Під час складання балансів на продукцію машинобудування рекомендується використовувати таку вхідну інформацію:*

державний контракт на виробництво машинобудівної продукції;*

міждержавні угоди про поставки продукції машинобудування;*

дані про імпорт і експорт машин і устаткування;*

заявки споживачів (міністерств, відомств чи інших господарських структур, підприємств, постачальних і посередницьких структур і організацій);*

діючу статистичну звітність на всіх рівнях управління.

При здійсненні балансової роботи необхідно виходити з того, що в умовах становлення ринкової економіки матеріально-технічне забезпечення включає оптову торгівлю без лімітів за прямим замовленням споживачів чи органів матеріально-технічного забезпечення та централізовану реалізацію через систему державних контрактів.

Метою проведення балансової роботи в системі Мінекономіки України є задоволення потреб економіки в матеріальних ресурсах за рахунок виробництва, залучення запасів, закупівель за імпортом та з інших джерел; виявлення можливих дисбалансів з окремих видів продукції, розробка на цій основі та реалізація комплексних заходів, спрямованих на усунення незбалансованості матеріально-технічного забезпечення економіки як при формуванні індикативного плану, так і під час його реалізації.

Відповідно до встановленого порядку формування в контрактах виражаються вимоги держави щодо поставок підприємствами продукції (виконання робіт, послуг) для задоволення першочергових суспільних потреб, забезпечення прискорення науково-технічного прогресу та структурної перебудови економіки. Ці вимоги є обов'язковими для внесення до планів підприємств.

Збалансованість продукції машинобудування, зокрема тієї, яку зараховано до складу державного контракту, дає можливість забезпечувати найважливіші потреби України в матеріально-технічних ресурсах, визначати необхідні обсяги контракту на поставку продукції та джерела ресурсів, розробляти ліміти для споживачів і налагоджувати на їх основі господарські зв'язки між споживачами та постачальниками. Щодо продукції, яку сюди включено, то тут зберігається система державного регулювання потреби в ресурсах. При цьому контрактами охоплюється, як правило, лише частина виробничих програм підприємств.

Потребу в продукції машинобудування в цілому, як правило, визначають, використовуючи дані про обсяги споживання за окремими напрямами. Зокрема:*

виробничі потреби розраховують, виходячи з прогресивних норм витрат матеріально-технічних ресурсів, завдань щодо їх

зниження та запланованих обсягів виробництва продукції (видів робіт, послуг);*

витрати для комплектування продукції машинобудування визначають, виходячи з прогресивних норм витрат комплектуючих виробів на одиницю продукції, наявності їх на початок планового періоду з урахуванням перехідного запасу й обсягів виробництва комплектованої продукції;*

ремонтно-експлуатаційні потреби визначають окремо на ремонт основних фондів і на експлуатаційні потреби (заміну зношеної техніки).

Потребу в матеріальних ресурсах на ремонт основних фондів визначають, виходячи із затверджених норм цих ресурсів; на експлуатаційні потреби (у тому числі на заміну зношених виробів машинобудування) — виходячи з наявності й наміченого збільшення парку устаткування та машин, термінів їх експлуатації, обсягів робіт з планово-попереджувальних ремонтів.

Баланси розробляють на кожну номенклатурну позицію, незалежно від того, який обсяг ресурсів охоплено державними контрактами, з метою оцінити збалансованість ресурсів і потреби народного господарства України.

Ресурсна частина балансу формується за такими основними статтями:*

виробництво всього (у тому числі за державним контрактом);*

поставки за рахунок імпорту;*

інші надходження (із зазначенням конкретних джерел);*

запаси на підприємствах оптової торгівлі державних товарно-сировинних компаній і залишки в споживачів і постачальників на початок планового року (включення до ресурсів продукції залишків допускається тільки за їхньою згодою).

Ресурси машин та устаткування складаються з продукції вітчизняного виробництва та інших надходжень. Імпорт і експорт посідають важливе місце у зведеному балансі (зокрема, у балансах конкретних видів продукції машинобудування).

У витратній частині балансів, що формується з продукції номенклатури державного контракту в числі основних балансових статей, виділяють витрати на централізований розподіл з обсягів державного контракту з розшифруванням напрямів використання (виробничо-експлуатаційні потреби, капітальне будівництво, непередбачені роботи, спеціальні витрати, оптова торгівля через територіальні постачальницькі органи, експорт, державний резерв, непередбачений резерв та ін.).

Матеріальні баланси продукції машинобудування стають основою для виділення лімітів і розробляються на обсяги ресурсів, що виготовляються за державним контрактом.

Під час розробки ліміту на централізований розподіл продукції передусім потрібно забезпечити найважливіші потреби народного господарства:*

спеціальні витрати, непередбачені роботи, резерви, експорт;*

завдання на виробництво та капітальне будівництво за державним замовленням;*

потреби соціальної сфери та виробників, чия продукція в повному обсязі розподіляється централізовано, а також споживачів, переведених на забезпечення в порядку оптової торгівлі.

Управління матеріальних балансів та державних закупівель Мін-економіки України подає урядові проекти планових матеріальних балансів і лімітів на продукцію, включену до складу контрактів, а також пояснювальні записки до них з аналізом збалансованості плану.

Продукцію, яку не включено до складу контрактів, не розподіляють за лімітами споживання, а реалізують у порядку оптової торгівлі без лімітів за прямими замовленнями споживачів або органів матеріально-технічного забезпечення. На окремі види цієї продукції, важливої для збалансованості економіки, на які, як правило, не подолано дефіцит або значну частину яких складає імпорт, а також на продукцію, що використовується в значних обсягах для виконання державних контрактів, розробляються баланси.

Баланси, що розробляються на продукцію, яка реалізується без лімітів, не мають директивного характеру, їх призначення — оцінити можливість задоволення потреб економіки матеріальними ресурсами, що реалізуються без лімітів, як в окремих регіонах країни, так і в економіці в цілому. На основі таких балансів готуються пропозиції для міністерств, відомств і підприємств-виробників, державних товарно-сировинних компаній, а також розробляються заходи щодо забезпечення збалансованості ринку.

Регіональні баланси дозволяють оцінити потребу адміністративної одиниці в окремих видах продукції, що реалізується без лімітів, а також забезпеченість нею як конкретних споживачів, так і найважливіших напрямів витрат; виявити нераціональні господарські зв'язки.

За системою регіональних балансів вивчається попит споживачів (включаючи платоспроможний попит) на найважливіші види продукції, що реалізується без лімітів, а також визначаються джерела покриття потреб і