Динаміка і структура споживання в Україні

курсова робота з макроекономіки

ЗМІСТ

Вступ

Актуальність теми дослідження. Споживання та інвестиції відіграють визначальну роль в економіці будь-якої країни, Держави, де інвестують значний відсоток своїх доходів і споживають відповідно менший, досягають високих темпів зростання національної економіки й продуктивності праці. І навпаки, ті країни, що споживають вищий відсоток своїх доходів та інвестують менший, розвиваються повільніше.

Споживання представляє собою індивідуальне і спільне використання споживчих благ, направлене на задоволення матеріальних і духовних потреб людей. У вартісній формі – це та сума грошей, яка витрачається населенням на придбання матеріальних благ і послуг.

Зі збільшенням доходів сімей зростають видатки на одяг, відпочинок, автомобілі. Водночас зростання доходів приводить до того, що частина їх не споживається, а заощаджується. Найбідніші сім'ї не спроможні заощаджувати взагалі. Нерідко вони беруть позичку або витрачають свої попередні заощадження, і найбідніші родини стають ще більшими боржниками.

Економічні дослідження показують, що саме використовуваний дохід визначає рівень споживання та заощадження.

Таким чином, практична значимість вказаних проблем і необхідність їх дослідження в умовах України зумовлюють актуальність дослідження курсової роботи.

Об'єктом дослідження курсової роботи є теоретичні засади макроекономіки.

Предмет дослідження – динаміка і структура споживання в Україні.

Методологічну і методичну основу дослідження становлять сучасні теорії макроекономіки. Різним аспектам цих проблем присвячено праці Будаговської С., Вечканова Г.С., Гальчинського А.С., Пухтаєвича Г.О., Селишева А.С. та ряду інших авторів.

Дослідження здійснене на основі системного підходу з використанням таких методів: структурного аналізу, порівняльного, прогнозування.

Результати дослідження можуть бути використані при викладанні навчальних дисциплін "Макроекономіка", "Основи економічної теорії" та ін.

Метою курсової роботи є дослідження динаміки і структури споживання в Україні.

Метою роботи зумовлено виконання таких завдань:

Розділ 1. Суть споживання та граничної схильності до споживання

1.1. Використовуваний дохід і споживання

Після сплати домогосподарствами податків у їхньому розпорядженні залишається використовуваний дохід, котрий, як відомо, йде на споживання та заощадження. Споживання – це видатки на придбання товарів і послуг для задоволення потреб людей. Заощадження є тією частиною використовуваного доходу, що не витрачається на споживання.

Які ж основні складові споживання? Найважливіші з них – продукти харчування, одяг, взуття, книги, предмети особистої гігієни тощо. Розрізняють три групи видатків домогосподарств на споживання: на товари тривалого користування, на предмети поточного вжитку та на послуги.

Немає сімей, які б витрачали свій використовуваний дохід однаково. Але статистичні обстеження виявили певні закономірності розподілу доходів сімей між продуктами харчування, одягом та іншими важливими статтями споживання. Незаможні сім'ї витрачають на продукти харчування більшу частину свого використовуваного доходу. Зі зростанням доходу видатки на деякі статті харчування збільшуються. Люди з вищими доходами споживають продукти харчування вищої якості, зокрема дорожчі овочі, фрукти, м'ясо тощо. Проте збільшення видатків на харчування в разі зростання доходів відбувається до певної межі. Загалом зі збільшенням доходів частка видатків на продукти харчування зменшується. Ця закономірність споживання стосується не лише домогосподарств, а й нації в цілому. Наприклад, у США видатки на продукти харчування становлять близько 20% використовуваного доходу, у країнах Західної Європи – в середньому 25%, а в країнах, що розвиваються, – близько 60% [21, 99].

Для аналізу впливу використовуваного доходу на споживання і заощадження візьмемо гіпотетичні дані, які подано у таблиці 1.1. Перший стовпець показує дев'ять різних рівнів використовуваного доходу, другий – заощадження за кожного рівня доходу, а третій – видатки на споживання за кожного рівня доходу.

Таблиця 1.

Шкала споживання і заощадження [21, 99] |

(1) Використовуваний дохід (ВД), млрд. грн. | (2) Заощадження (S), млрд. грн. | (3) Споживання (С), млрд. грн.

1 | 190 | -2 | 192

2 | 200 | 0 | 200

3 | 210 | +2 | 208

4 | 220 | +4 | 216

5 | 230 | +6 | 224

6 | 240 | +8 | 232

7 | 250 | +10 | 240

8 | 260 | +12 | 248

9 | 270 | +14 | 256

Рівень використовуваного доходу, за якого не заощаджують і не витрачають попередніх заощаджень, називають точкою нульового заощадження, або пороговим доходом. Пороговий дохід надто малий, щоб країна могла заощаджувати. У нашому прикладі його рівень становить 200 млрд. грн. Нижче від точки нульового заощадження, наприклад за доходу в 190 млрд. грн. нація споживає більше, ніж її поточний дохід. Це призводить до від'ємних заощаджень (-2) млрд. грн. Коли дохід перевищує 200 млрд. грн., нація починає заощаджувати (див. додатні числа у стовпці 2).

Третій стовпець характеризує видатки на споживання для кожного рівня доходу. Оскільки використовуваний дохід іде на споживання і заощадження, то сума другого і третього стовпців має становити дані першого стовпця.

1.2. Види і функції споживання

Оптимізація макроекономічних пропорцій досягається через механізм попиту і пропозиції. Розглянемо проблему узгодження попиту і пропозиції відповідно до власників капіталу і робочої сили.

Фірми, адміністрація яких виступає як представники капіталу, виробляють продукцію, виручають за це кошти і пред'являють попит на робочу силу. Працівники пропонують свою робочу силу, отримують за це винагороду і пред'являють попит на виготовлену продукцію. На основі взаємодії фірм і домашніх господарств на ринку товарів і послуг складається пропорція ділення ВНП на споживання та заощадження.

Споживання представляє собою індивідуальне і спільне використання споживчих благ, направлене