Припинення цього безробіття пов'язане з закінченням фази кри-зи і переходом до фаз пожвавлення і піднесення виробництва. Особ-ливістю такого безробіття є те, що воно знаходиться у циклічному розвитку: через певні проміжки часу періодично повторюються його спади і піднесення.

Приховане безробіття. Причиною такого безробіття є, по-перше, низька конкурен-тоспроможність невеликих підприємств порівняно з великими; по-друге, кризові явища в країнах, що переходять до ринкової економіки.

Приховане безробіття особливо виявляється серед сільського на-селення. Безробіття тут називають прихованим тому, що воно прихо-вується ілюзорною зайнятістю в сільському господарстві. Клаптик землі, малопродуктивне, майже натуральне господарство не забез-печують людині засобів існування впродовж року. Селянин змуше-ний шукати роботу на стороні: найматися до заможних господарів, працювати в сезонних будівельних бригадах, займатися дрібним ку-старним промислом, здійснювати різноманітні послуги, що мають, як правило, нерегулярний характер.

Приховане безробіття виявляється і у містах. Воно приховується тим, що працівники переміщуються в межах підприємств, але мають неповний робочий день або перебувають в неоплачуваній відпустці.

Особливо значне приховане безробіття у країнах, що розвивають-ся. Відомо, що понад 500 млн.чол., або 1/3 економічно активного населення в таких країнах не мають роботи або зайняті неповний ро-бочий день.

З проведенням ринкових реформ у постсоціалістичних країнах до-пускаються помилки, внаслідок яких виникають кризові явища. Одним І проявів їх є приховане безробіття. Воно виявилось і в Україні. З січня до вересня 1996р. майже 3,5 млн (24,5 відсотка) працівників перебували у відпустках без збереження заробітної плати, 1,2 млн (8,6 відсотка) були зайняті неповний робочий день або тиждень. Значною мірою це пов'язано з недостатньою структурною перебудовою економіки, нама-ганням керівників підприємств зберегти кваліфіковані кадри, а регіо-нів — уникнути посилення соціальної напруженості на своїй території.

Приховане безробіття в Україні, з одного боку, гальмує перероз-поділ робочої сили між секторами економіки, обмежує можливості псрепрофілювання виробництва, а з іншого — запобігає масовому підтоку робочої сили в інші регіони і навіть в інші країни, де є потре-ба в робочій силі. Деякі форми прихованого перенаселення дають змогу впродовж певного часу зберегти кадри, втрата яких може стри-мувати вихід з кризи.

Застійне безробіття. Цей вид безробіття породжується досить значним часом відсутності роботи. Це призводить до того, що деякі люди по суті втрачають кваліфікацію і навіть бажання регулярно працювати. Вони живуть за рахунок випадкових заробітків чи подаянь інших людей або благодійних організацій. Деяка частина представників застійно-го безробіття поповнює кримінальні верстви населення, а також ряди гак званих люмпенів і осіб без певного місця проживання.

3. Особливості безробіття в сучасній Україні

В Україні безробіття у відкритій формі фіксується з початком рин-кових реформ, оскільки до 1 липня 1992 р. таке явище взагалі не визнавалось і не реєструвалося. Перший безробітний в Україні офі-ційно був зареєстрований 11 липня 1992 р. Після досить тривалого періоду, коли зареєстроване безробіття було надзвичайно низьким (не перевищувало одного відсотка сукупної робочої сили), в 1996 р. ситуація докорінно змінилась. Безробіття почало стрімко зростати, і на 1 січня 2002 р. чисельність зареєстрованих незайнятих громадян досягла 1039,3 тис. осіб. Практично всі громадяни цієї категорії мали статус безробітних (96,5 відсотка).

Для регулювання процесів зайнятості на ринку праці важливе значення має прийнята у 1996 р. Кабінетом Міністрів України Про-грама зайнятості населення на 1997-2002 pp. Важливим напрямом державної політики зайнятості має стати розробка превентивних (за-побіжних) заходів щодо недопущення формування зон масового без-робіття з урахуванням того, що Україна має об'єктивні передумови для цього. Забезпечення ефективної зайнятості населення є важливим елементом соціального захисту. Вступ економіки нашої країни у ринкові відносини супроводжується зниженням рівня зайнятості, внаслідок чого різні групи населення стикаються з проблемами працевлаштування. Тому держава зобов'язана всіма засобами сприяти повній, продуктивній та вільно обраній зайнятості, спрямованій на виявлення існуючих та створення нових робочих місць.

Україні є умови для оптимального використання трудо-вих ресурсів. Розглянемо головні з них.

Україна має нерозвинену сферу побутового обслуговування. Для її активізації потрібні відповідні кадри. На багатьох підприємствах можна підвищити коефіцієнт змінності. При цьому мова йде про збільшення виробництва вкрай потрібних товарів і послуг.

Виникає потреба у розвитку нових галузей виробництва.

Треба правильно використовувати сезонні роботи. Наприклад, до цього часу гострою проблемою є збирання врожаю. Через відсутність робочої сили тут трапляються великі втрати. Потрібна гнучка систе-ма використання тимчасово вільних працівників, пенсіонерів, до-машніх господарок.

Мають бути створені сприятливі умови для зайнятості жінок-матерів (скорочення робочого дня, надомна праця).

Для використання резервних трудових ресурсів важливе значен-ня має організація громадських робіт, що оплачуються. Цією спра-вою займаються місцеві органи влади за участю державної служби чайнятості. До громадських робіт залучаються передусім особи, що зареєстровані як безробітні. Роботи здійснюються на підприємствах, установах і в організаціях комунальної власності та за договорами на інших підприємствах, в установах і організаціях.

Оплата праці осіб, що зайняті на громадських роботах, здійсню-ється за фактично виконану роботу і не може бути меншою, ніж міні-мальний розмір заробітної плати. Безумовно, при цьому враховують якість виконання роботи.

На осіб, зайнятих на громадських роботах, поширюються со-ціальні гарантії, включаючи право на пенсійне забезпечення, випла-ту допомоги з тимчасової непрацездатності.

Громадські роботи фінансуються за рахунок місцевого бюджету з залученням коштів державного фонду сприяння зайнятості населення. Залучаються також кошти підприємств, установ і організацій, для яких