до 1200 гр. од. Споживання при цьому зросло всього на 240 гр. од. (з 900 до 1140 гр. од.). Таким чином, питому вагу споживання в прирощуванні доходу можна розрахувати наступним чином: 240 : 300 = 0,8, тобто при переході від групи Б до групи В з кожної додаткової грошової одиниці доходу 80% іде па споживання та 20° її па заощадження, гранична схильність до споживання на цьому відрізку дорівнює 0,8.
Аналогічно розраховується МРС при переході від будь-якого рівня доходів до наступного. Абсолютно зростають і споживання, і заощадження, але відносна частка споживання все більше скорочується, а частка заощаджень зростає. Отже, згідно з "основним психологічним законом", величина граничної схильності до споживання знаходиться між нулем і одиницею:
0 < ДC / ДY < 1.
Звідси маємо висновки:
якщо МРС = 0, то весь приріст доходу буде заощаджуватися, бо заощадження – та частина доходу, яка не споживається;
якщо МРС = 1/2, то це означає, що збільшення доходу буде поділене між споживанням і заощадженням порівну;
якщо МРС = 1, то весь приріст доходу буде витрачений на споживання.
Споживання та заощадження подібні двом дзеркалам, тобто аналогічно ми можемо розглянути граничну схильність до заощадження (MPS).
Гранична схильність до заощадження – це відношення будь-якої зміни в заощадженнях до тієї зміни в доході, яка його викликала [26, 74]:
MPS = | Зміна в заощадженні | = | ДS
Зміна в доході | ДY
При переході від групи Б до групи В дохід зріс на 300 гр. од., а величина заощаджень зросла лише на 80 гр. од.
Гранична схильність до заощадження буде розраховуватись як приріст заощаджень до приросту доходу: 60 : 300 = 0,2.
При переході від групи Б до групи В гранична схильність до заощадження складатиме 0,2.
Легко помітити, що якщо С + S = Y (тобто сукупний дохід розпадається на споживання та заощадження). Тоді сума граничної схильності до споживання та граничної схильності до заощадження дорівнює 1:
МРС + MPS = 1;
MPC + MPS = ДC / ДY + ДS / ДY = Д(C + S) / ДY = ДY / ДY = 1.
Отже,
МРС = 1 – MPS;
MPS = 1 – МРС.
Визначивши функцію споживання та заощадження, можемо тепер аргументовано довести, що центральним фактором, який впливає на їх рівні, є дохід. Як правило, в міру зростання доходу ростуть як споживання, так і заощадження населення. При цьому в умовах стабільного економічного зростання МРС має тенденцію до зниження, а MPS – до зростання. В умовах же інфляції спостерігається інший процес, а саме: МРС набуває тенденції до збільшення, а MPS – до зменшення. При нестабільності економічної ситуації, відсутності захищеності вкладів від інфляції населення починає збільшувати споживання, особливо товарів тривалого користування. Своєрідним видом заощадження в таких умовах є придбання населенням таких товарів, як ювелірні вироби, хутро, машини, дачі тощо.
Крім цих факторів, на споживання та заощадження можуть впливати;
збільшення податків, що скорочує споживання та заощадження, підвищення цін (викликає різну реакцію у споживанні та заощадженні у груп населення з різноманітними доходами);
зростання відрахувань на соціальне страхування (може викликати скорочення заощаджень);
ажіотажний попит (може сприяти різкому зростанню споживання);
зростання пропозиції на ринку (сприяє скороченню заощаджень);
зростання доходів (впливає на зростання споживання та заощадження).
1.4. Середня схильність до споживання
В аналізі споживання і заощадження важливу роль відіграють такі показники, як середня схильність до споживання і середня схильність до заощадження. Частку, або відсоток, споживання у використовуваному доході називають середньою схильністю до споживання (АРС). Частку, або відсоток, заощадження у використовуваному доході називають середньою схильністю до заощадження (APS). За рівня доходу у 250 млрд. грн. (рядок 7 таблиці 1.1) середня схильність до споживання становить 240 : 250, або 0,96, тоді як APS – 10 , або 0,04.
Між країнами існують великі відмінності в середній схильності до споживання. У групі розвинутих країн ці відмінності значно менші (рис. 1.2). Висока середня схильність до споживання означає низьку середню схильність до заощадження. У перехідній економіці України ці показники ще не усталені.
Рис. 1.. Середня схильність до споживання в окремих країнах [21, 103]
Один із важливих пунктів аналізу споживання полягає в тому, що необхідно зіставляти доходи, які виникають у різний час. Річ у тім, що споживач має можливість переміщувати доходи між різними періодами свого життя. Так, через заощадження він може перемістити свій поточний дохід для майбутнього споживання. Крім того, він може брати позику, тобто переміщувати свій майбутній дохід для поточного споживання.
Однак вартість грошей у часі не є однаковою. Гривня, витрачена сьогодні, коштує більше, ніж через рік чи десять років. Для цього є три причини. По-перше, процент, який можна заробити на заощадженні. Якщо покласти в банк на депозит одну гривню, то через рік вклад зросте до 1 гривні 25 коп. (за процентної ставки 25 %). Якщо хтось повинен повернути нам 1000 грн. через рік, то сьогодні йому потрібно покласти під проценти 800 грн. Другою причиною є ризик. Якщо комусь надати в позику гроші, то завжди існує небезпека того, що з певних причин їх можуть не повернути (смерть позичальника, його банкрутство тощо). По-третє, це інфляція. Якщо сьогодні певний набір товарів і послуг коштує 100 грн., а через рік, згідно з прогнозами фахівців, він коштуватиме 150 грн., то нинішня гривня цінніша для нас, ніж та, яку матимемо через рік. Отже, цінність грошової одиниці у майбутньому менша