існуючі обмеження на конкретні види і сфери підприємницької діяльності;*

приблизні витрати на створення і функціонування офшорної фірми (розмір реєстраційного збору, можливі витрати на утри-мання офісу та інші експлуатаційні послуги, які різні в офшорних зонах);*

напрямок діяльності материнського підприємства;*

національна мова, мова ділового спілкування. Найчастіше офшорні компанії створюються у формі товариств з обмеженою відповідальністю, акціонерних товариств. Вони можуть мати різний профіль своєї діяльності. Це — посередництво, роздрібна торгівля, виробництво продукції, надання сервісних послуг, страху-вання, транспортно-експедиційне обслуговування зовнішньоеконо-мічної діяльності, фінансова сфера і кредитування інших підприємств.

У світовій комерційній практиці розповсюдженим є створення дочірніх офшорних фірм, які займаються торговельними операціями з оптової закупівлі необхідної продукції та реалізації товарів.

Такі фірми за кордоном дозволяють:*

здійснювати оптові закупки безпосередньо в іноземних вироб-ників на місці;*

наблизити вітчизняний товар до зарубіжних оптових покупців та кінцевих споживачів;*

переводити частину доходів з материнського (головного) під-приємства у дочірню фірму, яка знаходиться за кордоном, ви-користовуючи переваги системи пільгового оподаткування;*

змістовно вивчити стан зарубіжного ринку на місці та правиль-но сформувати маркетингову політику.

За допомогою дочірньої офшорної фірми капітали можуть перемилуватись з однієї країни в іншу, зокрема:

США. Швейцарія острів Мен;

Україна Бахрейн; Великобританія Гібралтар; Італія Ліберія.

За рахунок проведення таких операцій підприємці знижують по-даткові витрати, а це, у свою чергу, впливає на величину прибутку.

Згідно з міжнародною класифікацією організаційних форм бізне-су залежно від належності капіталу і контролю розрізняють такі види фірм:*

національна компанія;*

іноземна компанія;*

спільне підприємство;*

багатонаціональна компанія.

Національна компанія —це фірма, капітал якої належить підприєм-цям своєї країни.

Іноземна компанія – це фірма, капітал якої повністю належить іно-земним підприємців.

Іноземні фірми утворюються або шляхом створення акціонерного товариства, або купівлі контрольних пакетів акцій місцевих фірм, що призводить до зміни національного контролю.

Останній спосіб отримав у сучасних умовах найбільше розпов-сюдження, оскільки він дозволяє використовувати вже наявний апа-рат, зв'язки, клієнтуру, знання місцевого ринку.

Діючи на території країни, іноземні компанії ніби "вростають" у місцеву економіку. При необхідності вони вступають у відносини з кре-дитно-банківськими установами, національними фірмами — поста-чальниками сировини.

Спільне підприємство — це підприємство за участі іноземного кон-трагента. Засновано на базі об'єднання майна різних власників, ство-рюється з метою здійснення спільної підприємницької діяльності.

Багатонаціональні, компанія — це фірма, капітал якої належить підприємцям з декількох країн: (англо-американсько-канадський ніке-левий трест “Інко”, англо-голландський харчовий концерн "Юнілевер").

Залежно від технологічної (територіальної) цілісності і ступеня підпорядкування усі фіг. ми в зарубіжних країнах можна поділити на такі види:*

материнське (головне) підприємство;*

дочірнє підприємство;*

філія.

Материнське (головне) підприємство — це підприємство, що конт-ролює інші фірми, забезпечує технологічну, територіальну цілісність та координаційну єдність підконтрольних суб'єктів господарювання.

Дочірне підприємство — це юридичне самостійне організаційне ут-ворення, що виступає ніч ринку від свого імені і за свій рахунок, підтри-мує тісні виробничі, комерційні або фінансові зв'язки з материнським підприємством. Має право здійснювати угоди, складати баланс, але контролюється материнським підприємством.

Цей контроль поля лає не тільки у спостереженні і координації гос-подарської діяльності, але й у визначенні складу правління, призначенні директора, який зобов’язаний приймати вказівки від контролюючої фірми і звітуватись перед нею.

Дочірнє підприємство має достатню фінансову і майнову базу, не-обхідну для проведення самостійної господарської діяльності.

Створюючи дочірне підприємство, основна компанія заздалегідь визначає його виробник у спеціалізацію, обов'язки відносно збуту про-дукції, вивчення ринку організації рекламних компаній.

Материнській компанії вигідно дроблення капіталу і створення закордонних дочірніх підприємств у тих країнах, де діє прогресивна податкова система.

Філія— це територіальне відокремлене утворення, яке не має юри-дичної та господарської самостійності.

Філія не має власного балансу, статуту, діє від імені і за доручен-ням материнського підприємства. Отже, філія не може вести справи від свого імені: укладати угоди, вести бухгалтерський облік, звітуватись перед аудиторами.

Філія діє за інструкціями материнського підприємства і не має сво-боди дій на зарубіжних ринках. В обов'язки закордонного виробничо-го філіалу, як правило, входить випуск тих видів продукції, в яких за-цікавлена головна фірма, та реалізація їх на тих ринках, які вона визна-чить.

До обов'язків закордонної філії входить спостереження за місце-вими агентами по збуту, надання їм технічної допомоги, вивчення цін, ведення ділового листування з материнським підприємством.

Специфічною організаційною формою бізнесу є представництво.

Представництво — це територіальне відокремлений підрозділ, при-значений для представлення і захисту інтересів підприємства.

Такий структурний підрозділ не є юридичною особою, діє від імені та у межах повноважень, наданих підприємством. ,

5.2. Складні форми підприємницьких утворень

У зарубіжних країнах існували і створюються різноманітні складні форми підприємницьких утворень, зокрема: асоціація, концерн, кон-сорціум, картель, синдикат, пул, трест, холдинг, фінансова група та ін.

Асоціація - це договірне об'єднання підприємств, яке створюється . для здійснення спільної координаційної діяльності підприємств на ос-нові госпрозрахунку, самофінансування та самоуправління.

Концерн — це об'єднання підприємств, які знаходяться у фінансовій залежності від одного або групи учасників.

Найчастіше усього концерн є об'єднанням виробничого характеру.

Концерну притаманні такі характерні риси:*

високий ступінь централізації функцій;*

склад підприємств різних галузей (промислові підприємства, банки та ін.);*

жорсткі зв'язки між учасниками, технологічна та коопераційна єдність;*

створення окремого відокремленого апарату управлінню кон-церном;*

зрошування про; мелового та банківського капіталу; *

можливість заборони підприємству учаснику бути одночасно у кількох концернах.

Консорціум — це тимчасове договірне об'єднання підприємств для реалізації великих цільових програм і проектів.

Особливості консорціуму:*

рівноправність учасників, спільність економічних інтересів, організація відносин на договірній основі;*

здійснення цільових програм та проектів, що потребують знач-них фінансових та ресурсів;*

вузько цільова спрямованість;*

обмеженість стресу функціонування;*

координаційність, а не субординаційність відносин юридичне самостійних підприємств — членів консорціуму; *

спільне розміщення позики або проведення комерційних опе-рацій великого масштабу на підставі угоди між кількома банка-ми, що створили консорціум.

Картель - це об'єднання підприємств, учасники якого домов-ляються про розміри виробництва, асортимент товарів, ринки