бюджет як план державної та муніципальної сфери, що полягає у визначенні цільових орієнтирів і обмежувальних параметрів розвитку кожної з указаних сфер на черговий рік;—

бюджет як компонент циклічного процесу, який має усталену структуру та періодичність щорічного повторення.

Для досягнення комплексності контрольних процедур жоден із цих аспектів бюджету не повинен бути проігнорованим. Водночас зосередження уваги на певному з указаних аспектів не повинно призводити до нехтування інших інтерпретацій сутності бюджетів.

Із точки зору поліпшення контрольних процедур найсуттєвішого значення слід надати тлумаченню бюджету як норми контролю. Для того, щоб бюджет, інтерпретований у такому контексті, став істотним важелем подолання кризи, він повинен бути не лише економічно, а й науково обґрунтованим.

Отже, головною метою здійснення контрольних процедур на цій стадії бюджетного процесу має бути поточна перевірка обґрунтування бюджетів, її важливість зумовлюється тим, що в разі, коли ця вимога не витримується, це, як правило, зводить нанівець подальші зусилля контролюючих суб'єктів, оскільки процедура контролю спрямовується на перевірку дезорієнтованих цілей та стеження за дотриманням спотворених параметрів економічного й соціального розвитку, зумовлених недосконалими бюджетами. Тому стає дедалі актуальнішою перевірка предметності бюджетів, інтерпретованих як норми контролю, баланси та плани економічного й соціального розвитку територіальних громад, регіонів чи країни загалом.

Ще важливішим завданням стає запровадження нової ідеології та концептуальної бази формування бюджетів як норм контролю, покликаних стати мобілізуючими факторами економічного зростання всіх рівнів національного господарства. Виходячи з викладеного, позитивних результатів у поліпшенні процедур контролю за порівняно короткі строки слід досягати, здійснюючи бюджетну реформу в кількох напрямках, зокрема:—

формуючи бюджети усіх рівнів принаймні у двох варіантах, з яких один може залишатися традиційно прийнятим, а другий має бути бюджетом сталого економічного розвитку;—

подаючи один з указаних варіантів бюджетів (це повинні бути альтернативні бюджети сталого розвитку). Його подають депутати Верховної Ради України та місцевих рад на додаток до вже існуючого подання проектів бюджетів органами виконавчої влади;—

розпочинаючи бюджетний процес із нижнього рівня, що забезпечуватиме альтернативність підходів і мобілізацію резервів, враховуючи особливості місцевого досвіду формування та використання бюджетних коштів.

Розробляючи заходи щодо удосконалення процедури контролю за процесами формування бюджетів, слід брати до уваги те, що як самі бюджети, так і контроль за їх перебігом є лише інструментами, які можуть мати сприятливий, несприятливий чи навіть руйнівний вплив на соціально-економічний розвиток територіальних громад, регіонів чи національного господарства загалом. Характер цього впливу залежить від предметного наповнення бюджетного процесу. Відтак визначальною передумовою поліпшення процедури контролю повинна стати зміна існуючої парадигми бюджетів і бюджетних процесів. Провідним напрямком має бути модифікація чинної ідеології та концепції формування державного бюджету як однієї з найсуттєвіших норм контролю на макроекономічному рівні управління національним господарством України.

Для реалізації цього напрямку слід ініціювати запровадження нових концептуальних засад формування бюджетів та здійснення бюджетних процесів і на регіональному рівні, що досягається різноманітністю потенціалу, умов та можливостей регіонів України, виходячи зі специфіки розвитку кожного з них. Відповідно до підписаних Україною міжнародних документів треба запровадити в порядку експерименту, починаючи вже з 2000 року, державний та місцеві бюджети сталого економічного розвитку.

Дотримання ключових положень концепції сталого розвитку повинно стати предметом контролю при обґрунтуванні макроекономічної політики як об'єктивної передумови складання проектів бюджетів, а також фіскального, інвестиційного, монетарного та інших різновидів політики, які є складовими або дотичними до бюджетної політики. Тому здійснення контрольних процедур на стадії складання проектів бюджетів мусить враховувати вказані особливості.

Одним із найважливіших положень, що отримало нормативне закріплення в Конституції України, є вимога щодо забезпечення збалансованості бюджету. Ця конституційна вимога має стати метою процедур контролю, здійснюваних на всіх стадіях бюджетного процесу.

Зокрема, на стадії складання проектів бюджетів головною метою контролю має бути перевірка умов досягнення їх бездефіцитності, а в разі неможливості уникнення дефіциту — перевірка обґрунтованості їхнього граничного розміру, включаючи перевірку реальності джерел фінансування дефіциту та дотримання економічно безпечних умов функціонування держави.

Контроль проекту державного бюджету України як, правової норми на цій стадії повинен передбачати його перевірку на предмет відповідності нормативним документам, найважливішими з яких є Основні засади внутрішньої та зовнішньої політики, Програма діяльності Кабінету Міністрів України, резолюція парламенту про основні напрями бюджетної політики, чинне законодавство, укази Президента і постанови уряду з фінансово-економічних питань тощо.

Контроль бюджетів як планів держави (регіонів, муніципалітетів, територіальних громад тощо) мусить включати перевірку відповідності їх показників ряду критеріїв, найважливішими з яких е:—

основні тенденції соціально-економічного розвитку національного господарства, галузей, регіонів тощо, визначені у вигляді трендових чи інших моделей за попередні періоди;—

довготривалі, середньострокові та короткострокові прогнози основних показників розвитку на макроекономічному, регіональному, галузевому та інших ієрархічних рівнях національного господарства;—

індикативні та інші плани (параметри) розвитку національної економіки, регіонів, галузей тощо.

Контроль бюджетів як загальнодержавних чи регіональних балансів має передбачати їх зіставлення з показниками попередніх періодів, перевірку взаємної відповідності доходів і витрат та вжиття заходів щодо подолання їх незбалансованості.

Контроль за формуванням бюджетів як циклічно повторюваних процесів, що мають усталену послідовність і структуру, повинен бути уніфікованим і стандартизованим з метою його спрощення та удосконалення з урахуванням досягнень і вад, виявлених у попередні періоди.

В умовах сучасної суспільно-правової реформи ефективність процедур контролю на стадії складання проектів бюджетів зумовлюється обсягом повноважень контролюючих суб'єктів та характером взаємовідносин між ними. Наявність контролюючих органів у структурі розподіленої державної влади