Державні й територіальні програми зайнятості населення спрямовані на: * сприяння розвитку і структурній перебудові економіки, створенню умов для спрямування вивільнюваних працівників, насамперед на рентабельні виробництва та в пріоритетні галузі економіки;*

попередження розвитку безробіття і його скорочення шляхом підвищення економічної заінтересованості підприємств і організацій у створенні додаткових робочих місць, переважно з гнучкими формами зайнятості;*

удосконалення системи відтворення робочої сили водночас із збільшенням числа робочих місць, поліпшенням професійної орієнтації, підвищенням кваліфікації працівників та ефективності використання трудових ресурсів;*

захист безробітних та їхніх сімей від негативних наслідків безробіття і забезпечення зайнятості громадян, які потребують соціального захисту і не спроможні конкурувати на ринку праці;*

формування кадрової, матеріальної, інформаційної, статистичної, фінансової та науково-методичної бази державної служби зайнятості;*

заходи сприяння зайнятості населення, яке проживає у сільській місцевості.

Спеціальні галузеві програми зайнятості населення призначені для вирішення на рівні окремих галузей і підприємств проблем прихованого безробіття, сприяння продуктивній зайнятості працівників практичній реалізації диференційованого підходу щодо окремих підприємств з урахуванням державної політики структурної перебудови, санації державних підприємств і заходів державної політики на ринку праці.

В Україні вперше була розроблена державна програма зайнятості населення на 1995 р, як елемент довгострокової стратегії формування соціально-ринкової моделі управління ринком праці.

У програмах, розроблених в Україні, узагальнюються конкретні заходи щодо створення відповідного правового, організаційного та методичного забезпечення політики зайнятості за такими напрямами:*

формування механізму диференційованого підходу щодо збереження робочих місць;*

створення механізмів реалізації політики зайнятості в загальнонаціональних програмах (зокрема в програмах громадських робіт, сприяння зайнятості молоді, відродження села та ін.);*

регулювання трудових міграцій;*

забезпечення додаткових гарантій зайнятості населення окремим категоріям громадян;*

сприяння професійній мобільності;*

розвиток соціально-трудових відносин;*

удосконалення інформаційно-статистичної бази щодо розвитку ринку праці;*

сприяння зайнятості шляхом розвитку соціального партнерства.

Заходи щодо реалізації державної політики зайнятості на територіальному рівні ураховують необхідність сприяння будь-яким формам розширення сфери прикладання праці, в тому числі створення нових робочих місць, забезпечення умов для розвитку підприємництва та працевлаштування незайнятого населення і безробітних; забезпечення державних гарантій зайнятості для окремих категорій населення; поліпшення системи професійної орієнтації, підготовки й перепідготовки кадрів, матеріальної підтримки безробітних та їхніх сімей; організації громадських робіт тощо.

У програмах також обґрунтовується організаційне, наукове і фінансове забезпечення усіх запланованих заходів та необхідність контролю щодо їх реалізації.

Заходи, розроблені у програмах, передбачають забезпечення сприятливих податкових, інвестиційних, фінансово-кредитних та інших умов господарювання для підприємств, організацій, установ усіх форм власності.

Формування державної програми зайнятості має подвійний характер. З одного боку, вона розробляється знизу і являє собою узагальнення територіальних програм. З іншого боку, державна програма зайнятості формується зверху, узагальнюючи завдання, які можуть визначатися тільки на загальнодержавному і міжрегіональному рівнях. Це здійснюється шляхом розроблення законодавчих актів, удосконалення системи управління, координації фінансових витрат на реалізацію заходів економічної і соціальної політики у сфері зайнятості, підвищення рівня її наукового обґрунтування.

Важливим є об'єднання річного та довгострокового підходів до програмування зайнятості населення, як це передбачено статтею 14 Закону України “Про зайнятість населення”.

3.4 Врегулювання безробіття

Вирішення проблем безробіття на ринку пра-ці України по регулюванню незайнятості насе-лення мають включати заходи, що систематизовані за сьома основними напрямами, зокрема:

1. Формування нормативно-правової бази в сфері зайнятості населення.

¦ Забезпечення розробки нових проектів, пе-регляд і адаптація чинних законодавчих і нор-мативних актів і міжнародних договорів з пи-тань регулювання процесів незайнятості з ме-тою приведення національного законодавства у відповідність з міжнародними нормами і прин-ципами, запровадження механізмів захисту внутрішнього ринку праці України.

¦ Законодавче забезпечення підвищення конкурентоспроможності робочої сили на осно-ві адекватного вимогам ринку праці розвитку механізму підготовки кадрів.

2. Професійно-освітня підготовка кадрів, підвищення якості робочої сили.

¦ Розширення зв'язків підприємств і органі-зацій з місцевими освітніми установами всіх рівнів з метою залучення інвестицій на розвиток матеріальної бази навчальних закладів, вдосконалення системи професійної орієнтації учнів загальноосвітніх шкіл з урахуванням пот-реб місцевих ринків праці.

¦ Вирівнювання освітнього потенціалу між регіонами країни за рахунок трансформації ме-режі вищих навчальних закладів; зменшення міграційних потоків молоді.

¦ Розвиток системи виробничого навчання персоналу підприємств і організацій, а також випереджаючого навчання працівників, які підлягають вивільненню, як важливого засобу під-вищення їх конкурентоспроможності в умовах реформування окремих галузей економіки.

¦ Створення системи безперервної освіти, розробка професійних стандартів з урахуван-ням вимог до професійного рівня працівників, що дозволить забезпечувати якість і продуктив-ність виконуваних робіт.

¦ Створення системи оцінки професійних якостей працівників, що ґрунтується на визна-ченні їх компетентності і здатності гнучко реа-гувати на безперервні зміни вимог до кваліфіка-ції і професійної підготовки відповідно до ви-мог професійних стандартів.

¦ Розроблення і затвердження на державно-му рівні концептуальних засад формування та розвитку єдиної цілісної системи безперервної професійної освіти, зорієнтованої на задоволен-ня поточних і перспективних потреб у кадрах для сучасного виробництва та сфери послуг.

3. Збереження і створення робочих місць, сприяння розвитку підприємництва та самос-тійної зайнятості населення.

¦ Реалізація Державної та регіональних програм зайнятості населення, акцентуючи ува-гу на розширенні сфери прикладання праці за рахунок збереження ефективно функціонуючих та створення нових робочих місць, особливо в регіонах з критичною ситуацією на ринку праці, насамперед у вугільних регіонах, сільській міс-цевості, малих монофункціональних містах.

¦ Забезпечення збереження ефективно фун-кціонуючих робочих місць, підвищення ефек-тивності використання робочої сили та скорочення обсягів "прихованого безробіття", розви-ток гнучких форм зайнятості на допоміжних ро-ботах та у сфері послуг.

¦ Сприяння стабільній діяльності провідних промислових підприємств, які визначають зай-нятість в Україні з метою максимального упо-вільнення