Агенти ІІ-го проміжного сектора економіки придбають отримані у дослідницькому секторі наукові знання для випуску засобів виробництва (технологічного обладнання). Кожний з цих агентів є монополістом, він виступає власником патенту на випуск певної продукції, а отже, може отримувати інтелектуальну квазірент від реалізації останньої. Передбачається що патент діє довічно.

Нарешті, у ІІІ секторі економіки на базі наявних засобів виробництва, витрат робочої сили L та людського капіталу H здійснюється випуск кінцевої продукції споживчого призачення. Відповідна виробнича функція П.Ромером формулюється наступним чином:

Y(H,L,x) = HL, (2)

де і – індекс, що приписується кожному окремому виду технологічного обладнання;

х =– список засобів виробництва, що використовується однією фірмою для випуску кінцевої продукції; б i в – певні технологічні параметри.

Як видно запропонована П.Ромером формула (2) задає ту ж саму виробничу функцію Кобба-Дугласа з єдиною відмінністю: капітал К представлений у ній не у вигляді однієї змінної, а як сума його складових х, які витрачаються на придбання необхідних засобів виробництва. Тим самим підкреслюється принципове значення структури основного капіталу (норма заміщення останнього дорівнює нулю) [19].

Даною моделлю передбачається, що людський капітал розподіляється між дослідницьким (І) сектором і сектором, де здійснюється випуск кінцевої продукції (ІІІ).

H = H + H.

Агенти ж проміжного (ІІ) сектора, що забезпечує випуск засобів виробництва, не мають власного людського капіталу. Вони здійснюють оплату діяльності вчених, які репрезентують І сектор по створенню технологічних інновацій і використовують кінцеву продукцію, вироблену у ІІІ секторі економіки.

Технологічна складова знання А є, за моделлю П.Ромера, неконкурентним товаром на відміну від його (знання) конкурентної компоненти – людського капіталу Н. Проте, якщо в дослідницькому секторі економіки кожний його агент має доступ до всього обсягу знань А, то у ІІ та ІІІ секторах використання тієї чи іншої інновації регулюється чинним патентним законодавством. Після того, як резидент ІІ сектора придбає й освоює технологічну інновацію, він захищає патентом свою монополію на її використання та налагоджує випуск відповідних засобів виробництва для агентів ІІІ сектора, які спеціалізуються на випуску кінцевої продукції.

q = = = = = = – Л

Із наведеної формули випливає висновок, який має вкрай важливе значення для розуміння макроекономічної функції науки: темп економічного зростання прямо залежить від величини людського капіталу, зосередженого в сфері НДДКР. А це реально означає, що дана сфера впливає на економіку не лише безпосередньо, тобто через інновації, що продукуються в ній. Саме існування зазначеної сфери виступає в моделі П.Ромера необхідною умовою економічного зростання, оскільки забезпечує нагромадження людського капіталу. При чому: умовою необхідною, але не достатньою.

Отже, зазначена модель як би підтверджує двоїстість науки. Йдеться про: з одного боку, її вплив на економік, а з другого – її внутрішню самооцінність. Адже, не заохочуючи отримання нового завдання, заради знання як такого, не можна розраховувати на відчутну віддачу від науки у майбутньому.

Звідси напрошується ще один висновок: будь-яке штучне стримування інноваційної активності рано чи пізно вплине на показники господарської динаміки в силу скорочення акумульованого в сфері НДДКР людського капіталу та, як наслідок, у силу зменшення, так би мовити, "площі поверхні" сфери, на якій генеруються нові плідні ідеї та розробки.

Розділ 2. Аналіз стану економічного зростання в Україні у рр.

2.1. Економіка України за січень-грудень 2004 р.

У 2004 році порівняно з 2003 р. обсяги промислового виробництва зросли на 12,5 %. У добувній промисловості обсяги виробництва порівняно з 2003 р. зросли на 4,1%. В обробній промисловості приріст продукції порівняно з 2003 р. становив 14,6%. У харчовій промисловості та перероблені сільськогосподарських продуктів порівняно з 2003 р. обсяги виробництва зросли на 12,4%

Стабільно працювали у 2004 р. підприємства легкої промисловості обсяги виробленої ними продукції зросли на 13,6%. Підприємства з виробництва неметалевих мінеральних виробів збільшили обсяг виробленої продукції 19,3%. У металургії та оброблені металу випуск продукції порівняно з 2003 р. зріс на 12%. Найвищий приріст виробництва серед основних видів промислової діяльності у 2004 р. одержано у машинобудуванні 28%.

На підприємствах з виробництва коксу та продуктів нафтопереробки протягом року спостерігалося погіршення динаміки виробництва: приріст продукції за 2004 р. становив лише 3,4% [30].

У виробництві та розподіленні електроенергії обсяги виробленої продукції (робіт та послуг) проти 2003 р. скоротилися на 1,1%.

У 2004 р. у галузі сільського господарства загальні обсяги виробництва проти 2003 р. зросли на 19,1%, у тому числі у сільськогосподарських підприємствах усіх форм власності – 39,2%, у господарствах – на 17%.

Загальний обсяг валової продукції рослинництва збільшився на 33.1%, у тому числі у сільськогосподарських підприємствах – на 57,1%, у господарствах населення – на 18,2%. Суттєве зростання рівня виробництва у рослинництві зумовлено передусім високим рівнем врожаю зернових культур.

За 2004 рік порівняно з 2003 у сільськогосподарських підприємствах спостерігалося збільшення загального обсягу реалізованої продукції на 19,4%, за рахунок зростання на 34% продукції рослинництва. У той же час продукції тваринництва реалізовано на 5% менше. Середні ціни продажу аграрної продукції сільськогосподарськими підприємствами за всіма напрямками зросли на 7% за рахунок зростання цін на продукцію тваринництва на 34%. Ціни на продукцію рослинництва знизилися на 6%.

У 2004 році сільськогосподарськими підприємствами (крім малих) реалізовано за всіма напрямками 15,6 млн. тонн зернових культур, що на 6,6 млн. тонн, або на 74% більше