Нагальною соціальною проблемою є ефективне залучення до трудової діяльності молоді.

Особливої уваги потребують ті, хто вперше шукає роботу. Це, насамперед, випускники вузів, профтехучилищ і середніх загальноосвітніх шкіл, які складали 19,1% (7,8 тис. осіб) всієї безробітної молоді. Серед них більше чверті – молоді спеціалісти, рівень їх працевлаштування становив в середньому 30,0%.

Одним із напрямків державного регулювання зайнятості є створення нових робочих місць. В 2001 році було введено в дію 1,9 тис. місць (в 2 рази більше, ніж у 2000 р.: 90,2% запланованої кількості), з них 533 створено за рахунок дотацій із Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування на випадок безробіття. Більше половини (52,4%) було введено в дію на підприємствах колективної власності, кожне третє – у промисловості, 27,1% – в торгівлі і громадському харчуванні, 12,4% – в сільському господарстві. На них було працевлаштовано 1,9 тис. осіб, з них 1,4 тис. – за направленням служби зайнятості.

Сприяння безробітним в організації самозайнятості і заснуванні власної справи є також одним із видів діяльності служби зайнятості.

На допомогу державним службам зайнятості створені недержавні. У квітні 2001 року при управлінні в справах молоді та сім’ї був створений обласний молодіжний центр праці. Реалізація заходів активної політики зайнятості в області призвела до значного скорочення обсягів зареєстрованого безробіття.

Безробіття – об’єктивне явище ринкової економіки, пов’язане з динамікою економічного розвитку і відповідними змінами в попиті на робочу силу та зміною соціального статусу самого працівника.

Безробіття, як складне соціально-економічне явище, справляє неоднозначний вплив на економічне зростання і стан суспільства. З одного боку воно створює резерв робочої сили, здатної до широкої адаптації, а з іншого – призводить до зменшення випуску продукції, скорочення чисельності працюючих призводить до соціальної напруги в суспільстві. На сьогодні немає єдиної думки щодо того, який допустимий рівень безробіття в різних країнах не впливає на нормальне функціонування народного господарства. Західноєвропейські дослідники вважають, що „природною нормою” країн з розвинутою ринковою економікою є 5-7-відсотковий рівень безробіття працездатного населення.

Таблиця 3.3

Кількість безробітних та їх працевлаштування

Показник | 1999 р. | 2000 р. | 2001 р. | 2001 р. у % до 1999 р.

Перебувало на обліку на початок року, осіб | 42878 | 53381 | 59320 | 138,3

з них

жінки | 24201 | 30793 | 34782 | 143,7

молодь до 28 років | 16590 | 19203 | 19058 | 114,9

Зареєстровано у звітному році | 48292 | 54832 | 44893 | 93,0

з них

жінки | 24943 | 28909 | 24367 | 97,7

молодь до 28 років | 20090 | 21039 | 13820 | 68,8

Працевлаштовано в звітному році | 13169 | 17380 | 22210 | 163,1

Кількість безробітних на кінець року | 53381 | 59320 | 29657 | 74,3

з них

жінки | 30793 | 34782 | 24627 | 80,0

молодь до 28 років | 19203 | 19058 | 10761 | 56,0

Аналіз таблиці 3.3 показує, що зменшилась чисельність безробітних у 2001 р. порівняно з 1999 р. На 63,1% було більше працевлаштовано у 2001 році. Кількість безробітних зменшилася на 13724 особи або 25,7%, з них на 20% знизилося жіноче безробіття і 44% – молоді до 28 років.

Скорочення обсягів безробіття відбулось практично в усіх районах області.

Рівень безробіття серед працездатного населення працездатного віку знизився з 8,1% у 2000 р. до 5,4 у 2001 р., при цьому міського населення – відповідно з 8,8% до 6,5%, в сільській місцевості – з 6,6% до 4,3%.

Аналізуючи динаміку безробіття за окремими соціальними групами, слід сказати, що поза сферою офіційної зайнятості опинились переважно жінки і молодь. Серед безробітних, які обіймали посади службовців і серед випускників вищих навчальних закладів частка жінок сягала відповідно 75,7% і 81,7%, більше половини їх і серед тих, хто потребує особливого соціального захисту.

Серед жінок значно вищий, ніж серед чоловіків, рівень безробіття в усіх областях України.

Важливим показником, що характеризує безробіття, є його тривалість. Перевищення масштабів „виходу” із стану безробіття над „входженням” в нього, яке спостерігалось у 2001 році, призвело не лише до зменшення обсягів безробіття, а вплинуло і на структуру за його тривалістю (табл. .4).

Таблиця 3.4

Динаміка тривалості безробіття

Показники | 1999 р. | 2000 р. | 2001 р. | 2001 р.
до 1999 р.

Кількість осіб, які мали статус безробітних, осіб | 53381 | 59320 | 39657– | 13724

Кількість осіб, які мали статус безробітних, % | 100,0 | 100,0 | 100,0–

у тому числі в період:

до місяця | 8,8 | 8,4 | 9,3 | 0,5

від 1 до 3 місяців | 14,2 | 15,8 | 17,4 | 3,2

від 3 до 6 місяців | 17,3 | 17,3 | 16,2– | 1,1

від 6 до 9 місяців | 14,3 | 13,0 | 13,5– | 0,8

від 9 до 12 місяців | 13,3 | 12,1 | 13,5 | 0,2

від 12 до 24 місяців | 21,9 | 21,1 | 22,3 | 0,4

від 24 до 36 місяців | 6,9 | 7,3 | 4,4– | 2,5

понад 36 місяців | 3,3 | 5,0 | 3,4 | 0,1

Середня тривалість безробіття, місяців | 11 | 11 | 10–

За останній рік чисельність безробітних, які не працювали до одного року, зменшилась на 29,8%. Внаслідок цього середня тривалість безробіття у 2001 році становила 10 місяців проти 11 рік тому.

Активні заходи державної політики зайнятості не обмежуються лише працевлаштуванням. В області ефективно використовуються інші форми соціального захисту незайнятих громадян, зокрема, організація тимчасових громадських робіт, професійна орієнтація населення, професійне навчання