За таких умов економічного зростання, вірогідно, має дещо знизитися номінальна норма накопичення прибутку, тому що за відсутності технічного прогресу зростання заробітної плати до рівня, за якого ця норма є незмінною, веде до зниження норми прибутку (див. рис. 3.3).

Таблиця 3.

Приклад використання WC-моделі для визначення необхідної норми заощаджень s при незмінному темпі приросту зайнятих п = 0.03 [14]

Показник | Період (f)

0 | 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7

Варіант 3: збалансований розподіл національного доходу для забезпечення незмінного темпу приросту зайнятих

n | 0.0375 | 0.03 | 0.03 | 0.03 | 0.03 | 0.03 | 0.03 | 0.03

Lt= Lt-1(1+n) | 10 | 10.300 | 10.609 | 10.927 | 11.255 | 11.593 | 11.941 | 12.299

K?t= K?t-1(1+n) | 651.926 | 671.484 | 691.629 | 712.378 | 733.749 | 755.761 | 778.434 | 801.787

K*t= K*t/K*t-1-1 | 0.0375 | 0.03 | 0.03 | 0.03 | 0.03 | 0.03 | 0.03 | 0.03

Kt=KtIn(1+n)/n | 640 | 664 | 681.457 | 701.901 | 722.958 | 744.647 | 766.986 | 789.996

ot = Yt /K*t | 0.1227 | 0.1227 | 0.1227 | 0.1227 | 0.1227 | 0.1227 | 0.1227 | 0.1227

Yt = atK*t | 80 | 82.400 | 84.872 | 87.418 | 90.041 | 92.742 | 95.524 | 98.390

yt | 0.0375 | 0.03 | 0.03 | 0.03 | 0.03 | 0.03 | 0.03 | 0.03

Vt = вK*t | 40 | 41.200 | 42.436 | 43.709 | 45.020 | 46.371 | 47.762 | 49.195

Pt = r K*t | 40 | 41.200 | 42.436 | 43.709 | 45.020 | 46.371 | 47.762 | 49.195

wt = Vt /Lt | 4 | 4 | 4 | 4 | 4 | 4 | 4 | 4

rt = Pt /K*t | 0.06136 | 0.06136 | 0.06136 | 0.06136 | 0.06136 | 0.06136 | 0.06136 | 0.06136

St = s 'tYt | 24 | 17.457 | 20.444 | 21.057 | 21.689 | 22.339 | 23.010 | 23.700

I't = Kt+1- Kt | 24 | 17.457 | 20.444 | 21.057 | 21.689 | 22.339 | 23.010 | 23.700

s't = I't /Yt | 0.3000 | 0.2119 | 0.2409 | 0.2409 | 0.2409 | 0.2409 | 0.2409 | 0.2409

nt = I't / Pt | 0.6 | 0.4237 | 0.4818 | 0.4818 | 0.4818 | 0.4818 | 0.4818 | 0.4818

Рис. 3.. Динаміка ставки заробітної плати і норми прибутку при рівноважному економічному зростанні за умови незмінної номінальної норми накопичення прибутку [14]

Встановлена вище закономірність виявлена завдяки застосуванню VK_моделі. У моделі Солоу використовується лише норма накопичення національного доходу (або ВВП), що не дає змоги дослідити механізм впливу зростання заробітної плати на співвідношення реальної та номінальної норм накопичення і виявити цю закономірність. Зазначимо, що в моделі Н.Калдора було започатковано урахування зміни маси прибутку від зміни ставки заробітної плати. Він першим увів нерівність граничних схильностей до заощадження у підприємців і домашніх господарств, однак не провів необхідного розподілу між реальною та номінальною нормами накопичення в економіці.

Найважливішою домінантою класичної теорії економічного зростання є, як відомо, теза про прискорення темпів зростання при збільшенні норми заощадження національного доходу. Одним із перших прихильників цієї ідеї був Артур Льюїс. Він писав, що "країни, котрі тепер відносно розвинуті, у минулому пройшли період швидкого прискорення, у ході якого їх норма чистого інвестування підвищувалася від 5 відсотків [національного доходу] або менше до 12 відсотків або більше". Отже, "центральна проблема в теорії економічного зростання полягає в тому, щоб зрозуміти процес, за допомогою якого суспільство перетворює початкові 5 відсотків у наступні 12 відсотків".

Теоретична залежність темпів економічного зростання від реальної норми накопичення національного доходу або ВВП під впливом комплексу інших факторів установлена за допомогою VK-моделі. Подібна залежність виявляється і на емпіричному рівні, але при цьому вимушено використовується показник номінальної норми накопичення ВВП.

Усвідомлення суперечностей і парадоксів Солоу сприяло появі неокласичних моделей ендогенного зростання, таких як АК-модель, МДЖ-модель, модель Узави – Лукаса, модель Кленова – Родригеса – Клера та інші.

Основні відмінності моделей ендогенного зростання полягають у відмові від передбаченої в моделі Солоу передумови про убування граничної продуктивності капіталу. Така модифікація дає змогу моделювати граничну віддачу в бідній країні з рівнем, що не поступається багатій країні. Однак усі ці моделі, як і їх прототип, базуються на модернізованих варіантах виробничої функції Коба-Дугласа, а також на показниках капіталу, що мають розмірність запасу. Тому їм притаманні генетичні вади, запозичені у вихідної моделі.

Висновки

Економічне зростання – основний показник розвитку і добробуту кожної країни. Основними показниками економічного зростання є абсолютне збільшення продукту або його збільшення на душу населення. Обсяг продукту (Y) залежить від кількості виробничих факторів (або ресурсів) та рівня технічного прогресу. До основних виробничих факторів належать капітал (К) та праця (L). Залежність між затратами виробничих факторів і продуктом описується з допомогою виробничої функції: Y = f(K,L).

Фактори економічного зростання поділяють на три групи: