планові витрати. "Кейнсіанський хрест"
Класична економічна теорія виходить із двох основних положень. По-
перше, стверджується, що навряд чи можлива ситуація, за якої рівень су-
купних витрат Y=C+I+G буде недостатнім для закупки продукції, виробле-
ної за умов повної зайнятості ресурсів (тобто, навряд чи можлива ситуація,
коли По-друге, навіть якщо така ситуація виникне, то негайно
зміняться заробітна плата, ціни і ринкова процентна ставка, і відразу за
скороченням сукупного попиту відбудеться спад виробництва, що й стабілі-
зує ситуацію. Важливо, що грошовий ринок завжди Гарантує рівність інве-
стицій та заощаджень і, відповідно, повну зайнятість ресурсів. Можливе
лише "добровільне" безробіття в межах природного його рівня. Це означає,
що в точці рівноваги AD і AS обсяг виробництва Y завжди дорівнює по-
тенційному У*.
Кейнсіанська економічна теорія спростовує існування такого механізму саморегулювання. На основі емпіричних даних, отриманих у період "великої
депресії", Д. Кейнсу вдалося до-вести, що повна зайнятість у нереґульованій економіці може виникнути лише випадково. Рівно-вага попиту і пропозиції (мал. 5.4), як правило, не збігається з повною зайнятістю ресурсів: у точці А вста-новлюється рівність AD=AS, проте рівноважний обсяг виробництва Y<Y*.
Однією із причин такої розбіж-ності є невідповідність планів інвестицій та заощаджень, які здійснюються різними економічни-ми агентами з різних мотивів.
Мотиви заощаджень домо-господарств: *
придбання коштовних речей; *
забезпечення в старості; *
страхування від непередба-чених обставин (хвороба, нещасний випа-док тощо); *
забезпечення дітей у майбут-ньому. Мотиви інвестицій фірм: *
максимізація норми чистого прибутку; *
процентна ставка — плата за придбання грошового капіталу для інве-стування, яка враховується при розробці планів інвестицій. У відповідності з класичною економічною теорією, основним фактором, який визначає динаміку інвестицій та заощаджень, є процентна ставка: якщо вона підвищується, то домогосподарства починають відносно більше зберігати і менше споживати з кожної додаткової одиниці доходу. Зростання заощад-жень домогосподарств призводить до зменшення ціни кредиту, що забезпе-чує збільшення інвестицій.
У відповідності з кейнсіанською економічною теорією, не ставка процен-та, а величина використовуваного доходу домогосподарств є основним фак-тором, який визначає динаміку споживання і заощаджень. При цьому за-ощаджується та частина доходу, яка залишається після здійснення всіх спо-живчих витрат. Вплив процентної ставки є другорядним, оскільки вона відіграє досить незначну роль стосовно визначення обсягів споживання та заощаджень. В той же час динаміка інвестицій визначається перш за все динамікою процентних ставок, що знаходить відображення у відповідних функціях споживання, заощаджень та інвестицій.
Розбіжність планів інвестицій та заощаджень зумовлює коливання фак-тичного обсягу виробництва навколо потенційного, а також невідповідність між фактичним рівнем безробіття та величиною NAIRU. Цим коливанням
сприяє і низька еластичність заробітної плати й цін щодо їхнього скорочення. Тому циклічне безробіття, яке має примусовий, а не добровільний характер, є, за Кейнсом, економічною закономірністю. Для того щоб уникнути знач-них втрат від спаду виробництва, необхідно проводити активну державну політику по стабілізації сукупного попиту, яку кейнсіанці пропонують здійснювати за допомогою змін величин державних витрат, податків та гро-шової пропозиції.
Як же потрібно проводити стабілізацію сукупного попиту? З цим питан-ням нам допоможе розібратися кейнсіанська модель рівноваги. Ця модель називається також "45-градусна модель", "модель доходи — витрати" або "кейнсіанський хрест".
Сукупний попит (AD) у моделі представлено плановими витратами — сумою, яку домогосподарства, фірми і держава мають намір потратити на купівлю товарів та оплату послуг (позначається літерою Е):
E=C+I+G.
Сукупна пропозиція (AS) представлена фактичними витратами, Y.
Фактичні (реальні) витрати відрізняються від планових тоді, коли фірми змушені здійснювати незаплановані інвестиції в товарно-матеріальні запаси (ТМЗ) в умовах неочікуваних змін у рівні продажів, тобто:
Фактичні інвестиції^ Планові інвестиції^Незаплановані інвестиції в ТМЗ
Варто підкреслити, що і планові, і фактичні витрати в кейнсіанській моделі рівноваги є функцією від доходу і не залежать від рівня цін, який залишається фіксованим. Окрім цього, в моделі пропущено амортизаційні витрати та непрямі податки на бізнес, а тому будемо вважати, що ВВП=ЧВП=НД.
Функція планових витрат, E=C+I+G, графічно зображується як функція споживання, C=a+b-(Y-T), "зміщена" вгору на величину I+G. Очевидно, що лінія планових витрат перетне лінію фактичних витрат у якійсь точці А, де
реальні та планові витрати дорів-нюють одне одному (Y=E). Наве-дений графік отримав назву кейн-сганського хреста (мал. 5.5).
На лінії завжди дотриму-
ється рівність фактичних інве-
стицій та заощаджень. У точці А,
де доход дорівнює плановим вит-
ратам, досягається рівність між
плановими та фактичними інве-
стиціями і заощадженнями, тобто
встановлюється макроекономічна
рівновага.
Якщо фактичний обсяг вироб-ництва Y1 перевищує рівноважний
Y, то це означає, що покупці купують товарів менше, ніж фірми виробля-ють, тобто AD<AS. Нереалізована продукція набирає форми товарно-мате-ріальних запасів (ТМЗ), які зростають. Таке збільшення запасів примушує фірми скорочувати виробництво і зайнятість, що в результаті зменшує ВВП. Поступово Y1 зменшується до рівнятобто доход і планові витрати вирів-нюються. Таким чином, досягається рівновага між сукупним попитом і су-купною пропозицією (AD=AS).
Навпаки, якщо фактичний випуск Y2 менший за рівноважний рівень Y, то це означає, що фірми виробляють менше, ніж покупці готові придбати, тобто AD>AS. Підвищений попит задовольняється за рахунок незапланова-ного скорочення запасів фірм, що створює стимули до збільшення зайнятості і випуску. В результаті ВВП поступово зростає від рівня Г2до рівня Y, і знову досягається рівновага: AD=AS.
3. Коливання рівноважного обсягу випуску навколо потенційного рівня. Мультиплікатор автономних витрат. Рецесійний та інфляційний розриви
Рівноважний рівень випуску Y може коливатися у відповідності із зміною величини будь-якого компонента сукупних витрат: споживання, інвестицій, державних витрат (а у випадку відкритої економіки — і показника чистого експорту). Збільшення кожного з цих компонентів зсуває криву планових витрат вгору і