вкладеннях і валютних коштах для підприємств, що підлягають диверсифікації або конверсії; передбачення кількості (у натуральному й вартісному виразах) комплексів машин і устаткування, що не виробляються на підприємствах України, а надходять з-за її меж, у тому числі ввозяться з країн СНД за імпортом; оцінка в укрупнених показниках заподіяної шкоди навколишньому природному середовищу від розвитку підприємств машинобудування та визначення необхідних витрат на його захист; розробка індикативних планів освоєння нової техніки й техніки, що не виготовляється в Україні; формування на цей період державного замовлення виробництва та освоєння найважливіших видів продукції машинобудування; розробка прогнозів (перспективних планів) розвитку підгалузей машинобудування України; техніко-економічна оцінка програми розвитку підгалузі та її складових — цільових комплексних програм; визначення термінів реалізації програми.
Для вирішення цих та інших питань, передбачених програмою, варто розробити цільові комплексні програми або підпрограми, що є складовими й невід'ємними частинами державної програми України.
Досягнення поставленої мети допоможе вирішити цілий ряд науково-технічних, економічних та соціальних проблем, у тому числі:
1) забезпечити високий рівень механізації та автоматизації виробництва в галузях економіки України та впровадження нових ресурсозберігаючих технологій;
2) пом'якшити соціальне напруження у зв'язку з настанням безробіття, забезпечивши приплив трудових ресурсів на підприємства машинобудування.
Розробку національної програми розвитку машинобудування України та її складових — цільових комплексних програм — забезпечують головні та провідні науково-дослідні інститути галузей-споживачів машинобудівної продукції та науково-дослідні, проектно-конструкторські й технологічні організації машинобудування. Розглянемо для прикладу програму, пов'язану з виробництвом бурякозбиральної техніки. Представники науково-дослідних інститутів галу-зей-споживачів (наприклад, Інститут цукрових буряків) і проектно-конструкторський або технологічний інститут галузі-виробника машинобудівної продукції (наприклад, Харківський ПКТІсільгоспмаш) разом визначають потреби в бурякозбиральних комплексах. При цьому визначаються три види потреби:
а) для бурякосіючих районів України;
б) для бурякосіючих районів країн СНД;
в) експортні поставки.
Експертизу доцільності першої потреби проводить міністерство-споживач (наприклад, для бурякозбиральних комплексів — Мінсільгосппрод України). Дві інші потреби можуть формуватися на підставі договорів або запланованих обсягів поставок. Після визначення потреби заводи-виготовлювачі машин разом з розробниками програми опрацьовують питання наявності виробничого потенціалу, площ, технологічних потужностей, чисельності персоналу.
У разі надмірних потужностей розглядається питання про їх кількість, шляхи модернізації чи перепрофілювання, консервації чи списання. Одна з важливих проблем, яку необхідно опрацювати,— це вивчення питань технологічної сумісності наявного устаткування з виробництвом нової продукції машинобудування, бо проста підгонка технології під наявні машини й механізми веде до стрімкого підвищення матеріало-, енерго- та трудомісткості виготовлення виробів.
Для прискорення модернізації, перепрофілювання або створення нових виробничих потужностей визначають потребу в інвестиціях (валютних коштах).
У разі недостатньої кількості потужностей у загальних рисах визначається потреба в них (у виробничих площах, металообробному устаткуванні, ливарних і ковальсько-пресових виробництвах, виробництвах з виготовлення комплектуючих виробів та ін.) і як підсумок — потреба капіталовкладень.
У разі прийняття варіанту закупівлі необхідної техніки за кордоном потрібно також у загальних рисах визначити потребу валютних коштів для цієї мети.
Передбачено спочатку розробити максимально можливу за повнотою структуру програми, включаючи альтернативні варіанти, а після цього оцінити, обрати та здійснити оптимальний варіант. Вибір найефективнішого варіанту програми є багатокроковою процедурою чимраз детальнішої й комплексної оцінки всіх допустимих варіантів і послідовного вилучення з них неефективних, аби скоротити кількість альтернативних способів їх створення до такого комплекту, який дав би змогу побудувати систему економіко-математичних моделей для розрахунку кожного варіанту програми на ЕОМ.
Одним з найважливіших розділів національної програми є розділ, в якому визначається її ресурсне забезпечення, терміни реалізації та виконавці. При складанні його враховуються рекомендації, викладені вище, а також деякі інші положення.
Передусім розробляється структура цільових комплексних програм (ЦКП), куди включаються об'єкти реалізації, етапи й підетапи виконання програм, які характеризують такі нормативи: трудомісткість, кваліфікаційний стан; потреби в матеріально-технічних ресурсах, прокаті чорних металів, ливарних і ковальсько-штампувальних заготовках, найважливіших видах комплектуючих виробів (двигунів, електроустаткування, електродвигунів, шин, акумуляторів, приладів, кабельних виробів тощо); терміни та вартість здійснення програми.
Порядок ресурсного обґрунтування вибраного варіанту програми такий:
1) з кожної ЦКП чи об'єкта реалізації (дослідних або технологічних робіт, капітального будівництва, конструкторських розробок і т. д.) установлюється повний перелік робіт, які знайдуть відображення в програмі;
2) визначаються взаємопов'язані роботи, створюються проект, графік виконання робіт;
3) у рамках кожної ЦКП або об'єкта реалізації проводиться порівняння робіт, які ввійшли до проекту, та графіка їх виконання, виявляється їх специфіка, характер; установлюються кількісні значення відхилення ресурсно-часових характеристик робіт, що плануються, від нормативних; ставиться експертна або аналітична оцінка у відповідних одиницях виміру (натуральних, вартісних, часових);
4) установлюються і характеризуються роботи, які не мають аналогів і вирізняються суттєвою новизною;
5) уточнюються розрахунки за такими пунктами: потреба в імпорті й експорті, у капітальних вкладеннях і валютних коштах, кадровому забезпеченні й повних витратах на професійне навчання та підготовку кадрів, матеріалах і устаткуванні.
Загалом за програмою, ЦКП чи роботою, включеною до проекту національної програми, з'ясовується найбільш повний перелік або
номенклатура необхідних ресурсів, їх обсяг у натуральному й вартісному виразі, повна вартість роботи та її тривалість. При цьому визначаються чисельний, професійний і кваліфікаційний склад виконавців, забезпеченість устаткуванням і виробничими площами, інтенсивність виконання робіт тощо.
Після визначення потреби в машинобудівній продукції, що поставляється на зовнішній ринок, проводиться загальний розрахунок можливого отримання (заробітку) валютних коштів, що сприятиме приросту національного доходу України.
На особливу увагу заслуговує визначення потреби в промислово-виробничому персоналі. У нинішній ситуації зростання безробіття, розширення потенціалу машинобудування України сприятиме збільшенню зайнятості та зниженню соціального напруження. Ці обґрунтування можна провести через середню трудомісткість виготовлення аналізованого виду продукції машинобудування.
Комплексна оцінка ресурсного забезпечення та повних витрат