Цей вплив досить наочно демонструє динаміка галузевих темпів зростання. Зокрема, найбільшими темпи зростання за підсумками 5 місяців 2002 року були у виробництві деревини та виробів з неї (27,4 %), коксу та продуктів нафтопереробки (16,3 %), харчовій промисловості та переробці сільгосппродукції (11,1 %), машинобудуванні (6,2 %). Продовжилися негативні тенденції в галузях, експорт продукції яких суттєво знизився. Так, за 4 місяці спад виробництва в металургії становив понад 6 %, хімічній промисловості – 1,8 %. За підсумками 5 місяців скорочення металургійного виробництва зменшилося до 4,3 %, а в хімічній та нафтохімічній галузі було досягнуто 0,5 % зростання, що пояснюється відновленням приросту експорту товарів цієї групи.

На цьому тлі найбільш сталі темпи зростання демонструє виробництво товарів народного споживання: воно збільшилося за 4 місяці 2002 року порівняно з аналогічним періодом минулого року в номінальному вимірі на 17,4 %, а в порівняних цінах – на 12,5 %.

2.2. Причини і наслідки дефляції в економіці України

Принципово новою для економічного розвитку України стала проблема дефляції, перші ознаки якої з'явилися у липні 2001 року. Зниження індексу споживчих цін спостерігалося протягом трьох з п'яти перших місяців 2002 року (в лютому, березні, травні).

Рис. 2.. Динаміка грошової маси і цін у 1999-2002 рр. [20]

Динаміка макроекономічних показників у 2002 р. характеризується уповільненням темпів економічного зростання, які мали місце у 2001 р. Так, приріст реального ВВП за січень-серпень 2002 р. склав 4,2% (у 2001 р. – 9,1%), промислового виробництва – 5,9% (14,2%). Дещо уповільнилося зростання виробництва товарів народного споживання, приріст якого за січень-липень склав 10,7% (у 2001 р. – 17,7%). Темпи зростання інвестицій в основний капітал хоча й залишаються значними (12,4% за I півріччя), але також відстають від показника попереднього року (20,8%).

Аналіз макроекономічної динаміки 2002 р. дає підстави стверджувати, що уповільнення економічного зростання є закономірним. Головним симптомом посилення негативних тенденцій є дефляція (зниження споживчих цін), яка спостерігалася протягом шести з восьми перших місяців року.

Ця проблема виявилася принципово новою для України, оскільки до останнього часу йшлося переважно про подолання або запобігання високої інфляції. Перші ознаки дефляції з'явилися у липні-серпні 2001 р., коли споживчі ціни знизилися на 1,9%. У 2002 р. цінова динаміка характеризувалася такими даними: січень – +1,0%; лютий – -1,4%; березень – -0,7%; квітень – +1,4%; травень – -0,3%; червень – -1,8%; липень – -1,5%; серпень – -0,2%. За січень-серпень 2002 р. споживчі ціни знизилися на 3,5% [22].

Таблиця 2.

Основні індикатори грошово-кредитної сфери [13]

Дефляція в Україні виглядає парадоксальною, оскільки відбувається на тлі суттєвого збільшення грошової пропозиції (табл. 2.2, рис. 2.3) та зростання основних показників внутрішнього ринку – доходів і витрат населення, роздрібного товарообороту (табл. 2.3).

Таблиця 2.

Грошові витрати населення і споживчий ринок [13]

Динаміка показників грошово-кредитної сфери характеризується продовженням тенденції реального збільшення грошової маси в обігу та ремонетизації економіки, яка розпочалася у 1997 р. За 7 місяців 2002 р. "широка" грошова маса (агрегат М2) збільшилася з 44997 до 53393 млн. грн., хоча темп її зростання (19%) є нижчим порівняно з відповідним періодом попереднього року. Коефіцієнт монетизації (відношення грошової маси до ВВП) збільшився з 22,3% у 2001 р. до 26,2% за період з серпня 2001 р. по липень 2002 р.

Як визнано в економічному огляді Міністерства фінансів України за 2001 рік [29], дефляція виявилася для уряду несподіваною. Зниження цін на продовольчі товари зумовлене, на думку авторів огляду, збільшенням пропозиції на ринку продукції сільського господарства (у тому числі й пов'язаної із структурними чинниками – збільшенням поголів'я у тваринництві та птахівництві) за відсутності адекватного зростання платоспроможного попиту з боку населення. Незмінність цін на непродовольчі товари свідчить про відставання попиту від пропозиції (виробництво та імпорт споживчих товарів зростали швидше за реальну заробітну плату) за відсутності монетарного тиску на інфляцію та стабільності валютного курсу.

Проте фактичні дані за 2002 р. не підтверджують тезу щодо відставання платоспроможного попиту від товарної пропозиції на споживчому ринку. Так, середньомісячна номінальна заробітна плата у липні 2002 р. зросла на 28% до середньомісячної за 2001 р., а виробництво товарів народного споживання за відповідний період – на 10,7%. Збільшується відрив грошових витрат населення на купівлю товарів і оплату послуг від обсягу офіційно зареєстрованого продажу споживчих товарів (табл. 2.3).

Відтак, одним із можливих пояснень феномену дефляції може бути виникнення умов, за яких вітчизняне виробництво вичерпало спроможність реагувати на зростання споживчого попиту за рахунок екстенсивного збільшення обсягу пропозиції. Частина коштів населення починає "оминати" офіційний оборот, потрапляючи на напівлегальний ринок (торгівля необлікованою продукцією, контрабандними товарами, надання незареєстрованих послуг тощо), який, не відчуваючи дефіциту оборотних коштів, фіскального тиску та низки інституційних обмежень (що останнім часом дедалі більше обтяжують офіційний сектор економіки), стерилізує "надлишок" грошових доходів населення.

Такий висновок підтверджується також нееластичністю цін до збільшення пропозиції грошей. У табл. 2.3 наведено приклад різкого (з 1,33 до 2,29 рази) стрибка співвідношення грошових витрат населення на купівлю товарів і оплату послуг та обсягу продажу споживчих товарів за січень-липень 2002 р. Не виключено, що цей показник також свідчить про "вихід на світло" частини прихованої оплати праці. Непрямим чином це підтверджується зростанням частки готівки поза банками в обсязі грошової маси, яка, поряд з легальним оборотом, обслуговує й "тіньову" економіку