Хліб, доставле-ний

покупцеві | 20 | -12 | =8

Всього |

42 | -22 | =20

За даними табл. 4 слід визначити, яку частину вартості випеченого хліба треба врахувати при визначенні ВНП. Відповідь така: 20 гривен, тобто вартість кінцевого про-дукту. Якщо додати вартість усіх проміжних продуктів до вартості кінцевого продукту (в табл.4 ця сума дорівнює 42 гривнам) і включити отриманий результат у показник ВНП, його обсяг виявиться суттєво завищеним. Як наслі-док — подвійний рахунок.

Щоб при розрахунку національного доходу уникнути подвійного рахунку, необхідно старанно стежити, щоб до нього включалася тільки добавлена вартість, створена кожним підприємством. Добавлена вартість — то ринкова ціна обсягу продукції, виготовленої фірмою, за вираху-ванням вартості спожитої сировини і матеріалів, придба-них у постачальників. Склавши добавлену вартість, ство-рену всіма п'ятьма підприємствами, починаючи від виро-щування пшениці і аж до доставки хліба покупцеві, можна точно вирахувати вартість хліба. Точно так само, підраховуючи і складаючи добавлені вартості, створені всіма підприємствами в економіці, можна визначити ВНП, тобто ринкову вартість загального випуску.

З метою реального вимірювання ВНП слід виключити непродуктивні операції, до яких належать фінансові опе-рації і продаж уживаних речей. Чисто фінансовими опе-раціями вважаються державні трансфертні платежі, які включають виплати на соціальне страхування; допомогу безробітним та пенсії ветеранам; приватні трансфертні платежі, куди входять щомісячні субсидії, які отримують студенти вузів із дому, або разові дарунки від багатих родичів і операції з цінними паперами, тобто купівля-продаж акцій і облігацій.

Продаж вживаних речей не входить у ВНП, оскільки він не відображає поточного виробництва, або включаєть-ся у подвійний рахунок.

Валовий національний продукт вимірюється двома спо-собами: за обсягом виробництва або за сумою видатків на придбання товарів та послуг, за доходами або за сумою доходів, створених у процесі виробництва товарів і послуг. Мал. 1 показує кругооборот грошових видатків в такому господарстві, де немає втручання держави і не відбува-ється нагромадження капіталу або чистих заощаджень.

Щорічно люди споживають товари і користуються по-слугами. Грошові видатки населення на всі ці товари і послуги відображені у верхній частині мал. 1. Щоб об-числити загальну величину ВНП, необхідно скласти всі грошові кошти, витрачені населенням у сфері кінцевого споживання. У простому господарстві можна легко обчис-лити величину національного доходу або національного продукту як суму річного потоку товарів і послуг у гро-шовому вираженні.

У нижній частині мал. 1 відображені доходи населен-ня від реалізації чинників виробництва. Водночас ці дохо-ди складають у потоці товарів витрати виробництва.

Важливо відзначити, що вимірювання ВНП як за мето-дом обчислення потоку товарів, що показано у верхній частині мал. 1, так і за методом обчислення потоку доходів, показаного у нижній частині цього малюнка, говорить про те, що вони повинні дорівнювати одне одно-му. Причина полягає в тому, що в нижній частині малюн-ка разом із заробітною платою, відсотком і рентою врахо-ваний і прибуток, який свідчить про тє, що залишилось від продажу товарів або послуг після відновлення інших чинникових витрат. Отже, величина прибутку співпадає з тією сумою, на яку потік всіх інших доходів відрізняється від результату, обчисленого за методом підрахунку су-купності товарів.

Для вимірювання ВНП за видатками необхідно скласти не лише всі споживчі видатки населення, але й інвестиційні видатки бізнесу, державні закупівлі товарів та послуг і чистий експорт. Особисті споживчі видатки включають видатки домашніх господарств на предмети споживання тривалого користування, на товари поточно-го споживання, а також споживчі видатки на послуги.

Валові приватні внутрішні інвестиції (Іп) включають видатки, пов'язані з кінцевими покупками машин, устаткування і верстатів підприємцями, з усім будівництвом і змінами запасів. При цьому приріст запасів додасться до ВНП, а їхнє зменшення мас бути вираховано із ВНП.

Важливо відзначити, що до інвестицій не відноситься передача із рук в руки цінних паперів, оскільки такі операції означають просто передачу права власності на вже існуючі активи. Тє саме стосується і перепродажу вже існуючих активів. Інвестиціями є лише будівництво або створення нових капітальних активів.

Інвестиції діляться на валові і чисті. Валові інвести-ції — то сума відновлення і приросту інвестицій. Чисті внутрішні інвестиції призначені тільки для характеристи-ки добавлених інвестицій, що мають місце протягом по-точного року. Якщо валові інвестиції перевищують амор-тизацію, економіка перебуває в стані піднесення в тому розумінні, що виробничі потужності зростають. В застій-ній економіці валові інвестиції і амортизація між собою рівні. Із скороченням обсягу виробництва валові інвести-ції стають менші за амортизацію. Це означає, що в еко-номіці за рік споживається більше капіталу, ніж вироб-ляється. Подібна ситуація мас місце в Україні на початку 90-х років.

Державні закупівлі товарів і послуг поширюються на усі державні рівні, включаючи загальнодержавні, обласні і місцеві органи влади, на кінцеву продукцію підприємств і на всі прямі закупівлі ресурсів, а надто робочої сили. Сюди лише не включаються всі державні трансфертні платежі, оскільки вони не відображають збільшення по-точного виробництва, а лише передають державні доходи певним сім'ям та інвалідам.

Чистий експорт — величина, на яку зарубіжні видатки на вітчизняні товари і послуги перевищують вітчизняні затрати на іноземні товари та послуги. За допомогою розглянутих вище чотирьох видів видатків — особистих споживчих видатків (С), державних закупівель товарів і послуг (Дз), валових приватних внутрішніх інвестицій (Іп) і чистого експорту (Еч) — вимірюється ринкова вартість річного виробництва, тобто ВНП. Це означає, що С+Дз+Іп+Еч = ВНП.

Загальні видатки на річний випуск продукції в еко-номіці передусім поступають населенню у вигляді за-робітної плати, прибутку, відсотка і рентних платежів. При цьому