капітал – це не лише вкладання коштів, а й активніша діяльність самої людини, навчального закладу, підприємства, держави. Отже, одним з пріоритетних завдань є створення умов для стимулювання глибинних механізмів мотивації праці.
3.2. Проблеми і перспективи розвитку освіти в України
Основними проблемами в освітній галузі України на сучасному етапі є:
Невідповідність освіти сучасним ринкам праці
Однією із негативних тенденцій, які свідчать про незадовільний стан української освіти, є її невідповідність європейським і світовим ринкам праці.
У пострадянській Україні держава відмовилась від централізованого планування розвитку господарства та забезпечення випускників вищих навчальних закладів робочими місцями. Сьогодні випускники складають велику частку серед безробітних. У суспільстві склалась ситуація дезорієнтації, тому що звичний зв'язок між рівнем освіти, можливістю отримати роботу та оплатою праці розірвано. Масова мода на отримання престижних професій юриста, менеджера, економіста призводить до зниження якості підготовки та відсутності робочих місць. До того ж, легальні європейські ринки праці у більшості своїй недосяжні для українців. Отримати роботу за кордоном важко як за формальних причин – через невизнання дипломів, так і через те, що отримані в українських ВНЗ знання та навички не відповідають вимогам відкритого суспільства і конкурентної економіки [25].
Зниження конкурентоспроможності української освіти на ринку освітніх послуг
Україна скоротила за останні роки майже на дві третини обсяг освітніх послуг для закордонних студентів та аспірантів і відповідну кількість робочих місць для своїх викладачів. Сьогодні міжнародний ринок фахової підготовки та освіти – це ринок, який дуже швидко розвивається, на ньому відбувається жорстка конкуренція. Україна могла би зайняти на ньому своє місце завдяки наявному потенціалу, але для цього потрібні програми та проекти, яких в Україні, на жаль, на сьогоднішній день немає. Сьогодні ринок освітніх послуг тіньовий та примітивний за своїм змістом.
Усунення від участі в освітній політиці бізнесових кіл, громадських організацій, політичних партій
Реформи в освіті пропонують самі освітяни, і тому зміни, які вони пропонують, торкаються важливих речей, але речей суто педагогічних. При цьому майже не розглядаються рамки, в яких має здійснюватись освітня реформа, – ринки праці, стратегії розвитку суспільства тощо. Важливо, щоб у змінах в освіті брали участь освітяни, педагогічні працівники, але реформа має стати справою всього суспільства, а не тільки вузько відомчою справою.
Державна монополія в освіті
Держава вже не несе відповідальності за надання робочих місць випускникам, але, як і за радянських часів контролює зміст навчання. У вигляді стандартів держава знову пропонує уніфіковані програми, які не пов'язані ні з особливостями регіонів, ні з вимогами міжнародних ринків праці [25].
Аналіз причин. Європейська інтеграція могла б стати важливим ресурсом у подоланні негативних тенденцій, які мають місце останнім часом в українській освітній політиці. Але поки що на шляху до європейської інтеграції в освіті постають значні перешкоди. Учасниками проекту "Трансформація української освіти в контексті європейської інтеграції" було визначено такі основні причини цих перешкод, які гальмують, на думку учасників проекту, процес освітньої політики в Україні:
Недостатня інституційна спроможність українського Уряду
Учасниками проекту було зазначено, що за нинішньої системи ухвалення політичних рішень будь-які рекомендації не буде сприйнято тому, що державне управління у пострадянській Україні не передбачає участі громадськості і незалежних експертів у політичному процесі. Така закритість і непрозорість системи ухвалення урядових рішень спостерігається не через небажання державних службовців, представників українського уряду радитись з експертами, а через відсутність у них досвіду роботи в умовах наявності опозиції, розбіжності інтересів, конкуренції між точками зору, які притаманні демократичному суспільству. Міністерство освіти і науки намагається впроваджувати громадську участь, зокрема, підвищує роль Колегії Міністерства, але брак вкрай потрібних процедур та навичок роботи з громадськістю не дозволяє поки що ефективно використовувати незалежну експертну думку, вивчати і аналізувати суспільні інтереси в освіті.
Відсутність політичного діалогу з питань важливості європейської інтеграції для української освіти.
З огляду на ту роль, яку Україна прагне відігравати в світі, – якщо вона не хоче бути "депресивним регіоном" Європи, осередком соціального неблагополуччя та корупції, – нашому суспільству потрібні більш рішучі зміни в освіті, – зазначили учасники проекту "Трансформація української освіти в контексті європейської інтеграції". Ці зміни можна проводити так, як це вже зробили Польща і Чехія: через безумовне виконання вимог європейської інтеграції в освіті завдяки введенню процедур визнання дипломів, запровадженню нового змісту навчальних планів і програм, використанню західного досвіду участі бізнесових кіл, батьків і громадськості у фінансовому забезпеченні і управлінні освітою, через введення європейських стандартів оцінювання якості навчального процесу, через сприяння мобільності студентів і викладачів, інтернаціоналізацію освіти тощо. Допомогти Уряду і Міністерству освіти стати на шлях послідовної політики європейської інтеграції може громадянське суспільство, зацікавлене у більш рішучих діях у цьому напрямку, оскільки освіта існує для нас, громадян України, для майбутнього наших дітей та онуків.
Але у самому українському суспільстві, як було зазначено учасниками проекту, поки що не існує достатнього усвідомлення переваг європейської інтеграції. Одна частина населення ставиться до цього питання байдуже, або пасивно, інша – вважає європейську інтеграцію у найближчі 5-10 років нереальною; ще дехто вважає її не зовсім бажаною, а більш вигідним вважають союз України з Росією. Тих, хто розуміє, для чого треба інтегруватися до Європи, сьогодні ще зовсім мало, вони не мають простору для спілкування з опонентами, для оприлюднення і відстоювання своєї точки зору. В цій ситуації особливо важливу роль могли б відіграти незалежний голос і політичний діалог. Але поки що не було