Модель економічного зростання Солоу та перспективи для України

курсова робота з макроекономіки

ЗМІСТ

Вступ

Актуальність теми дослідження. Під економічним зростанням розуміють збільшення кількості товарів і послуг, які продукує національна економіка. Графічно економічне зростання зображають переміщенням кривої виробничих можливостей управо. Економічне зростання вимірюють двома способами. По-перше, темпами зростання реального ВВП за певний проміжок часу – здебільшого за рік, по-друге – темпами зростання реального ВВП на душу населення за той самий період.

Економічне зростання є важливою економічною метою кожної країни. Збільшення обсягу продукції в розрахунку на душу населення означає підвищення рівня життя в країні. Економіка, що зростає, спроможна повніше задовольняти потреби людей і ефективніше розв'язувати соціально-економічні проблеми. Збільшення заробітків у ході економічного зростання створює можливості сім'ям і окремим особам отримувати додаткові матеріальні блага і послуги без відмови від споживання інших життєвих благ. Економічне зростання дає змогу країні боротися з бідністю та забрудненням довкілля без зниження наявного рівня споживання та скорочення інвестицій. Воно створює можливості для скорочення робочого часу і збільшення часу відпочинку й дозвілля. Економічне зростання полегшує розв'язання проблеми обмеженості ресурсів. Нарешті, воно дає змогу нації зберігати державну незалежність.

Наприкінці XVIII ст. Томас Мальтус пророкував, що внаслідок зростання чисельності населення збільшення національного продукту супроводжува-тиметься зниженням життєвого рівня людей. На його думку, обсяг виробництва зростає повільніше, ніж чисельність населення. Чому? Нові працівники прикладають робочу силу до обмежених ресурсів землі. Кожен працівник тепер має менше землі для обробітку. Граничний продукт землі зменшується, і знижується реальна заробітна плата. Отже, Мальтус уважав, що економічне зростання та збільшення кількості населення ведуть до того, що робітники одержуватимуть лише мінімум засобів існування. Однак учений не передбачив майбутнього внеску наукових відкриттів, розвитку техніки в економічне зростання та збільшення національного доходу.

Неокласична модель економічного зростання була розроблена Робертом Солоу в 1950 – 1960-ті роки, за що він одержав Нобелівську премію з економіки. Ця модель показує, як три основні фактори пропозиції – капітал, праця і науково-технічний прогрес – впливають на обсяг виробництва, тобто на економічне зростання.

Таким чином, викладене вище зумовлює актуальність теми дослідження.

Об’єктом дослідження курсової роботи є теоретичні засади макроекономіки.

Предмет дослідження – модель економічного зростання Р. Солоу та перспективи для України.

Метою курсової роботи є дослідження моделі економічного зростання Р. Солоу та перспектив для України.

Мета курсової роботи передбачає виконання таких завдань:

Розділ 1. Теорія економічного зростання

1.1. Сутність, фактори, джерела і типи економічного зростання

Економічне зростання – основний показник розвитку і добробуту кожної країни. Основними показниками економічного зростання є абсолютне збільшення продукту або його збільшення на душу населення. Обсяг продукту (Y) залежить від кількості виробничих факторів (або ресурсів) та рівня технічного прогресу. До основних виробничих факторів належать капітал (К) та праця (L). Залежність між затратами виробничих факторів і продуктом описується з допомогою виробничої функції: Y = f(K, L).

Трансформація виробничих факторів у продукт спирається на такі показники, як гранична продуктивність капіталу (МРК) та гранична продуктивність праці (MPL). Звідси визначається вплив окремих факторів на приріст продукту. Вплив капіталу: ?Y = MPK Ч ?K; вплив праці Y = MPL Ч L. Вплив обох факторів: ?Y = MPK Ч ?K + MPL Ч ?L.

Крім капіталу і праці, на економічне зростання впливає технічний прогрес. Для вимірювання його впливу на продукт Солоу запропонував застосувати показник сукупної продуктивності факторів, який модифікує виробничу функцію таким чином: Y = AF(K, L), де А – сукупна продуктивність факторів [5].

У короткостроковому періоді економічне зростання забезпечується завдяки збільшенню рівня використання наявних потужностей економіки, тобто усуненню розриву між фактичним і потенційним ВВП. Але основною проблемою економічного зростання є збільшення виробництва у довгостроковому періоді, що потребує збільшення потенційного ВВП. Це можна виразити з допомогою двох графічних моделей:

1) AD-AS (рис. 1.1);

2) кривої виробничих можливостей (рис. 1.2).

Згідно з рис. 1.1 економічне зростання досягається за умови, якщо лінія довгострокової кривої сукупної пропозиції зміщується вправо з положення AS у положення AS. Згідно з рис. 1.2 для зростання продукту крива виробничих можливостей має зміститися вправо з положення AB в положення CD.Таке заміщення потребує збільшення інвестицій. При цьому темпи економічного зростання залежать від відношення між інвестиційними та споживчими товарами в структурі виробництва, тобто від норми нагромадження. Якщо в цій структурі частка інвестиційних товарів збільшуватиметься, то в поточному періоді це зменшить норму споживання, але у майбутньому прискорить економічне зростання і збільшить споживання.

Рис. 1.. Модель AD-AS [5]

Рис. 1.. Крива виробничих можливостей [5]

Фактори економічного зростання поділяють на три групи:

Також до основних факторів економічного зростання належать: запас капіталу, приріст населення, технічний прогрес (детальніше на прикладі моделі Р.Солоу) Макроекономічна теорія називає два основні джерела економічного зростання: