Реферат на тему:

Показники ефективності суспільного виробництва та методика їх визначення

У сучасних умовах ефективність суспільного виробництва визначають і оцінюють за спільним для всіх ланок економіки принципом — зіставленням результатів виробництва та витрат. Ефективність виробництва характеризує його результативність, яка знаходить своє відображення в зростанні добробуту населення України.

Під економічним ефектом розуміється результат людської праці, яка спрямована на виробництво матеріальних благ. У практиці економічних розрахунків розрізняють загальну (абсолютну) і порівняльну економічну ефективність.

Загальна (абсолютна) ефективність ресурсів може визначатися на всіх рівнях господарювання й характеризує загальну величину економічного ефекту в порівнянні з окремими видами витрат ресурсів. Визначення загальної ефективності виробництва базується на обчисленні показників, які характеризують рівень використання основних ресурсів.

У процесі аналізу, прогнозування та планування ефективність суспільного виробництва визначають за допомогою системи показників, які охоплюють усі рівні управління економікою України в цілому, а також регіонами, міністерствами, підприємствами. Показники ефективності можна об'єднати в шість основних груп: 1) узагальнюючі, 2) праці, 3) основних фондів, оборотних коштів і капітальних вкладень, 4) матеріальних ресурсів, 5) науково-технічного прогресу, 6) зовнішньоекономічної діяльності.

Показники ефективності економіки в цілому й економіки регіонів зокрема визначають на аналітичній та прогнозній стадіях розробки індикативних планів, під час розрахунку найважливіших народногосподарських балансів, варіантних обґрунтувань темпів економічного зростання та пропорцій і розробки регуляторів розвитку економіки.

Показники ефективності галузей матеріального виробництва, міністерств, підприємств розраховують під час підготовки пропозицій щодо планових намірів уряду та під час розробки планів на підприємствах і в міністерствах.

До узагальнюючих показників на рівні економіки та регіонів зокрема належать:*

зростання та обсяги виробництва національного доходу на душу населення;*

відносна економія основних виробничих фондів, матеріальних витрат (без амортизації), фонду оплати праці у сфері матеріального виробництва;*

співвідношення доданого продукту до фонду оплати праці в матеріальному виробництві;*

рівень рентабельності як співвідношення доданого продукту або прибутку до середньорічної вартості основних і оборотних виробничих фондів;*

зниження витрат виробництва та обігу на 1 грн. валового національного продукту.

Ефективність виробництва — це якісна характеристика, яка відображає рівень розвитку продуктивних сил і ступінь забезпечення потреб суспільства. Якісні показники визначаються діленням обсягу валової (товарної) продукції на інший кількісний показник. Наприклад, якісний показник — продуктивність праці одного працівника за рік — розраховується шляхом ділення обсягу валової (товарної) продукції [чисельник] на середньорічну чисельність промислово-виробничого персоналу [знаменник]. Індекси темпів зростання якісних показників дорівнюють частці від ділення індексів фізичного росту чисельника та знаменника, який створює даний якісний показник.

На сучасному етапі регулювання економіки України має проходити на основі комплексного аналізу та пошуку шляхів найбільш ефективного її розвитку. У практиці нашої країни такий оперативний аналіз ще недостатньо розвинений. Багато даних, наявних у звітності та прогнозних (планових) розробках, часто функціонально відірвані й не погоджені між собою, а тому без попереднього додаткового аналізу не дають повної картини існуючого стану та можливостей розвитку країни або окремого регіону.

Для вирішення цих питань у прогнозуванні та плануванні потрібні більш досконала методологія, форми та методи аналітичної роботи. Надання керівним органам обґрунтованих прогнозів і планів та результатів їх обробки значно скоротить потік інформації, дозволить направити більше сил і засобів на аналітичну роботу та пошук кращих шляхів розвитку. Формування такої прогнозної й планової інформації має досягатися систематизацією та комбінуванням показників у існуючих документах. Для цього впроваджується уніфікована форма показників довгострокових виробничих факторів, поточних витрат, загальних і кінцевих результатів. Основна маса показників виробництва може бути отримана зі статистичної звітності.

Основна визначальна риса прогнозування з цільовим підходом полягає в досягненні певного результату виробництва з наступним визначенням необхідних для цього ресурсів та інтенсивності їх використання.

У процесі аналізу звітів і розробки прогнозу за встановленими формами визначення частки й динаміки предметів споживання в загальному обсязі продукції характеризує соціальну направленість розвитку економіки.

Основними показниками соціальної направленості економічного зростання є:*

у сфері виробництва — динаміка частки зайнятих некваліфікованою фізичною працею;*

у сфері розподілу — динаміка реальних доходів населення;*

у сфері обміну — розвиток матеріальної бази торгівлі та громадського харчування;*

у сфері споживання — фонд споживання та фонд невиробничого накопичення.

Ці показники разом з показниками матеріаломісткості, трудомісткості, фондовіддачі характеризують структуру продукції. Більш глибокий аналіз рівня виробництва дає змогу розробити прогноз потреби в продукції на підставі попиту, контрактів, договорів, заявок, прогнозів суміжних підприємств тощо. Зокрема, можна визначити попит населення на товари народного споживання регіонів, ураховуючи норми потреби та чисельність населення цієї території. Порівняння попиту на продукцію й потреби в ній з досягнутою або плановою величиною її виробництва дозволяє розрахувати індекс потреби (попиту). Такі індекси за ряд звітних та планових періодів показують, як змінюються пріоритети розвитку виробництва тієї чи іншої продукції та як вирішуються завдання забезпечення підприємств, регіонів чи населення. Більш поглиблений аналіз дає змогу спрогнозувати співвідношення потреб і попиту, а відповідно й виробництво продукції, ресурсів, поточних витрат і їх складових. Важливим завданням такого аналізу та прогнозних пошуків є вивчення ступеня самозабезпеченості регіонів продукцією, товарами народного споживання, а також вивчення ринків збуту, стану забезпечення підприємств і регіонів сировиною, матеріалами, паливом, комплектуючими виробами та ін.

Значно зростають роль і значення розробок найбільш ефективних шляхів розвитку виробництва, яким має передувати глибокий і всебічний аналіз досягнутої ефективності, тенденцій і особливостей її динаміки. Для цього шляхом співвідношення прибутку й витрат необхідно визначити напрями раціонального використання матеріальних, фінансових та трудових ресурсів.

Під час аналізу розвитку виробництва предметів споживання в регіональному розрізі доцільно розрахувати обсяги їх випуску