Взагалі стан ринку цінних паперів викликає глибоке занепокоєння, оскільки ця надзвичайно важлива сфера ринкової економіки не відповідає вимогам та потребам не лише близького майбутнього, але й сьогодення. В усьому світі цінні папери виконують роль фінансових інструментів, через які здійснюється залучення, розподіл та перелив інвестиційних капіталів у різні сфери економіки, насамперед у її реальний сектор. В Україні ж спостерігається низький рівень прозорості та ліквідності фондового ринку, високі системні ризики.

В даний час позитивно впливає на економічне зростання процес детінізації економіки. Легалізуючись, економіка немовби дає ефект зростання. Поки що не можна стверджувати, яке є співвідношення цього процесу з реальним зростанням, оскільки такі розрахунки не проводилися.

Є всі підстави стверджувати, що у 1999 та 2000 роках економіка зростала, але це було зростання у традиційних галузях і передусім за рахунок вільних потужностей. При цьому інтеграція у світове співтовариство відбувалася, але у сферах не досить вигідних і не досить перспективних для економіки у стратегічному плані, оскільки ресурси розширеного відтворення не можуть формуватися і збільшується залежність від зовнішнього фактора, особливо за рахунок тих ресурсів, які ми отримаємо по імпорту для забезпечення функціонування економіки України.

На сьогодні наша економіка може добиватися окремих результатів за законами, які принципово відмінні від планово-розподільчої системи. Разом їз тим перехід до нової системи протягом цього часу не дозволив нам розв'язати питання структурної перебудови, маючи на увазі передусім реструктуризацію промисловості, а також позбавитися потужного негативного впливу зовнішнього чинника, який діяв тоді, коли економіка України функціонувала у складі єдиного народногосподарського комплексу СРСР. Характер такої залежності змінився у багатьох аспектах, але він не є таким, що працює на створення нової економіки, яка насамперед має використовувати ресурси на основі нової інноваційної системи розвитку.

Входження української економіки у трансформаційний процес призвело до значного скорочення виробництва і доходів, деформації макроструктурних відтворювальних та галузевих пропорцій, до істотного зниження рівня життя населення. Для трансформаційного циклу в Україні характерним стало зволікання у часі із процесом реформування, отриманням очікуваних результатів, а також надзвичайна глибина економічного спаду.

Можна виділити такі головні етапи трансформаційного циклу (за роками):

Отже, нині українська економіка перебуває лише на етапі відновлення втраченого, маючи в резерві природні й трудові ресурси, вигідне географічне положення, певний потенціал виробничих потужностей, продуктивності праці та певний досвід роботи в нових умовах. Крім того попри кризу в економіці відбувалось оновлення виробничих фондів, хоча масштаби введення в дію нових основних фондів аж ніяк не відповідали ні потребам, ані масштабам потенційної асиміляції інвестицій в Україні. Для прикладу в Польщі, яка має меншу чисельність населення, ніж Україна, середньорічний приріст інвестицій в основний капітал (левову частку яких складали іноземні) протягом 1995-2000 рр. перевищував аналогічний показник в Україні у 6,4 рази. Для української економіки, яка була менше пристосована до швидких змін і вимагала значно більших ресурсів для ефективної реструктуризації, 1995-1999 рр. стали часом утрачених сподівань на швидкий вихід із кризи. Тому приріст ВВП на 5,8% у 2000 р. Став для багатьох експертів несподіваним, незважаючи на те що більшість випереджувальних індикаторів ще в 1999 р. Засвідчували майбутнє зростання. Утім, слід зазначити той факт, що в офіційному ВВП ми бачимо лише частину його реальних обсягів, за якими ховаються тіньові доходи. З урахуванням останніх глибина економічного занепаду виглядатиме менш вражаючою, але не менш деформованою за розподілом між інституційними секторами економіки та верствами населення. Економічне піднесення 2001 р. стало ще одним кроком наближення до рівня 1990 р. Якщо в 2000 р. розрив було скорочено лише на 2,4%, то в 2001 р. – вже на 6,7%.

Позитивними ефектами валютної стабілізації та перевищення інфляції над зростанням цін виробників стали перерозподіл фінансових ресурсів на користі підприємств, поліпшення їхнього фінансового стану, зростання обігових коштів, кредитоспроможності, піднесення рівня капіталоутворення та розширення грошових форм платежів. Так, за 10 місяців 2001 р. ріст реального балансового прибутку підприємств порівняно з відповідним періодом 2000 р. становив 63% (прибутки прибуткових підприємств зросли на 12%, а збитки збиткових скоротилися на 27%). У співвідношенні до ВВП частка доходів рентабельних підприємств не змінилася, а збитки зменшилися від 10,3% у 2000 р. до 6,6% у 2001 р. Це зумовило зростання рівня балансового прибутку з 7,8 до 11,3 %, що збільшило фінансові ресурси підприємств і вплинуло на динаміку їхньої капіталізації. Слід додати те, що загальна частка збиткових підприємств зменшилася з 48 до 44%, а у промисловості – з 56 до 48%, що насамперед свідчить про вплив списання бюджетних боргів та монетарної стабілізації на оздоровлення фінансових результатів суб'єктів господарювання.

При цьому відбулося деяке врівноваження прибутків у галузевому розрізі, що є індикатором посилення ринкової чутливості української економіки й підґрунтям подальшого збільшення ефективності перерозподілу фінансових, а з ними й інвестиційних ресурсів. Важливим результатом стало зростання випуску і прибутків у галузях, що переважно виробляють кінцеву продукцію. Приміром, за