З багатьох причин найгрунтовнішу характеристику життєвого рівня народу дає випуск продукції на душу населення. Так, якщо ВНП збільшується швидкими тем-пами, але при цьому і населення зростає швидкими тем-пами, то рівень життя в розрахунку на душу населення може бути відносно стабільним або й зменшуватися. Таке співвідношення, до речі, має місце у багатьох країнах, що розвиваються.

Розширення виробництва часто супроводжується за-брудненням навколишнього середовища, посиленням шу-му тощо. Зрозуміло, що витрати, пов'язані із забруднен-ням навколишнього середовища, мають негативний вплив на добробут суспільства. Ці викидні витрати, пов'язані з виробництвом ВНП, не вираховуються на сьогоднішній день із обсягу сукупного виробництва, і, таким чином, ВНП завищує рівень матеріального добробуту суспільства.

Важливе місце в народному господарстві країн різних соціально-економічних систем посідає тіньова економіка. Вона пронизує всі сторони суспільного життя. Під тіньо-вою економікою мається на увазі передусім виробництво товарів і надання послуг населенню за плату, що не фіксується в офіційній статистичній звітності. З правової точки зору така трактовка включає як дозволені, так і заборонені законом види діяльності. Тіньова економіка в основному виступає у вигляді таких трьох блоків:

а) Неофіційна економіка. Сюди входять усі легальне дозволені види економічної діяльності, у рамках яких має місце невраховане офіційною статистикою виробництво товарів і послуг, приховування цієї діяльності від оподат-кування. Чим вищий рівень інфляції і більші податки, що зменшують реальні доходи населення, тим сильніші сти-мули до отримання доходу у формах, які не так легко виявити, наприклад, у вигляді готівки або бартеру.

б) Фіктивна економіка. Це — приписки, крадіжки, спекулятивні угоди, хабарництво і всілякі шахрайства, пов'язані з отриманням і передачею грошей.

в) Підпільна економіка. Вона охоплює заборонені зако-ном види економічної діяльності. Є підстави вважати, що підпільна економіка росте швидше легальної. І навіть із занепадом останньої підпільна економіка процвітає. Якщо це відповідає дійсності, то розрахунки національного до-ходу будуть дедалі більше недооцінювати стану еконо-міки і її зростання протягом певного періоду.

Залежно від того, яка частина населення залучена до нелегальної економіки або легальної діяльності, де части-на доходу приховується від оподаткування, відбувається завищення офіційної статистики щодо безробіття. І цс може стати проблемою для тих, хто формує економічну політику.

Дослідження показують, що основним чинником функ-ціонування тіньової економіки й незбалансованість попи-ту і пропозиції, або колосальний дефіцит товарів і послуг. Цє передусім викликано тим, що темпи нарощування матеріально-технічної бази галузей групи «Б», а також сфери послуг України вочевидь відстали від динаміки потреб і фінансових ресурсів населення. Становище ще більше ускладнилось, коли на початку 90-х років обсяг виробництва товарів народного споживання України по-чав різко скорочуватися.

Певний вплив на тіньову економіку мас негативне ставлення значної частини населення України до вільної підприємницької діяльності. Долання ідеологічного і психологічного бар'єрів на шляху розвитку індивідуальної і кооперативної форм діяльності, приватного сектора — важливий напрямок боротьби з тіньовою економікою.

Висновок

Практично в СНД відсутня належна інформація щодо тіньової економіки тощо. Неспроможність зібрати різноманітні інформаційні дані для комплексного ведення СНР, запровадженої ООН, свідчить про те, що для України сьогодні ця система ще не реаль-ність, а орієнтир для вдосконалення національного обліку.

Перехід України на СНР буде мати велике значення для соціаль-но-економічного розвитку країни. Цей процес:

а) забезпечить більш широку і орієнтовану на ринкову економічну систему макроекономічну інформацію, необхідну для розробки виваженої економічної політики органами державного управління;

б) сприятиме налагодженню міжнародного економічного співробітництва країн СНД, їх входженню в міжнародний поділ праці, інтеграції в систему світових економічних зв'язків;

в) за допомогою запровадження універсальної стандартної статистичної мови вирішить проблему подання даних в міжнародні економічні організації;

г) підвищить рівень статистичного аналізу і економічного прогнозування, міжнародного співставлення соціально-економічних параметрів.

Список використаної літератури:

1. „Макроекономіка” А. Г. Савченко, Г. О. Похтаєвич, О. М. Тітьонко Київ „Либідь” 1999 рік.

2. „Макроекономіка” К. С. Солонінко ЦУЛ 2002 рік

3. „Макроекономіка” Пол А. Семюельсон, Вільям Д. Нордгауз київ „Основи” 1995 рік.

4. „Економікс” Кемпбел Р. Макконел, Стенлі Л. Брю «ХаГар» 1998 рік.

5. “Економікс” Самуельсон П. “Дело” 1991 рік.

6. “Основи економічної теорії” за редакцією Г.Н. Климка, В.П. Нестеренка, “Вища школа - знання” 1997 рік.

7. „Політична економія” Башнянин Г. І., „Ельга” 200 рік.

8. „Макроекономіка” Савченко А. Г. „Либідь”, 1999 рік.

9. „Макроекономіка” Старченко В. Д. „Європ.” 2000 рік.