виховання і навчання; дошкільне виховання, загальна середня освіта, позашкільне виховання, професійно-технічне навчання, середня спеціальна і вища освіта.
5. За роки незалежності на основі Конституції України визначено пріоритети розвитку освіти, створено відповідну правову базу, здійснюється практичне реформування галузі згідно з Державною національною програмою "Освіта" ("Україна XXI століття").
6. Актуальним завданням є забезпечення доступності здобуття якісної освіти протягом життя для всіх громадян та дальше утвердження її національного характеру. Мають постійно оновлюватися зміст освіти та організація навчально-виховного процесу відповідно до демократичних цінностей, ринкових засад економіки, сучасних науково-технічних досягнень. Критичним залишається стан фінансування освіти і науки, недостатнім є рівень оплати праці працівників освіти і науки.
7. У наш час людський капітал дедалі більшою мірою стає передумовою сукупного виробництва, а отже, головним джерелом нагромадження багатства. Професійні, інтелектуальні та фізичні здібності людей – основа нематеріального багатства. Воно також включає теоретичні і практичні знання працівників, їх досвід, уміння і навички; освітні, культурні і морально-етичні надбання суспільства; досягнення науки і техніки та науково-управлінський потенціал; сукупність духовних, культурних, художніх і матеріальних цінностей.
8. Необхідність реформування системи освіти України, її удосконалення і підвищення рівня якості є найважливішою соціокультурною проблемою, яка значною мірою обумовлюється процесами глобалізації та потребами формування позитивних умов для індивідуального розвитку людини, її соціалізації та самореалізації у цьому світі. Ключова позиція реформування: Болонські вимоги – це не уніфікація вищої освіти в Європі, а широкий доступ до багатоманітності освітніх і культурних надбань різних країн.
Література
Конституція України // Відомості Верховної Ради (ВВР). – 1996. – № 30. – ст. .
Бюджетний кодекс України. – Відомості Верховної Ради. – 2001. – № 37-38. – ст. 189.
Закон України "Про загальну середню освіту" // Відомості Верховної Ради (ВВР). – 1999. – № 28. – ст. 230.
Закон України "Про освіту" // Відомості Верховної Ради (ВВР). – 1991. – № . – ст. 451.
Указ Президента України "Про Національну доктрину розвитку освіти від 17 квітня 2002 року № 347/2002.
Бронська А.М. Економіка освіти як галузь економіки та економічна наука // http://dedicated.com.ua/
Бюджетний менеджмент: Підручник / В. Федосов, В. Опарін, Л. Сафонова та ін.; За заг. ред. В. Федосова. – К.: КПЕУ, 2004. – 864 с.
Василик О.Д. Державні фінанси України: Навч. посібник. – К.: Вища школа, 2002.
Василик О.Д. Теорія фінансів. – К.: НІОС, 2000.
Гладун З.С. Адміністративне право України: Навч. посібник. – Тернопіль: Карт-бланш, 2004. – 579 с.
Грішнова О. Освіта і професійна підготовка як елементи економічного зростання // Науковий вісник Волинського державного університету ім. Лесі Українки. – 2001. – № 3.
Дорогунцова С. Куценко В. "Освітня сфера в інформаційному суспільстві" // Вісн. НАН України. – 2002. – №11. – С. 3.
Каленюк І.С. Економіка освіти: Навч. посіб. / І.С. Каленюк. – К.: Знання України, 2003. – 316 с.
Клочков В.В. Экономика образования: иллюзии и факты. – М.: Мысль, 1985. – 173 с.
Коміренко В. Псевдоекономіка освіти. Болонський аспект. Український контекст // http://www.soskin.kiev.ua.
Марцинкевич В.И. Образование в США: экономическое значение и эффективность. – М., 1967.
Модернізація вищої освіти України і Болонський процес: Матеріали до першої лекції / Уклад. М.Ф.Степко, Я.Я.Болюбаш, К.М.Левківський, Ю.В.Сухарніков; відп. ред. М.Ф.Степко. – К.: Изд. , 2004. – 24 с.
Пасічник Ю.В. Бюджетна система України та зарубіжних країн: Навч. посіб. – К.: Знання-Прес, 2002. – 495 с.
Поплавська Ж., Поплавський В. Економіко-філософські аспекти людського капіталу // Вісник НАН. – 2002. – №12.
Похилюк В.В. Формування наукового потенціалу – шлях до економічного зростання та забезпечення національної безпеки // http://www.mpravda.com.
Радіонова І. Макроекономіка та економічна політика. – К.: Таксон, 1996.
Сафонова Л. Д. Бюджетний менеджмент: Навч.-метод. посібник для самост. вивч. дисц. – К.: КНЕУ. – 2001. – 186 с.
Статистичний збірник: Україна в цифрах – 2004. К.: Техніка. – 2005. 674 с.
Теория переходной экономики: Учебное пособие / Под ред. Николаевой И.П. –М.: ЮНИТИ – ДАНА, 2001. – 487 с.
Трансформація української освіти в контексті європейської інтеграції: звіт про проект // Міжнародний центр перспективних досліджень. – http://www.virsh.com.ua
Щетинин В.П., Хроменков Н.А., Рябушкин Б.С. Экономика образования. Учебное пособие. – М., Российское педагогическое агентство, 1998. – 306 с.
Юрій C.I., Стоян B.I., Мац М.Й. Казначейська система: Підручник. – Тернопіль: Карт-бланш, 2002. – 590 с.
Юрій С.І. Бюджетна система України. – К.: НІОС, 2000.
Додаток
Структура Міністерства освіти і науки України
Додаток
Загальна характеристика реальних фінансових потоків у професійну вищу освіту в Україні у 2003 р.
1. Загальний фонд видатків державного бюджету –
фінансування так званого державного замовлення (соціально-економічна природа грошей – перерозподіл податків, що сплачують усі працюючі громадяни та юридичні особи).
~2 000 000 тис. грн.
2. Спеціальний фонд видатків державного бюджету –
фінансування платної освіти за так званим контрактом у державних ВНЗ (соціально-економічна природа грошей тут інша – це кошти після оподаткування конкретних фізичних та юридичних осіб. Громадяни фактично сплачують за себе після того, як сплатили за “того хлопця”. Фонд введено до бюджету, починаючи з 2000 р.
~2 000 000 тис. грн.
3. ДЕРЖАВНЕ ПІЛЬГОВЕ ДОВГОСТРОКОВЕ КРЕДИТУВАННЯ НА ЗДОБУТТЯ ОСВІТИ
~15 000 тис. грн.
4. Оплата навчання в приватних вищих навчальних закладах фізичними та юридичними особами (експертний розрахунок)
(соціально-економічна природа грошей тут така сама, як і коштів спеціального фонду видатків державного бюджету).
~1 000 000 тис. грн.
5. Тіньова оплата навчання у вищих навчальних закладах (експертна оцінка) –
здебільшого це хабарі за вступ у державні заклади, що фактично є платою не за освіту, а за доступ до освіти, та хабарі за позитивні