Курсова робота на тему:
Причини і типи циклічних коливань в економіці
ЗМІСТ
Вступ
Розділ І. Циклічність як форма економічного розвитку
1.1. Суть та теоретичні основи циклічності
1.2. Вплив циклічності на національну економіку
Розділ II. Державна політика та методи впливу на циклічні коливання національної економіки
2.1. Роль держави в регулюванні довгострокових циклів
2.2. Державна політика в умовах короткострокових циклічних коливань Розділ III. Циклічні коливання в умовах перехідної економіки
Висновки
Список використаної літератури
ВСТУП
Економіка, як і будь-яка інша система, розвивається нерівномірно, хвилеподібне. Така форма руху пояснюється значною мірою законом спадної граничної продуктивності всіх факторів виробництва. Для того, приміром, щоб земля приносила кращі результати з одного гектара, необхідно щоб відбувалися докорінні зміни в технічному (технологічному) базисі. Тільки тоді є сенс здійснювати нові капіталовкладення. У межах існуючої технології зростання ефективності інвестицій завжди має певну межу, подолання якої зумовлюється НТП і вищою кваліфікацією робітників. Застосування новинок НТП вимагає нагромадження капіталу. Запровадження їх у виробництво зумовлює спочатку швидке зростання граничної корисності факторів виробництва, потім це зростання повільнішає і, досягнувши певного рівня, починає спадати. Так відбуваються злети і спади в економіці. Якщо зміни в технологічному базисі галузей інфраструктури відбуваються через великі проміжки часу (споруди, мости, дороги тощо мають тривалий строк служби), то мають місце довгі хвилі. Якщо йдеться про верстати, машини, устаткування, строк функціонування яких значно менший (до 10 років), оновлення їх відбувається швидше. Таким чином, підвалини хвилеподібного (циклічного) розвитку закладеш в самому технологічному базисі виробництва. Але це не єдина причина економічних коливань.
Циклічні коливання в економіці були відомі давно, але до початку XIX ст. вони мали здебільшого сезонний характер, що було зумовлено переважанням сільського господарства і особливостями сільськогосподарського виробництва, відсутністю сформованого суспільного характеру виробництва у кожній окремій навіть розвинутій країні та іншими факторами. А починаючи з 1825 p., циклічні коливання в економіці стали відбуватися постійно, через певний інтервал. Лише в XX ст. у розвинутих країнах заходу мали місце 12 циклічних криз.[8,с.7-9].
З часу першої такої кризи в економічній теорії виникло близько 200 концепцій причин її появи по суті. Але ця проблема залишається нерозв'язаною і сьогодні, хоч стає все більш актуальною, оскільки економічна криза вперше за декілька останніх десятиріч вразила і народне господарство України.
Звідси випливає і основна мета теми реферату — розкрити причини і типи циклічних коливань в економіці, суть і структуру самого циклу, а також з'ясувати основні фактори, що визначають темпи економічного зростання.
При написанні цієї реферативної роботи мною була використана економічна література вітчизняних і зарубіжних авторів, періодичні і статистичні видання.
РОЗДІЛ І. ЦИКЛІЧНІСТЬ ЯК ФОРМА ЕКОНОМІЧНОГО
РОЗВИТКУ 1.1. Суть та теоретичні основи циклічності
Ринкова економіка розвивається циклічно. Економічне зростання змінюється спадом виробництва, розквіт — кризою і депресією. Багаторічні спостереження засвідчують, що циклічні коливання мають синхронний характер. Вони відбуваються зі сталою послідовністю і, як правило, у чітко визначених часових межах. Це дає підстави розглядати циклічність як загальну закономірність економічного розвитку.
Неприпустимим є спрощений підхід до розвитку аналізу економічного циклу. Циклічність — це специфічна форма ринкової економіки. У зв'язку з цим економічна криза несе на собі як руйнівну, так і конструктивну функцію.
Криза є необхідною ланкою економічного оновлення, інструментом формування нової, вищої (порівняно з попереднім розвитком) системи структурних зв'язків, однією з найважливіших умов самоудосконалення господарського механізму.
У теорії економічного циклу важливе місце займає проблема економічної рівноваги.
Рівновага й економічна криза — діалектичне взаємопов'язані протилежності, які не існують відокремлено одна від одної. [4,с.22-27].
Будь-який розвиток, у тому числі економічний, завжди виступає як органічна єдність перервного і безперервного. Відповідно до цього й економічна рівновага є невід'ємним атрибутом циклічності, тим, без чого ; циклічний розвиток, як і розвиток взагалі, неможливий.
За своїм змістом поняття “економічна рівновага” є досить простим. Воно відображає такий стан економіки, за якого досягаються стійке врівноваження взаємодіючих структур, що протистоять одна одній, їхнє взаємне збалансування. Важливо підкреслити, що йдеться про врівноваження економічної системи з допомогою саморегуляторів ринкового механізму. Рівновага відбиває внутрішній стан самовпорядковуваної ринкової системи. За визначенням американського вченого П. Самуельсона, рівновага — це такий стан економіки, який зберігає здатність до саморегулювання. Мається на увазі, що будь-які відхилення економічної системи від збалансованого стану, які виникають під впливом внутрішніх і зовнішніх чинників, автоматично викликають до дії сили, що прагнуть відновити порушені структурні зв'язки. [8,с.10].
Автоматичним механізмом самоналагодження економічних зв'язків є механізм досконалої (не обтяженої монополізмом) конкуренції. В цьому розумінні економічна рівновага розглядається як конкурентноринкова економічна рівновага. Умовами її формування є такі:
по-перше, функціонування на ринку економічно самостійних суб'єктів;
по-друге, можливість еластичного використання чинників виробництва і вільне ціноутворення;
по-третє, відсутність монополії та адміністративного втручання держави в систему підприємницької діяльності;
по-четверте, наявність розвиненої ринкової інфраструктури. [7,с.12].
Система економічної рівноваги багаторівнева за своїм змістом. В економічній теорії розрізняють рівновагу обміну, виробництва, розподілу і споживання. В своїй сукупності ці підструктури формують загальну систему економічної рівноваги пронесу відтворення, головною умовою формування якого є досягнення збалансованості між матеріально уречевленими ланками виробництва - виробництвом засобів виробництва і .. предметів споживання, сферою послуг та інформатики, з одного боку, і вартісними частками одержаного продукту — вартістю використаних у виробничому процесі засобів виробництва, оплати праці та отриманого прибутку — з іншого.
Слід звернути увагу на необхідність визначення умов економічної рівноваги з позицій функціонування світового ринку.
Стійкість економічної рівноваги визначається широтою ринку. У зв'язку з цим слід ураховувати процеси інтенсивного поглиблення
