ПФГ створюється на добровільних засадах. До його складу входять: головне підприємство і учасники.

Головне підприємство — це підприємство, створене відповідно до законодавства України, яке виробляє кінцеву продукцію, здійснює її збут, сплачує податки в Україні та офіційно представляє інтереси ПФГ.

Учасник ПФГ — це підприємство, банк, наукова чи проектна уста-нова, організація, створена відповідно до законодавства України, або іноземна юридична особа, що входить до складу ПФГ, виробляє проміжну продукцію або надає банківські та інші послуги учасником і го-ловному підприємству.

Особливості ПФГ та його членів:

* головне підприємство та учасники ПФГ зберігають статус юри-дичної особи, незалежність у здійсненні господарської і фінансової діяльності:

* ПФГ не має статусу юридичної особи і не підлягає державній реєстрації я к суб'єкт господарювання; право діяти від імені ПФГ має виключно головне підприємство;

* у складі ПФГ може бути тільки одне головне підприємство;

* головним підприємством не може бути банк, фінансово-кре-дитна установа, торговельне, транспортне підприємство, під-приємство у сфері громадського харчування, побутового обслу-говування;

* у складі учасників, повинна бути присутня обов'язкова наявність банківської установи, кількість банків не обмежується;

* головне підприємство і учасники укладають генеральну угоду про спільну діяльність, пов'язану з виробництвом кінцевої про-дукції;

* підприємство, установа, організація можуть бути головним підприємством або учасником тільки однієї ПФГ. В Україні можуть створюватись й інші форми об'єднання інтересів підприємств (союзи, спілки, асоціації підприємців).

Підприємства об'єднання підприємств зберігають статус юридич-ної особи незалежно від організаційно-правової форми об'єднання. Підприємство-учасник господарського об'єднання має право:*

добровільно вийти з об'єднання на умовах і в порядку, визначе-них установчим „оговором про його утворення чи статутом гос-подарського об'єднання;*

бути членом інших об'єднань підприємств, якщо законом, зас-новницьким договором чи статутом господарського об'єднан-ня не встановлено інше;*

одержувати від господарського об'єднання в установленому по-рядку інформацію, пов'язану з інтересами підприємства;*

одержувати частину прибутку від діяльності господарського об'єднання відповідно до його статуту;*

інші права.

Підприємство, яке входить до складу державного або комунально-го господарського об’єднання, не має права без згоди об'єднання виходити з його складу, а також об'єднувати на добровільних засадах свою діяльність з іншими суб'єктами господарювання та приймати рішення про припинення своєї діяльності.

Рішення про утворення об'єднання підприємств (установчий до-говір) та статут об'єднання погоджуються з Антимонопольним коміте-том України.

Майнові відносини в об'єднанні підприємств формуються на підставі таких засад:

1) учасники об'єднання підприємств можуть вносити на умовах і в порядку, передбачених його установчими документами, майнові вне-ски (вступні, членські, цільові);

2) майно передається об'єднанню його учасниками у господарське відання або в оперативне управління на основі установчого договору чи рішення про утворення об'єднання. Вартість майна об'єднання відображається у його балансі;

3) господарське об'єднання має право утворювати за рішенням його вищого органу управління унітарні підприємства, філії, представницт-ва, а також бути учасником (засновником) господарських товариств;

4) об'єднання підприємств не відповідає за зобов'язаннями його учасників, а підприємства-учасники не відповідають за зобов'язанням об’єднання, якщо інше не передбачено установчим договором або статутом, об'єднання.

Підприємства-учасники об'єднання можуть вийти з його складу із збереженням взаємних зобов'язань та укладених договорів з іншими суб'єктами господарювання.

Вихід підприємства із складу державного (комунального) господарського об'єднання здійснюється за рішенням органу, що прийняв рішення про утворення об'єднання.

Припинення об'єднання підприємств відбувається в результаті його реорганізації в інше об'єднання або ліквідації.

Реорганізація господарського об'єднання здійснюється за рішен-ням підприємств-учасників, а реорганізація державного (комунально-го) господарського об'єднання - за рішенням органу, що прийняв рішення про утворення об'єднання.

Ліквідація господарського об'єднання здійснюється за рішенням підприємств-учасників, а ліквідація державного (комунального) об'єд-нання - за рішенням органу, що прийняв рішення про утворення об'єднання. Майно, що залишилося після ліквідації об'єднання, розподі-ляється між учасниками згідно зі статутом об'єднання підприємств чи договором.

Дочірнє підприємство НК «ЛУКОЙЛ» — ПІІ «ЛУКОЙЛ-Україна», — створене в жовтні 1999 p., встигло зарекомендувати себе як компанія, що успішно розвиває усі напрямки своєї діяльності й ак-тивно освоює нові ринки. Очевидно, що цей успіх не випадковий. У його основі — принципи управління і маркетингової політики, які відповідають вимогам су-часного бізнесу. До складу групи «ЛУКОЙЛ» в Україні входять кілька виробничо-збутових підприємств: ВАТ «ЛУКОЙЛ» — Одеський НПЗ» (переробка нафти), ПІІ «ЛУКОЙЛ-Україна» (реалізація нафтопродуктів), ЗАТ «ЛУКОР» (нафтохімічне виробництво), ЗАТ «Банк «Петрокомерц-Україна». На підприємствах «ЛУКОЙЛ» в Україні працюють понад 12 тис. чоловік.

Для координації й інтеграції українських під-приємств компанії у березні 2002 р. генеральний ди-ректор ПІІ «ЛУКОЙЛ-Україна» Олександр Неруш отримав статус офіційного Представника Президента ВАТ «ЛУКОЙЛ» в Україні. Відтоді прийняття рішень і відповідальність за їх наслідки в ПІІ «ЛУКОЙЛ-Ук-раїна» лягли на плечі української команди менед-жерів.

Забезпечення українського ринку якісними нафто-продуктами є стратегічним завданням компанії. Тому вона постійно розвиває мережу своїх філій, а також планує значно збільшити кількість сучасних заправ-них станцій, у які готова інвестувати майже 30 млн до-ларів. Автозаправні станції, обладнані за останнім словом техніки, є особливою гордістю компанії. На АЗС встановлено 465 паливно-роздавальних колонок серії SK-700, поки що рідкісних у Європі комплексів, які виготовлені німецьким концерном Gibarco-Veeder-root. Колонки цієї серії вирізняються високою швидкістю прокачування — 45 л/хв (1 літр за 1,3 с) і вимірювання пального (до десятих часток грама), наявністю додат-кових пристроїв (датчиків щільності, систем для підключення до Інтернету) тощо. Основною перева-гою устаткування АЗС ПІІ «ЛУКОЙЛ-Україна» є можливість підключення до нього різноманітних пери-ферійних пристроїв, що дають змогу контролювати на 5-20% скоротити витрати на перевезення наф-топродуктів залізницею.

Окремий напрям, який