Висновки
Дослідивши дефляційні заходи в умовах ринкової трансформації, можна зробити наступні висновки:
1. Інфляція – це зростання загального рівня цін у країні впродовж певного періоду часу, що супроводжується знеціненням національної грошової одиниці. Іншими словами, зростають ціни на продукти харчування, одяг, підвищується квартирна плата тощо.
2. Дефляція – зниження загального рівня цін. Стабілізуючий вплив дефляції на доход – зростання доходу внаслідок зниження цін – пов'язаний зі збільшенням реальних грошових коштів в умовах дефляції. Дестабілізуючий вплив дефляції, коли падіння цін викликає зменшення рівня доходу, пояснюють теорія дефляції боргу та теорія очікуваної дефляції.
3. Принципово новою для економічного розвитку України стала проблема дефляції, перші ознаки якої з'явилися у липні 2001 року. Зниження індексу споживчих цін спостерігалося протягом трьох з п'яти перших місяців 2002 року (в лютому, березні, травні).
4. Дефляція в Україні виглядає парадоксальною, оскільки відбувається на тлі зростання основних показників внутрішнього ринку – доходів і витрат населення, роздрібного товарообороту, а головне – суттєвого збільшення грошової пропозиції.
Аналіз макроекономічної динаміки 2002 р. дає підстави стверджувати, що уповільнення економічного зростання є закономірним. Головним симптомом посилення негативних тенденцій є дефляція (зниження споживчих цін), яка спостерігалася протягом шести з восьми перших місяців року.
Як визнано в економічному огляді Міністерства фінансів України за 2001 рік, дефляція виявилася для уряду несподіваною. Зниження цін на продовольчі товари (на 1,6 % з початку року) зумовлене, на думку Мінфіну, збільшенням пропозиції на ринку продукції сільського господарства (у тому числі й пов'язаної із структурними чинниками – збільшенням поголів'я у тваринництві та птахівництві) за відсутності адекватного зростання платоспроможного попиту з боку населення. Незмінність цін на непродовольчі товари (зменшення на 0,1 %), зазначається в огляді, свідчить про відставання попиту від пропозиції (виробництво та імпорт споживчих товарів зростали швидше за реальну заробітну плату) за відсутності монетарного тиску на інфляцію та стабільності валютного курсу.
5. У міжнародній практиці застосовуються такі класичні напрямки антиінфляційної політики:
6. Сутність дефляційної політики полягає у тиску на окремі елементи платоспроможного попиту з метою його обмеження та формування нового співвідношення попиту і пропозиції як щодо товарів, так і щодо грошей. На практиці з метою регулювання попиту використовуються заходи грошово-кредитної, структурно-інвестиційної та бюджетної політики
7. Політика дефляції при послідовному і жорсткому її проведенні може дати бажаний антиінфляційний ефект, проте реалізація її пов'язана з певними труднощами, оскільки посилює соціальне напруження в суспільстві, викликає загрозу економічних спадів, зменшення зайнятості. Тому урядам нерідко доводиться маневрувати, оперативно змінюючи дефляційні методи інфляційними.
Література