Цей порядок віднесення матеріально-виробничих запасів на валові витрати може мати й інші небажані наслідки. Наприклад, придбані матеріальні цінності можуть бути використаю в подальшому на потреби будівництва, реконструкції, модернізації ремонту та інше, пов'язане з поліпшенням .основних фондів, ви-трати на які. в тому числі й матеріальні не включають-ся до складу валових витрат. Зрозуміло, що це можна відрегулювати і в бухгалтерському, і в податковому обліку. Але це не збігатиметься в часі, — адже ми вже збільшили валові витрати, а значить зменшили прибу-ток і, відповідно, податок на цей прибуток. А врегулю-вання може здійснюватися із значним відривом.

Запропонована методика визначення суми оподат-ковуваних прибутків (до-ходів) спричинила новий вид обліку, так званий по-датковий облік, за допомо-гою якого акумулюються доходи й витрати. Як ре-зультат, визначається сума, яка підлягає оподаткуванню. Водночас на підприєм-ствах необхідно паралельно вести і бухгалтерський облік згідно з раніше прийнятою методикою, головне місце в якій посідає облік і визначення витрат шля-хом калькулювання собівартості продукції. А з прий-няттям Верховною Радою України проекту Податко-вого кодексу передбачається окремо вести фінансо-вий облік і управлінський.

Закономірно виникає запитання: де ж тут спро-щення для платника податків? Нема спрощення і для працівника податкової служби. Адже він пови-нен підняти всі первинні документи за операціями доходів і витрат, пересвідчитись у тому, що їх пра-вильно й повністю відображено в податковому облі-ку, а вірніше, в додатках до декларації про прибуток підприємств, і водночас вишукувати облікову ін-формацію в бухгалтерському обліку.

Щодо встановлення єдиної ставки оподат-кування прибутку підприємства в розмірі 30 відсот-ків. Ця «зрівнялівка» порушує принцип справедли-вості при оподаткуванні платників податків. Тут не можна не погодитися з думкою Голови ДПА України Миколи Азарова, висловленою у статті «Податкова політика в Україні: принципи і реалії» («Вісник по-даткової служби України», № 15/98), що рівень по-даткової ставки повинен установлюватися з ураху-ванням можливостей платників податків, тобто рів-ня його доходів. Ці можливості мають полягати, на нашу думку, не лише в тому, щоб одержати макси-мальний зиск, а і в тому, щоб задовольнити насущні потреби суспільства. Такий виробник наперед знає, що він випускає продукцію низької рентабельності, реалізуючи її за доступними цінами. Наприклад, в Ужгородському районі Закарпатської області ще не так давно вдосталь випускалося харчових продуктів, зокрема молочних. Але в останні роки через низьку рентабельність і навіть збитковість при 30-відсотковій ставці оподаткування прибутку населення району залишилася без цих продуктів.

Подібне спостерігається також з виробництвом ін-ших видів украй необхід-ної продукції, а також з на-данням послуг, робіт тощо.

Диференційований під-хід при оподаткуванні прибутку підприємств. між іншим, є характер-ним для всіх розвинутих країн. Наприклад, вчені США Ейсан Нікбахт і Анжеліко Іроппеллі у своєму підручнику «Фінанси», виданому в українському пе-рекладі у 1993 році, наводять дані які свідчать про те, що в США залежно від зростання рівня доходу то-го чи іншого підприємства відповідно зростає й рі-вень ставки оподаткування — від 15 до 46 відсотків.

Марія Бандиба привертає увагу до деяких нововве-день у проекті Кодексу.

По-перше, йдеться про ст. 2090 «Порядок обліку доходів та витрат». У п. 1 цієї статті наголошується:

«...платник податку повинен вести точний і своє-часний облік доходів і витрат на підставі даних фі-нансового обліку, підтверджених відповідними до-кументами, і відносити доходи і витрати до відповід-них звітних періодів, у яких вони були отримані або проведені відповідно до методу нарахувань». Зрозу-міло, що в загальному потоці реформ, що здійсню-ються сьогодні в нашій країні, певне місце посідає й реформування господарського обліку. З цього при-воду є постанова Кабміну України «Про затверджен-ня програми реформування системи бухгалтерсько-го обліку із застосуванням міжнародних стандар-тів». Ймовірно, що ця реформа включатиме і веден-ня фінансового обліку. Але у кас його поки що немає. Програму реформування бухгалтерського обліку передбачається завершити до грудня 2001 року, а проект Податкового кодексу «вести в дію з 01.01.2000 р. Часу залишилось обмаль. А введення фінансового обліку вимагатиме щонайменше півтора-два роки. Адже для цього необхідно розробити нормативну базу, яка складається із загальних поло-жень про фінансовий облік, плану рахунків та інст-рукції до нього, облікові документи і реєстри та форми звітності з поясненнями до їх складання. Усе це має бути доведено до підприємств завчасно.

Якщо чинний Закон «Про оподаткування прибут-ку підприємств» складається з 22 статей, то в проек-ті Податкового кодексу цьому питанню відведено. вже 12 глав, 123 статті. Зрозуміло, що без викорис-тання комп'ютера тут не обійтись. Але нам відомо, що в Закарпатті, наприклад, комп'ютери є на двох відсотках підприємств платників податків. Навряд чи краще становище і в інших областях України. А бухгалтерам запам'ятати й використати всю інформацію, яку закладено до проекту, при надходженні великої кількості іншої інформації бу-де не під силу.

На думку податківців удосконалення законодав-ства з оподаткування при-бутку (доходу) підпри-ємств має бути спрямова-ним не лише на окремі, фрагментарні питання, а на весь спектр, який становить систему оподаткуван-ня. До того ж, це удосконалення має привести до кар-динальних змін визначення об'єктів оподаткування, порядку визначення податкових ставок, умов надання та використання податкових пільг, порядку визначен-ня прибутку (доходу) й нарахування на нього податку.

Потребує кардинального перегляду і діюча систе-ма контролю за нарахуванням і сплатою податку на прибуток підприємства.

Пропозиції щодо вдосконалення оподатку-вання прибутку (доходу) підприємств зводяться до такого.

По-перше, необхідно встановити