таких галузях переробної промисловості АПК як цукрова, олійно-жирова, хлібопекарська, м'ясопереробна, молочна, спиртова, кондитерська та в деяких інших кожне підприємство, що входило на правах структурного підрозділу до того чи іншого об'єднання, виробляло відносно незначну частку товарної продукції (від 0,1 до 26,1 відсотка). Але в результаті включення більшості підприємств переробної галузі АПК до різних видів об'єднань, котрі поєднали господарські функції з функціями координації та контролю щодо виробництва, постачання, збуту продукції окремих підприємств, була суттєво обмежена конкуренція між підприємствами. 15 об'єднань переробної промисловості АПК виступали як надмонополії на відповідних ринках, їх наявність мала особливо негативні наслідки саме тому, що у цій галузі перехрещуються інтереси як сільських товаровиробників, так і споживачів агропромислової продукції. Аналогічне становище мало місце і на регіональних ринках, де налічувалося більше 120 регіональних об'єднань (підприємств), які у своєму складі мали більше 1500 технологічно незалежних структурних підрозділів [12,3].
У цілому, в 1994 році в Україні діяло більше тисячі різного роду об'єднань державних підприємств. Подолання такого монополізму не потребувало додаткових інвестицій, тут достатньо було проявити політичну волю.
Стан монополізму в економіці України обумовив різноманітність шляхів демонополізації, сформульованих у Державній програмі демонополізації економіки і розвитку конкуренції, прийнятій Верховною Радою України в грудні 1993 року. В ній поряд зі структурними засобами демонополізації, тобто тими, які передбачали зміну структури учасників ринку, а саме: децентралізацію управління, поділ державних монопольних утворень, ліквідацію державних організаційних структур монопольного типу, - передбачено і більш складні, неструктурні дії, спрямовані на зміну структури відповідних ринків, не зачіпаючи структури суб'єктів господарювання, які на них вже працюють. До них належать зниження або зняття бар'єрів, що обмежують вступ суб'єктів господарювання на існуючі ринки, та стимулювання вступу на монополізовані товарні ринки нових суб'єктів господарювання.
Антимонопрльний комітет України не наділений повноваженнями щодо безпосереднього прийняття рішень з демонополізації, наприклад, стосовно реструктуризації підприємств (єдиний за п'ять років випадок примусового поділу монопольного утворення - ЗАТ "Донмолпром", пов'язаний із зловживанням ним монопольним становищем) чи зняття обмежень на певні види підприємницької діяльності, змін режиму оподаткування, квотування тощо. Участь у процесах демонополізації органи Комітету брали шляхом надання пропозицій і рекомендацій з цих питань; погодження і надання висновків до проектів нормативних актів; виконання функцій секретаріату Міжвідомчої комісії з питань демонополізації та інші. Особливо ефективним інструментом виявилося використання повноважень щодо контролю за процесами перетворення державної власності; надання згоди на створення холдінгових компаній. При цьому Комітет виходив з того, що перетворення державного монопольного утворення на приватне, і відповідно, послаблення громадського контролю за його діяльністю, значно посилює можливість негативних наслідків монополізму.
В будь-якому випадку рішення приймались відповідними державними органами або органами місцевого самоврядування.
Протягом 1994-1997 років органами Комітету недопущено приватизації без розукрупнення понад 1250 монопольних утворень.
В цілому ж вжито понад 1600 заходів з демонополізації, внаслідок яких на ринках додатково з'явилися близько 6300 самостійних суб'єктів господарювання [12,4].
Серед ринків, на яких наслідки демонополізації є найбільш відчутними, можна назвати регіональні ринки зберігання та переробки зерна, борошна, крупи, комбікормів; реалізації лікарських засобів; будівництва, ремонту та експлуатації автошляхів обласного підпорядкування; реалізації та зберігання нафтопродуктів; постачання і реалізації мінеральних добрив та ядохімікатів; живої товарної риби, м'яса, птиці, ковбасних виробів, продукції з незбираного молока тощо.
У галузі електроенергетики ліквідовано 8 енергооб'єднань, які до цього фактично здійснювали контроль над усією господарською діяльністю галузі, і на їх основі створено 35 суб'єктів господарювання. Децентралізацію управління в електроенергетиці забезпечило створення Національної комісії з питань регулювання цієї галузі. Здійснені заходи заклали основу для створення конкурентного оптового ринку електроенергії.
Значним фактором у подальшому розвитку конкуренції на ринку торговельних послуг став Указ Президента України від 30 грудня 1994 року "Про заходи щодо прискорення процесу малої приватизації в Україні". У ході його реалізації було розукрупнено більшість торгів, відділів робітничого постачання, трестів та інших структур монопольного типу. Зокрема, на вимогу територіального відділення Комітету міста Києва протягом 1995 року було розукрупнено 23 монопольних утворення з виділенням 94 магазинів як окремих суб'єктів господарювання. Здійснено реструктуризацію 13 райгастрономторгів та районних плодоовочевих комбінатів. При цьому частка кожного з них на відповідних ринках тепер не перевищує 20 %. Аналогічні заходи було вжито територіальними відділеннями Комітету і в інших містах України [12,4].
Найбільш активно заходи з демонополізації за участю органів Комітету відбувалися на ринках переробної промисловості АПК. Протягом 1995-1996 років ліквідовано 12 з 15 загальнодержавних організаційних структур монопольного типу. Аналогічні процеси здійснено стосовно монопольних утворень на регіональних ринках. Так, лише у 1997 році ліквідовано більше 100 обласних виробничих об'єднань цієї галузі.
При цьому Антимонопольний комітет України не пропонував ліквідувати всі без винятку об'єднання переробної промисловості, а підходив до цього питання зважено. Якщо підприємства вважали за необхідне збереження певних координуючих функцій, то їм надавалася можливість перереєструвати статутні документи об'єднань і створити замість них асоціації, які не обмежують конкуренцію між засновниками.
Зниженню рівня монополізації регіональних ринків переробної промисловості АПК сприяло створення спільних підприємств та введення в дію приватних міні-пекарень і переробних міні-заводів. На сьогодні демонополізація в переробній промисловості АПК практично завершується. Проте, залишаються ще монополізованими ринки послуг по зберіганню зерна, їх демонополізація пов'язана з реструктуризацією та демонополізацією ДАК "Хліб України".
Не зважаючи на те, що загальний кризовий стан економіки не завжди дозволяє швидко виявити переваги конкурентного середовища, ряд позитивних прикладів можна навести вже сьогодні.
Так, завдяки виконанню пілотного проекту демонополізації в процесі приватизації виробничо-торговельного