Рекламний монополізм. Це особливий різновид монополізму, зумовлений диференціацією продуктів. Суть його в штучному створенні виключних умов для реалізації того чи іншого товару рекламою або іншими діями комерційних служб. Наприклад, виникненню такого механізму сприяє позначка підприємством своїх товарів торговою маркою, заманювання магазинами покупців незвичним упакуванням товару або зниженням цін для постійних клієнтів, використання барвистих реклам тощо. Все це вносить у ринкову конкуренцію певні монополістичні мотиви, і комерційний успіх потрапляє в залежність не лише від ціни й споживчих якостей самого товару, але й від певних штучно створених умов.

Інноваційний монополізм. Він характерний для підприємств ( фірм ), які лідирують на тих чи інших напрямках науко-технічного прогресу ( НТП ). Суть його в тому, що окремі фірми, використовуючи передові технології, нові форми організації праці або виробництва, опиняються в кращих умовах, з точки зору виробництва і реалізації своєї продукції, порівняно з іншими фірмами.

За цих умов конкурентна рівновага на ринку порушується на користь таких фірм, що забезпечує їм додатковий ( монопольний ) прибуток.

Характерною особливістю монополізації цього типу є, по-перше, те, що вона має тимчасовий характер і зникає в міру розповсюдження і технологічних розробок. По-друге, вона є відображенням об’єктивних закономірностей розвитку людського суспільства, зокрема закону економії часу. Тому обмеження такого монополізму з боку держави повинно бути мінімальним.

Державний природний монополізм. Сюди відносяться природні державні монополії. А саме: монополія держави на організацію й регулювання грошового обігу: монополія держави на ринку соціально – приоритетних або соціально – шкідливих товарів ( вона може виражатися в націоналізації виробництва таких товарів, адміністративному контролю над цінами, встановленні фіксованих ставок акцизного податку тощо ); монополія держави на забезпечення населення суспільними товарами.

Державний адміністративний монополізм. Він характерний для економіки, де панує адміністративно – командне управління. Суть його в тому, що держава монополізує всі сфери життєдіяльності суспільства, максимально обмежуючи ринкову конкуренцію. Якщо підходити до цього з позицій економічної доцільності, то лише незначну частину його можна визнати природною. В цілому ж монополізм цього типу являє собою негативне явище й підлягає безсумнівній ліквідації.

Державний адміністративний монополізм має такі основні особливості:

Розглянуті основні типи монополізму вказують на те, що монополізм, по – перше, за своєю природою неоднорідний. Тому й ставлення до нього не може бути однозначним. Якщо монополістичні структури, які відносяться до першої й шостої груп, небезпечні для економіки й повинні бути демонтовані або обмежені, то природні монополії ( технологічні, державні, природні й ті, що передбачають лідерство в НТП ) не суперечать, у всякому разі не зовсім суперечать нормальному функціонуванню сучасного ринкового господарства й можуть бути з ним сумісні. По – друге, границі дії природного монополізму не постійні. Вони рухомі хоча б тому, що наприклад, монополія, зумовлена виходом тих чи інших фірм на передові рубежі НТП, недовговічна, й статус монополісті переходить періодично з “рук в руки” як результат зміни фірм – лідерів на передових рубежах НТП.

Монополії виникли з вільної конкуренції, в якій перемагають найбільш сильні і могутні підприємства. Але чи означає це, що встановлення панування монополій кладе край конкуренції? Західні економісти намагаються довести, що поява монополій докорінно змінює природу капіталізму, знищує стихійність, властиву ніби лише домонополістичному капіталізму, дає можливість внести порядок у господарство і позбавляє суспільство тих втрат, які несла з собою вільна конкуренція. Однак насправді це не так.

Звичайно, з появою монополій конкуренція змінила свої форми, іншими стали її учасники. Раніше боротьба точилася між сотнями тисяч власників дрібних і середніх підприємств. Тепер конкурентна боротьба точиться:

а) між монополіями і підприємствами, які не увійшли в об’єднання;

б) між самими монополіями;

в) всередині монополій.

Економічна могутність підприємств нечувано зросла, боротьба між ними стала ще запеклішою і більш руйнівною.

Хоча монополії і панують в економіці капіталістичних країн, але вони не можуть цілком усунути дрібне виробництво, домонополістичні форми господарства.

Монополістичне об’єднання майже ніколи не охоплює всю галузь. Якщо цього і вдається добитися, то лише на деякий час, бо саме утворення монополій породжує конкуренцію: встановлені нею ціни звичайно такі високі, що для підприємств, не охоплених об’єднанням, виявляється досить вигідним продавати аналогічну продукцію і по нижчих цінах. Виникають нові підприємства, які не підкоряються монополії. В результаті знову виникає конкуренція.

Так, наприклад, у США до другої світової війни все виробництво алюмінію зосередила в своїх руках “Алюмінієва компанія”. Але в роки війни їй не вдалося втримати своє монопольне становище. Держава купувала алюміній для воєнних цілей по неймовірно високих цінах. Це зробило можливим виникнення нових фірм, які побудували ряд заводів. “Алюмінієва компанія” втратила свою монополію і вже не зуміла повернути її і після закінчення війни. Навіть в автомобільній промисловості, де рівень монополізації дуже високий, збереглися порівняно дрібні підприємства, які ведуть запеклу боротьбу за своє