У системі планових показників суттєво підвищується роль натуральних показників, що виявляється як у розширенні номенклатури продукції, яка відображається в плані, так і в збільшенні номенклатури з натуральними одиницями виміру, за якою проводяться розрахунки виробничих потужностей, у підвищенні відповідальності за виконання договірних зобов'язань щодо поставок продукції споживачам у конкретній номенклатурі (асортименті).

Значення натуральних показників дуже велике ще й тому, що з їх допомогою визначаються потреби суспільства в різних видах продукції. Вони є основою для багатьох вартісних показників. Разом з тим застосування в плані тільки натуральних показників унеможливлює зіставлення результатів діяльності різних галузей і підприємств — наприклад, порівняння витрат праці на виробництво продукції.

Вартісні показники виражаються у грошовому вимірі (наприклад, валовий національний продукт, валовий внутрішній продукт, національний доход — у млн. грн., середня заробітна плата — у грн.) і застосовуються в плануванні як формі державного регулювання економіки на етапі формування ринкових відносин. Вони характеризують попит і пропозицію, обсяги суспільного виробництва та інвестицій, фонду оплати праці та ін. Вартісні показники обсягів виробництва відіграють провідну роль у загальній системі показників.

Абсолютні показники характеризують планові завдання в абсолютних величинах (таких як обсяг виробництва, обсяг витрат та ін.); вони розраховуються як у натуральному, так і у вартісному виразі.

Відносні показники відображають динаміку та структуру відповідних величин і вимірюються у відсотках, питомій вазі та ін.

Основні показники розвитку економіки займають центральне місце в управлінні. Вони відрізняються перш за все своїм призначенням і конкретним адресним характером, знаходять відображення в державних контрактах, інших завданнях для виконавців і контролі за їх виконанням. Ця група показників може бути інструментом, за допомогою якого здійснюється ефективне регулювання економіки з боку держави в умовах переходу до ринкових відносин. Ця система показників пов'язана з економічними важелями та стимулами, джерелами ресурсів та ін. і є основою для розробки індикативних планів.

Розрахункові показники мають інформаційний і аналітичний характер. У більшості випадків вони використовуються для визначення й обґрунтування основних показників та їх доповнення.

В економічній літературі нема чіткого визначення понять макро- та мікроекономіка. Термін "макроекономіка" введено в обіг у наш час, але сам макроекономічний аналіз виник майже одночасно з економічною наукою. Можна вважати, що в економічній таблиці Кене подана макроекономічна модель господарського життя. Але творцем теорії, яка базується на макроекономічному підході, є Карл Маркс. Розвиткові цього напряму багато в чому сприяв Кейнс, у працях якого закладена основа методології системи національного рахівництва.

Макроекономічний аналіз — частина економічної науки, яка досліджує економіку як ціле, а також її важливі сукупності, такі як галузі, домашнє господарство, бізнес, державний сектор та ін., використовує для цього узагальнюючі економічні показники. Серед них — валовий внутрішній продукт, національний доход, розподіл та споживання національного багатства, промисловість, сільське господарство та ін.

Макроекономічні явища розглядаються в їх сукупності, оскільки макроекономіка базується на науково обґрунтованих методах їх аналізу, а також на моделях функціональних зв'язків між агрегованими показниками. У цьому й полягає відмінність макроекономіки від мікроекономіки, об'єктом вивчення якої є прості реалії економічного життя.

Іншими словами можна сказати, що мікроекономічний аналіз — це частина економічної науки, яка досліджує, по-перше, такі відокремлені економічні одиниці, як компанії, фірми, домашні господарства, а по-друге — окремі ринки, конкретні ціни й конкретні товари та послуги, а також виробника, споживача тощо.

Для планування розвитку економіки використовується система ма-кроекономічних показників, яка дає змогу вимірювати її обсяги за конкретний період, а також виявляти фактори, що безпосередньо впливають на неї. Порівнюючи ці показники за певний відрізок часу, можна отримати інформацію, яка характеризуватиме функціонування економіки за аналізований період, та вивчити тенденції її розвитку з метою розробки державної економічної політики.

У світовій практиці до макроекономічних належать показники, що характеризують масштаби економічного розвитку суспільства, показники темпів зростання, структури та економічної ефективності виробництва, а також динаміку зміни цін, рівень зайнятості, процентні ставки та ін. Особливістю перехідного періоду до ринку є те, що в практиці прогнозування та індикативного планування в Україні використовуються макроекономічні показники, які розраховуються як у методології балансу народного господарства, так і в системі національних рахунків.

В економічній статистиці та прогнозуванні нашої країни дістали поширення баланси народного господарства (БНГ), основу складання яких становить розмежування сфери виробництва матеріальних благ і сфери послуг.

Суспільний продукт розглядається при цьому як маса матеріальних благ, а національний доход — як новостворена вартість, яка утворилась у результаті виробничої діяльності. Чиста продукція окремих галузей визначається як різниця між валовою продукцією та матеріальними витратами. Крім виробленого, обчислюється використаний на споживання та нагромадження національний доход. Він відрізняється від першого на величину відшкодованих витрат і сальдо зовнішньої торгівлі та обчислюється як сума фонду споживання та фонду нагромадження.

За допомогою міжгалузевого балансу планується рух суспільного продукту за галузями та видами матеріальних благ. Завдання балансу полягає у відображенні прямих і зворотних міжгалузевих зв'язків. Міжгалузевий баланс валового суспільного продукту складається у вигляді шахової таблиці, яка містить дані про обсяг виробництва, склад виробничих витрат і розподіл продукції в народному господарстві.

Ця загальна схема ґрунтується на укрупненій номенклатурі галузей і дає змогу показати, які саме галузі, у якому обсязі та для кого формують свою продукцію, а також якою мірою вони беруть участь у створенні чистої продукції.

Показник валового суспільного продукту за змістом характеризує суму матеріальних благ і послуг,