З 1988 р. в Україні для аналізу та планування суспільного виробництва було запроваджено показник виробленої чистої продукції галузей матеріального виробництва. Це — модифікація національного доходу. Цей показник обчислюється як різниця між обсягом виробленого національного доходу та сумою податку з обороту й надходжень від зовнішньоторговельних операцій.

З цього ж року для аналізу та планування макроекономічних процесів обчислюється показник валового національного продукту (ВНП), який охоплює ресурси всіх виробничих та невиробничих галузей. Обчислення ВНП та валового внутрішнього продукту (ВВП) не лише полегшує міжнародні зіставлення темпів і рівнів економічного розвитку, структури народного господарства та сприяє діловому спілкуванню з іншим світом єдиною статистичною мовою, а також дає змогу поглибити макроекономічний аналіз.

Валовий внутрішній продукт (ВВП) — це вироблений протягом року сукупний обсяг кінцевих товарів і послуг, виражений у грошовому виразі. Отже, існують некінцеві й проміжні продукти, які при розрахунку ВВП не враховуються. Кінцевий продукт — це товар, який купується для кінцевого споживання, а проміжний — з метою його подальшого оброблення. Тому при розрахунках ВВП використовується тільки кінцевий продукт.

Важливо зрозуміти, що показник ВВП дає тільки загальну уяву про динаміку економічного розвитку та стан економіки України в цілому, а також дозволяє порівнювати економічні потенціали різних країн, створені протягом певного періоду. Якщо ВВП розраховується в поточних цінах, то в суспільстві складається не зовсім правильне уявлення про стан економіки й життєвий рівень населення. Здається, ніби якщо ВВП зростає, то, очевидно, життєвий рівень має підвищуватися, але фактично він знижується. Щоб отримати реальну картину динаміки виробництва, необхідно при розрахунку ВВП виключити вплив на нього інфляції, тобто скоригувати вартісну величину ВВП. Тому в економічній теорії та практиці розраховують номінальний і реальний ВВП. Номінальний ВВП — це ВВП, розрахований у поточних цінах, тобто в цінах, які склалися на момент його розрахунку. Реальний ВВП — це ВВП у порівнянних цінах.

Показник ВВП принципово відрізняється від валового суспільного продукту тим, що в ньому вимірюється вартість вироблених товарів і послуг за винятком тієї її частини, яка витрачається в процесі виробництва.

ВВП використовується на всіх стадіях економічного обігу — виробництва, розподілу, споживання.

ВВП вироблений являє собою вартість створених матеріальних благ і наданих нематеріальних послуг у грошовому виразі з вирахуванням вартості витрачених матеріалів та послуг, що були надані господарським ланкам. Цей показник відображає сумарну валову додану вартість, створену в кожній галузі економіки.

ВВП розподілений розраховують як суму різних видів доходів та інших надходжень усіх учасників виробництва (підприємств, організацій, установ, населення, зайнятого виробництвом матеріальних благ та послуг, і держави як власника ресурсів та регулятора правил гри).

ВВП використаний обчислюють як суму його елементів — показників кінцевого споживання, нагромадження, сальдо зовнішньої торгівлі. Сюди включається обсяг особистого споживання за рахунок власних доходів населення, безкоштовних послуг населенню, колективних послуг для всього суспільства (науки, управління, оборони, утримання судів, органів з підтримання внутрішнього порядку, шляхового господарства та ін.). Показник нагромадження у ВВП включає загальний обсяг капітальних вкладень за рахунок усіх джерел фінансування та приріст матеріальних оборотних засобів у запасах сировини, матеріалів, палива та ін. При цьому враховують зміни вартості незавершеного будівництва. ВВП включає в себе вартість амортизації основних фондів (споживання основного капіталу).

За методологією системи національних рахунків ВВП обчислюють як на валовій (брутто), так і на очищеній (нетто) основі. В останньому разі ВВП звільняється від величини споживання основного капіталу праці (амортизаційних відрахувань).

ВВП обчислюють на основі діючих цін. Для усунення впливу інфляції використовують показник дефлятора ВВП, який ураховує сукупну зміну оптових і споживчих цін.

Показник національного доходу (НД) за економічним змістом відображає нову вартість, яка утворюється внаслідок економічної діяльності.

Національний доход (НД) — це сукупний доход, який заробляють учасники виробництва: власники праці (у формі заробітної плати найманих працівників), власники капіталу (у формі прибутку) і держава (у формі податку), та їх доходи від власності (проценти, дивіденди, рента тощо).

Для розробки планів використовується індексний метод розрахунку, який ґрунтується на зіставленні показників звітного й базисного періодів. Основною умовою індексного методу є те, що величини, які зіставляються, мають бути ідентичними, тобто розраховуватися за єдиними методиками, в одних і тих же цінах і в одних і тих же одиницях виміру. Індексний метод — один з найбільш поширених. З його допомогою можна виявити вплив різних факторів на аналізований показник. З допомогою індексів темпів зростання (спаду) можуть розраховуватись як обсягові, так і якісні показники. Показники обсягу — вартісна, натуральна й умовна оцінки обсягу продукції та обсяги поточних витрат, обсяги основних фондів, середньорічна чисельність промислово-виробничого персоналу тощо. Якісні показники дають оцінку ефективності використаних ресурсів.

Дані про обсяги ряду показників (таких, як валова продукція, вартість виробничих фондів, чисельність промислового-виробничого персоналу та ін.) знаходяться у формах ЗГ (загальногалузева).

Очевидно, що для аналізу та планування на всіх рівнях управління використовується велика кількість показників. Тому в аналітичній роботі при формуванні тих чи інших розділів прогнозів або планів економічного й соціального розвитку України, крім вищеназваних, розраховують відповідно такі макроекономічні показники:

1. Валовий внутрішній продукт (ВВП): номінальний, млн. грн.; номінальна зміна, %; реальний, зміни порівняно з попереднім роком, %; ВВП на душу населення, тис. грн.

2. Споживання домашніх господарств: млн. грн., % ВВП; зміна обсягів, %; зміна в цінах, %.

3. Кінцеві споживчі витрати сектора загальнодержавного управління: % ВВП; зміна