міжнародної технічної допомоги і міжнародного досвіду
Міжнародна допомога і західний досвід є дуже важливими ресурсами, якщо їх використовувати для координації зусиль всіх учасників процесу освітньої політики. Дуже важливим і досить складним завданням є налагодження взаємодії і комунікації українського уряду, національних неурядових організацій зі світовою громадськістю, досягнення порозуміння і співпраця у питаннях розробки і втілення освітньої політики. Цей напрямок, на думку учасників проекту "Трансформація освіти в контексті європейської інтеграції", мають забезпечувати:
а) розробкою нових підходів до більш ефективного використання ресурсів міжнародної технічної допомоги;
б) більш широким використанням досвіду інших країн, насамперед, розвинутих демократій і тих, що стали на шлях економічних реформ та європейської інтеграції у реформуванні освіти;
в) перетворенням вимог європейської інтеграції на змістовну і організаційну рамку під час розробки освітньої політики України [25].
Розробка концептуальних засад публічної освітньої політики
Цей напрямок забезпечує аналіз ситуації в українській освіті, визначення загальних підходів і рамок вироблення освітньої політики, яка б відповідала передусім інтересам суспільства, громадян України, а також розробці стратегій її втілення.
Розвиток інфраструктури освіти, впровадження нових технологій
Розвиток освіти мають розглядати разом із технологічним і інноваційним розвитком. Особливу увагу треба зосередити на впровадженні високих технологій в освіту.
Успішне впровадження цих шести напрямків освітньої політики за умови раціонального використання ресурсів міжнародної технічної допомоги і виконання вимог європейської інтеграції зробить можливим:
Створення ринку освітніх послуг
Не може й бути мови про серйозну освітню політику, якщо не буде дієвої програми приватизації, демонополізації освіти і створення ринку освітніх послуг.
Посилення впливу освітньої політики на інші сфери життя суспільства
Вплив освіти на інші сфери життя суспільства відбувається через зміни змісту освіти, введення нових спеціальностей і програм. Освіта містить у собі зародки інших сфер, тому шлях економічних і суспільних реформ пролягає через освіту.
Забезпечення відповідності освіти сучасним ринкам праці
До механізмів забезпечення зв'язку між освітніми закладами та ринками праці відносять, по-перше, рейтинги навчальних закладів. Рейтинги складають незалежні експертні організації, вони враховують рівень працевлаштування випускників, а не показники успішності в навчанні. По-друге, поява рекрутінгових фірм та можливість внесення інформації про студентів українських закладів освіти і науки до світових баз даних, надають їм змогу претендувати на перспективні робочі міста. По-третє, зміни у формах підготовки студентів відповідно до перспектив розвитку структури ринку. І, нарешті, – це просвіта щодо структури та вимог міжнародного ринку праці. Всі ці зміни потребують більшої участі бізнесових кіл та недержавних організацій у регулюванні освіти на локальному рівні, на рівні окремих учбових закладів.
3.3. Болонський процес як засіб інтеграції і демократизації вищої освіти
Незважаючи на досягнення освіти, які забезпечує нова соціополітична система України, вона, однак, ще не забезпечує потрібної якості.
Чимало випускників вищих навчальних закладів не досягли належного рівня конкурентоспроможні на європейському ринку праці. Це зобов'язує глибше аналізувати тенденції в європейській та світовій освіті.
Необхідність реформування системи освіти України, її удосконалення і підвищення рівня якості є найважливішою соціокультурною проблемою, яка значною мірою обумовлюється процесами глобалізації та потребами формування позитивних умов для індивідуального розвитку людини, її соціалізації та самореалізації у цьому світі.
Зазначені процеси диктують перш за все необхідність визначення, гармонізації та затвердження нормативно-правового забезпечення в галузі освіти з урахуванням вимог міжнародної та європейської систем стандартів та сертифікації.
В Україні, як і в інших розвинених країнах світу, вища освіта визнана однією з провідних галузей розвитку суспільства. Стратегічні напрямки розвитку вищої освіти визначені Конституцією України, Законами України "Про освіту", "Про вищу освіту", Національною доктриною розвитку освіти, указами Президента України, постановами Кабінету Міністрів України [17].
Основною метою державної політики в галузі освіти є створення умов для розвитку особистості і творчої самореалізації кожного громадянина України, оновлення змісту освіти та організації навчально-виховного процесу відповідно до демократичних цінностей, ринкових засад економіки, сучасних науково-технічних досягнень.
Сучасні загальноцивілізаційні тенденції розвитку роблять системоутворюючий вплив на реформування системи освіти України, яке передбачає:
перехід до динамічної ступеневої системи підготовки фахівців, що дасть змогу задовольняти можливості особистості в здобутті певного освітнього та кваліфікаційного рівня за бажаним напрямком відповідно до її здібностей, та забезпечити її мобільність на ринку праці;
формування мережі вищих навчальних закладів, яка за формами, програмами, термінами навчання і джерелами фінансування задовольняла б інтересам особи та потреби кожної людини і держави в цілому;
підвищення освітнього і культурного рівня суспільства, створення умов для навчання на протязі всього життя;
піднесення вищої освіти України до рівня вищої освіти в розвинутих країнах світу та її інтеграція у міжнародне науково-освітнє співтовариство [17].
Стратегічними завданнями реформування вищої освіти в Україні є трансформація кількісних показників освітніх послуг у якісні. Цей трансформаційний процес має базуватися на таких засадах:
по перше, це національна ідея вищої освіти, зміст якої полягає у збереженні і примноженні національних освітніх традицій. Вища освіта покликана виховувати громадянина держави Україна, гармонійно розвинену особистість, для якої потреба у фундаментальних знаннях та у підвищенні загальноосвітнього і професійного рівня асоціюється зі зміцненням своєї держави;
по друге, розвиток вищої освіти повинен підпорядковуватись законам ринкової економіки, тобто закону розподілу праці, закону змінності праці та закону конкуренції, оскільки економічна сфера є винятково важливою у формуванні логіки суспільного розвитку. Водночас, необхідно враховувати при цьому не менш важливі чинники – соціальні, політичні, духовного життя, суспільної свідомості, культури та морально психологічних цінностей. Значна частина проблем, що накопичилася у системі вищої освіти, пов'язані насамперед з розбалансованістю комплексу зазначених чинників суспільних перетворень;
по третє, розвиток вищої освіти слід розглядати у контексті тенденцій розвитку світових освітніх систем, у