б) порівняння витрат і доходів;

в) комплексність, яка передбачається системний підхід у вирішенні економічних, соціальних, екологічних, зовнішньоекономічних та інших проблем;

г) індикативність як спосіб визначення цілей і пріоритетів соціально-економічного розвитку, розробку способів їх досягнення на базі глибоко-го аналізу стану і динаміки розвитку суспільства;

д) поєднання планового і ринкового регулювання розвитку еконо-міки;

е) безперервність, яка передбачає безперервний процес прогнозування і планування, орієнтацію на вирішення соціальних завдань розвитку суспільства.

Типова структура індикативного плану особливо наглядно демон-струє принципові відмінності цієї форми макроекономічного планування від директивної.

По-перше, видозмінена роль держави. Відіграючи головну роль в структурній перебудові економіки, формуванні ринкових відносин, повніс-тю відсутній диктат централізованого планування з її сторони. Роль держави проявляться через систему суто економічних регуляторів - ціни і тарифи (пільги і дотації ); податки і платежі (зниження або підвищення податкових ставок), норми амортизаційних відрахувань і т. д.

По-друге, в типовій струк-турі індикативного плану находить своє відображення визначальна особли-вість розвитку економіки України на сучасному етапі — перехід до рин-кових відносин (розділ VII "Прогноз розвитку ринкових відносин і кон'юн-ктури ринку").

По-третє, важливою особливістю є те, що прерогатива віддається вла-сне питанням соціального розвитку і підвищення рівня життя населення. Це надходить своє відображення в розробці цільових комплексних програм, наприклад, продовольче забезпечення, насичення ринку непродовольчими то-варами і послугами, охорона здоров'я і освіта, шляхове господарство, по-ліпшення умов праці, трудова діяльність...

По-четверте, серйозна увага приділяється питанням охорони навколишнього середовища і раціонального використання природних ресурсів.

По-п'яте, важливою особливістю є й закладений в структурі індикативного плану принцип організаційного поєднання загальнодержавних інте-ресів з інтересами соціально-економічного розвитку регіонів.

Такі основні особливості типової структури індикативного плану на сучасному етапі розвитку економіки України.

Частина ІІ. “Макроекономічне планування розвитку основних сфер господарської діяльності”.

ТЕМА 5: “Мале підприємництво: організація і проблеми становлення в Україні”

Розвиток малого підприємництва слід розглядати як необхідну передумову становлення і ефективного функціонування ринкових відносин в нашій країні. Не випадково ця проблема привертає до себе увагу на всіх рівнях управління економікою. Сьогодні вирішення назрілих проблем малого підприємництва повязане з реалізацією таких основних заходів:

- Удосконалення нормативно-правової бази з питання підтримки і роз-витку малого підприємництва;

- Фінансово-кредитна підтримка малого підприємництва;

- Створення бізнес-інкубаторів, бізнес-центрів, консультаційних та інфо-рмаційних систем;

- Удосконалення системи підготовки, перепідготовки і підвищення ква-ліфікації кадрів для малого підприємництва;–

Створення сприятливих умов для залучення до підприємницької діяль-ності соціально незахищених категорій населення - інвалідів, молоді, звільнених в запас військовослужбовців, безробітних і т.д.;–

Сприяння в отриманні суб'єктами малого підприємництва приміщень(будівель), обладнання, потрібних для ведення підприємницької діяльності, а також інформаційних матеріалів;–

Залучення суб'єктів малого підприємництва до виконання науково-технічних та соціально-економічних програм, поставок продукції (робіт, послуг) для державних потреб;

- Фінансового забезпечення програм підтримки малого підприємництва з коштів державного та місцевого бюджетів, позабюджетних коштів, у тому чис-лі одержаних від приватизації державного майна та інших джерел фінансування.

Обсяг щорічних асигнувань на державну підтримку малого підприємницт-ва визначений у видатковій частиш Державного бюджету України та Державній програмі приватизації. Розпорядником цих коштів є Державний комітет України з питань розвитку підприємництва.

ТЕМА 6 : “Планування розвитку агропромислового комплексу”

Агропромислова інтеграція як органічне поєднання сільського господар-ства і галузей промисловості, транспорту, торгівлі і т.д. які обслуговують сіль-ське господарство, постачають ресурси і доводять його продукцію до спожи-вача. Вертикальна інтеграція, її основні організаційно-господарські форми. Горизонтальна інтеграція як система взаємозв'язків між підприємствами однієї галузі. Контрактна форма агропромислової інтеграції, важливість вивчення її досвіду для аграрного сектора України. Агропромисловий комплекс (АПК) як закономірний результат розвитку агропромислової інтеграції. Основні сфери діяльності АПК; законодавча підтримка його розвитку. Проблеми формування, функціонування. Головні етапи аграрної політики на сучасному етапі. Нові, про-гресивні форми господарювання у сільському господарстві.

ТЕМА 7: “Головні розділи плану роботи транспортних підприємств”

Транспортний комплекс - об'єднання підприємств з експлуатації, ремонту й обслуговування транспортних засобів, терміналів, основне завдання яких - задоволення потреб споживачів у перевезеннях вантажів і пасажирів у межах єдиної транспортної системи країни.

Головні показники роботи транспортної мережі та структуру вантажопо-токів України у 2002р. наведено в таблиці.

Таблиця 1.

Головні показники роботи транспортної мережі України у 2002 р.

Показники |

Одиниця

вимірю-

вання |

Види транспорту

залізни-

чний |

авто-

мобільний | річко-

вий |

морсь-

кий |

трубо-

провідний |

Авіа-

ційний

Експлуатаційна довжина шля-хів сполучення |

тис. км. |

23,1 |

176,5 |

3 |

43,2

Обсяг

перевезень

вантажів |

млн. т. |

295,6 |

1286,3 |

9,1 |

10,3 |

245,6 |

-

Вантажообмін | млрд/км. |

176.3 |

21,8 |

5,8 |

32.3 |

194,3 |

-

Обсяг

перевезень пасажирів | млн.осіб |

504 |

2559, 8 | 2,3 | 43 |

- |

1,1

Пасажирообіг |

Млрд. пас/км |

56,8 |

35,7– |

0,3– |

2,6

З усіх видів транспорту в Україні приватизації піддягає лише автомобіль-ний (відповідно до Закону про приватизацію). Частково приватизують в окремих випадках водний транспорт. Проте головні види транспорту (залізничний, авіа-ційний, морський, трубопровідний та ін.) перебувають у державній власності і згідно з чинним законодавством приватизації не піддягають. Тому державне ре-гулювання (планування) роботи транспорту в Україні є важливою проблемою.

У процесі розробки роботи транспортного виробничого підприємства потріб-но враховувати, що план є розгорнутою програмою всієї виробничої, господарської і соціальної діяльності колективу підприємства, спрямованою на виконання (річного, квартального і місячного) завдань з найбільш повним і раціональним використанням матеріальних, трудових і фінансових ресурсів.

Таблиця 2.

Головні розділи плану роботи транспортного підприємства

№ розділу |

Назва розділу |

Примітки

1. |

План переведень вантажів і паса-жирів. |

У процесі розробки цього розділу слід враховувати появу нових підприємств, будівель, житлових ма-сивів, очікуваний приріст населення, використання нових або розвиток наявних видів транспорту

2. |

Виробнича про-грама і план екс-плуатації транс-портних засобів

3. |

Типи технічного обслуговування і ремонт транспор-тних засобів |

Послідовність розробки розділу: