Тому таке пояснення доповнюється характеристикою з боку суспільної форми – умовами конкурентної боротьби, особливостями капіталістичного нагромадження, за якого безробіття необхідне, оскільки, наприклад, в період піднесення виникає додатковий попит на робочу силу, а резервом для задоволення цього попиту стає масове безробіття. Воно є також важливим фактором тиску на зниження заробітної плати працюючих.
Розділ II: Втрати від безробіття та його причини.
Нам уже відомо, як вимірювати рівень безробіття і що існує декілька видів безробіття, а також те, що безробіття та інфляція є двома основними проблемами кожної національної економіки, ключовими проявами її нестабільності. Зрозумів зв'язок між обсягом виробництва і безробіттям, можна зрозуміти, чому безробіття є основною проблемою сучасного суспільства. Коли безробіття високе, ресурси недовикористовуються, а доходи населення зменшуються. Протягом таких періодів невдачі в економіці позначаються на психіці людей і житті сімей.
Соціально – економічні втрати від безробіття
Економічні наслідки.
Суспільство цінує високий рівень зайнятості з двох причин:
висока зайнятість означає високий обсяг національного виробництва та доходів;
праця в багатьох країнах високо цінується сама по собі.
Коли безробіття високе, значна частина продукту не добирається, доходи зменшуються, а люди терплять від втрати почуття власної гідності. Під час рецесії виникає ситуація, коли величезна кількість товарів (автомобілів, будинків, одягу тощо) ніби викидається в море.
Які втрати від великого безробіття? В таблиці надані розрахунки скорочення обсягу виробництва щодо потенційного ВВП через високе безробіття протягом останніх п'ятдесяти років. Найбільші економічні втрати мали місце під час Великої депресії, але стагнуючі 70-ті та 80-ті роки свідчать також про втрати в обсязі виробництва більш ніж на трильйон доларів. Втрати у періоди високого безробіття – найбільші документально підтверджені втрати сучасної економіки. Вони у багато разів перевищують оціночні втрати внаслідок встановлення монополії. В таблиці подано данні трьох основних періодів високого безробіття, починаючи з 1929 р. – Велика депресія, інертні 50-ті роки і застійний період з 1975 по 1984 р. Величина втрат в обсязі виробництва розрахована як кумулятивна різниця між потенційним і фактичним ВВП. Слід зауважити, що під час Великої депресії втрати щодо ВВП більш як у 10 разів перевищили втрати у недавніх періодах застою.
Таблиця 2.1 Економічні втрати в періоди високого безробіття.
Втрати від стагнації
Період | Середня норма безробіття (%) | Втрати в обсязі виробництва
Втрати ВВП в млрд. дол. (ціни 1988 р) | % ВВП під час періоду
Велика депресія (1930 – 1939) | 18,2 | 2,850 | 38,5
Інертні 50-ті роки (1954 – 1960) | 5,2 | 46 | 0,3
Застій 70-х та 80-х років
(1975 – 1984) | 7,7 | 1,354 | 3,6
Безробіття спричиняє значні матеріальні втрати, адже зменшується вироблюваний національний продукт. Ці втрати пов’язані передусім із циклічним безробіттям і нерідко є досить значними. Для вимірювання втрат від циклічного безробіття використовують закон Оукена. Наявність циклічного безробіття означає, що фактичний ВВП є меншим від природного. Закон Оукена можна записати:
ВВП? – ВВП——————
= в(Б' – Б?)
ВВП?
де ВВП? - природний обсяг виробництва
ВВП – фактичний обсяг виробництва
(ВВП? - ВВП) – ВВП-розрив
Б? - природна норма безробіття
Б' – фактичний рівень безробіття
в – коефіцієнт чутливості ВВП до динаміки циклічного безробіття (він показує, що на кожен відсоток перевищення безробіттям його природної норми фактичний ВВП є меншим за природний ВВП на в %).
У більшості країн коефіцієнт в коливається в інтервалі від 2 до 2,5%. Це означає, що коли циклічне безробіття в національній економіці становить 1%, то фактичний ВВП на 2 – 2,5% менший за природний ВВП.
Таким чином, ВВП-розрив як показник втрат від циклічного безробіття становить: ВВП-розрив = в(Б' - Б*)ВВП*
В економіці США ВВП-розрив у роки спаду вимірюється сотнями мільярдів доларів. Такими є втрати суспільства від циклічного безробіття.
Економісти також визначають вплив динаміки фактичного безробіття на динаміку реального ВВП. У розвинутій економіці, наприклад США та інших західних країн, простежується така залежність:
ВВПt – ВВПt – 1
——————— = 3 – 2(Бt' – Б't – 1 )
ВВПt – 1
де ВВПt – реальний обсяг виробництва в розрахунковому році;
ВВПt – 1 – реальний обсяг виробництва в попередньому році;
Бt' – рівень безробіття в розрахунковому році;
Б't – 1 – рівень безробіття в попередньому році.
З цієї формули випливає, що коли рівень безробіття в національній економіці не змінюється, то реальний ВВП зростає в середньому на 3% за рік. У розвинутих країнах упродовж останніх десятиліть природний обсяг виробництва зростав приблизно на 3% щороку. Цей показник називають темпом зростання природного ВВП, а його значення зумовлене нагромадженням капіталу, приростом населення та науково-технічним прогресом.
Якщо рівень безробіття порівняно з попереднім роком зростає на 1%, то реальний ВВП зменшиться на 2%, що означає величезні економічні втрати – недовиробництво товарів і послуг, зниження доходів населення тощо.
Соціальні втрати.
Хоча економічна плата за безробіття висока, ніякі втрати не можуть віддзеркалити ті соціальні та психологічні наслідки, які несуть у собі періоди вимушеного безробіття. Вимушена бездіяльність призводить до втрати кваліфікації, втрати самоповаги, занепаду моральних принципів. Недавні дослідження соціального здоров'я показали, що безробіття негативно позначається на психіці людини, на її фізичному стані: підвищується рівень серцевих захворювань, алкоголізму та самогубств. Провідний спеціаліст з цієї проблеми доктор М. Харві Бреннер твердить, що зростання норми безробіття на 1% протягом 6 років призведе до 37000 передчасних смертей в США. Психологічні тести показують, що втрата роботи – це психологічна травма, яка за рівнем стресу поступається тільки смерті