Споживання представляє собою індивідуальне і спільне використання споживчих благ, направлене на задоволення матеріальних і духовних потреб людей. У вартісній формі – це та сума грошей, яка витрачається населенням на придбання матеріальних благ і послуг.

Таким чином, все, що не відноситься до заощаджень, не входить у вигляді податку, не знаходиться на закордонних рахунках – це споживання.

Люди схильні відкладати споживання сьогодні з надією, що споживання в майбутньому принесе їм більше корисності, ніж сьогодні.

Первинним осередком споживання є родина. В ній формуються обсяг і структура споживання. Сімейне господарство характеризується загальним споживчим бюджетом, житловим і накопиченим майном.

Споживання населення – один з головних компонентів, які визначають розвиток економіки. На споживчі витрати припадає від 2/3 до 3/4 валового внутрішнього продукту. Вони формують споживчу поведінку, яка є своєрідним індикатором циклічного розвитку економіки.

Для оцінки споживчої поведінки використовується показник – індекс споживчих настроїв (ІСН). Він входить до числа основних макроекономічних показників, на основі яких складають прогнози економічного циклу. Це важливо як для короткостроковою планування будь-якого бізнесу, так і для визначення економічної політики держави.

Індекс споживчих настроїв був розроблений у 1946 р. у США. Однак інтенсивне його використання почалось в 70-х роках. Практичне використання індексу для аналізу української економіки почалось з 1994 р.

Заощадження – це відстрочене споживання або та частина доходу, яка в нинішній час не споживається. Вони дорівнюють різниці між доходами і поточним споживанням. Заощадження – це процес, пов'язаний із забезпеченням в майбутньому виробничих і споживчих потреб.

Отже, заощадження – це економічний процес, пов'язаний з інвестуванням; частина доходу, що залишається невикористаною при витратах на поточні виробничі та споживчі потреби, накопичується.

Заощадження робляться як фірмами, так і домашніми господарствами. Фірми заощаджують для інвестування – на розширення виробництва і збіль-шення прибутку. Домашні господарства заощаджують з ряду причин, серед яких: мотиви забезпечення старості та передачі спадку дітям, накопичення коштів для купівлі землі, нерухомості та дорогих предметів тривалого користування. Заощадження та інвестування здійснюються незалежно один від одного, різними економічними суб'єктами і внаслідок різних причин.

Яким чином прибуток розподіляється на споживання та заощадження? Відповідаючи на це запитання, важливо, насамперед, дати характеристику загальних властивостей функції споживання. Вона показує відношення споживчих витрат до доходу в їх русі.

Особисте споживання домашніх господарств (С) утворює найважливішу складову частину ефективного попиту. Але якщо згадати, що заощадження (S) представляють собою перевищення доходу над споживчими витратами, то стане зрозумілим, що аналізуючи фактори, які визначають споживання, ми одночасно розглядаємо і фактори, від яких залежить заощадження [24, 72]:

Y = С + S,

де Y – дохід;

С – споживання;

S – заощадження.

Дане рівняння показує, що частина доходів іде на особисте споживання С, а надлишок приймає форму заощаджень S. Разом з тим витрати суспільства можуть бути представлені, з одного боку, як попит на споживчі погреби С, а з іншого на інвестиційні І [24, 73]:

Y = C + І.

У формалізованому вигляді споживання можна виразній наступною функцією:

C = C(Y).

Однак дохід с основним фактором, який визначає не тільки споживання, але і заощадження:

S = S(Y).

Дослідженнями встановлено, що споживання рухається в тому ж напрямку, що і дохід. Однак споживання залежить не тільки від доходу, але і від так званої граничної схильності до споживання (МРС).

Макроекономічний дохід передбачає побудову функції споживання та заощадження на рівні суспільства.

Використовуючи вхідні дані таблиці, звернемося до графічного аналізу схильності до споживання.

Функція споживання представлена на рис. 1.1.

Рис. 1.. Функція споживання [24, 76]

Як будується цей графік? На осі абсцис відкладається дохід до використання. На осі ординат – витрати на споживання. Якщо б витрати на споживання в точності відповідали доходам, то це відображала б будь-яка точка, що належить прямій, проведеній під кутом 45°. Але в дійсності такого збігу не відбувається, і тільки частина доходів витрачається на споживання. Тому крива споживання відхиляється від лінії 45° донизу. Місце перетину лінії 45° і кривої споживання в точці Б означає рівень нульового заощадження. Ліворуч від цієї точки можна спостерігати від'ємне заощадження (у даному випадку витрати перевищують доходи), а праворуч – заощадження додатне. Величина споживання визначається відстанню від осі абсцис до кривої споживання, а величина заощадження – відстанню від кривої споживання до лінії 45°. Наприклад, при доході в 2400 гр. од. ситуація складається наступним чином: відрізок Д1Д показує розміри споживання, а відрізок ДД3 – розміри заощадження.

Аналогічно розглядається і функція заощадження, яка є похідною від функції споживання.

1.3. Гранична схильність до споживання

Гранична схильність до споживання виражає відношення будь-якої зміни в споживанні до тієї зміни в доході, яка його викликала. Математично це виглядає так [24, 73]:

МРС = | Зміна у споживанні | = | ДС

Зміна в доході | ДY

Ця модель показує нам, що частина додаткового доходу йде на прирощування споживання.

Як визначити МРС? Розглянемо дані таблиці [24, 73]:

Група | Річний дохід на членів сім'ї до сплати податків (Y) | Витрати на споживання | МРС | Заощад-ження | MPS = ДS ДY

А | 600 | -650 | -50

Б | 900 | 900 | 0

В | 1200 | 1140 | 240 / 300 = 0,8 | 60 | 60 / 300 = 0,2

Г