. Спотворення економічної ролі держави;
4. Поступове перетворення механізму директивного планування у механізм відтворення диспропорцій народного господарства.
ТЕМА 3 “Індикативне планування та його організація в Україні та в зарубіжних країнах”
1. Індикативне планування та його організація в зарубіжних країнах.
2. Загальна характеристика індикативного планування в Україні.
3. Державна програма економічного і соціального розвитку України.
Індикативна форма планування увійшла в світову господарську практику у зв'язку з економічною кризою 1929-193З рр. як засіб, за допомогою якого можна запобігти виникненню в економіці кризових явищ. Перші плани на макрорівні мали обмежений характер і охоплювали переважно бюджетно-податкову полі-тику, зводилися до складання національних бюджетів. З розвитком сфери макроекономічного планування функція розробки планів перейшла від фінансових органів до спеціально створених для цього планових структур.
У кожній країні організація індикативного планування має свої особливо-сті. Так, наприклад, в державному планово-економічному регулюванні (макрорівень) США перше місце належить бюджетному плануванню і Федеральній резервній системі, яка виконує функції центрального банку; плануванням на мікрорівні займається Національна планова рада. В Японії створено цілісну мере-жу урядових і незалежних органів, які складають національні плани, плани ком-плексного розвитку країни, що охоплюють великі регіони і префектури: Еконо-мічна консультативна рада, Консультативна рада планування комплексного роз-витку території, Управління економічного планування та ін. У Південній Кореї п'ятирічним плануванням займається Управління економічного планування. Спільним для планів, які розробляють у розвинутих країнах, є те, що в них стра-тегічні рішення приймають централізовано, а поточні -децентралізовано.
Індикативний народногосподарський план - це організаційно-економічний інструмент втілення економічної політики держави у практику дії суб'єктів гос-подарювання, який ґрунтується на системі економічних, науково-технічних і со-ціальних прогнозів, має орієнтувальний, рекомендаційний характер і є основою для вироблення регуляторів ринку. Основними функціями індикативного пла-нування є:*
(ретроспективний аналіз, прогнозування й обґрунтування цілей, планів та умов збалансованого економічного і соціального розвитку країни;*
розробка системи державних рішень прямої дії (адміністративних ре-гуляторів);*
визначення економічних важелів і стимулів (економічних регуляторів);*
формування цільових комплексних програм, які передбачають раціо-нальне поєднання інтересів країни з інтересами внутрішніх та зовнішніх суб'єктів ринкових відносин шляхом координації їхньої планово-економічної дія-льності й економічного впливу;*
планування економічного та соціального розвитку підвідомчого госпо-дарства;*
координація і взаємозв'язку розробленого індикативного плану з бю-джетом держави;*
застосування як інструменту поточного аналізу та координації вико-нання окремих елементів, завдань, програм у складі індикативного плану і до-сягнення основних цілей, затверджених Верховною Радою України;*
вироблення і реалізація пріоритетних напрямів у розвитку економіки.
3 1995р. індикативне планування в Україні полягає в розробці Державної програми економічного і соціального розвитку України (див. Додаток 1). Ця програма - це система заходів та завдань, спрямованих на досягнення конкрет-них цілей, узгоджених за термінами реалізації та складом виконавців. З метою подальшого розвитку системи управління та планування, формування економіч-них і соціальних програм Кабінет Міністрів України прийняв Постанову від 18.11.96р. №396-96-11 "Про заходи щодо реалізації програми діяльності Кабіне-ту Міністрів України", де запропонував продовжити щорічну розробку Держа-вної програми економічного та соціального розвитку України, а також присту-пити до підготовки середньо - та довготермінових (на 10-15 років) прогнозів економічного та соціального розвитку.
ТЕМА 4: “Основи методології індикативного планування”
1 .Методика індикативного планування.
2. Типова структура індикативного плану.
Під методологією індикативного планування розуміють систему вимог до його побудови. Методологія індикативного планування визначає основні принципи, методи розробки індикативних планів, головні способи їх реалізації, визначення об'єктів регулювання.
Принципи індикативного планування виражають головні вимоги до побудови індикативних планів. До них належать:
а) поєднання інтересів усіх суб'єктів