а) прибуток від реалізації продукції (робіт, по-слуг) власного основного, допоміжних і обслугову-ючих виробництв;

б) прибуток від реалізації зайвих основних фон-дів. товарно-матеріальних цінностей, товарів;

в) доходи від операцій з цінними паперами, ва-лютними цінностями, борговими зобов'язаннями та всіх інших, перелічених грядках 2—9 чинної «Де-кларації про прибуток підприємств».

Встановлення об'єктом оподаткування прибутку від реалізації продукції (робіт, послуг) власного ви-робництва сприятиме насамперед унеможливленню випуску неврахованої продукції, тобто прихованого доходу, що підлягає оподаткуванню, а отже, спри-ятиме росту надходжень до бюджету.

Запровадження як об'єкта оподаткування прибутку від основної діяльності під-приємства вимагатиме повернення до обліку та кон-тролю за формуванням собівартості продукції, а та-кож необхідності калькулювання як усієї, так і окре-мих видів продукції (робіт, послуг) за плановою і фактичною собівартістю. Введення такого обліку і контролю взагалі, і для податкової практики зокре-ма, не викликає жодних труднощів, оскільки з цього питання напрацьовано достатню кількість норматив-них документів.

По-друге, щодо ставок оподаткування прибутку (доходу) підприємств вважається за доцільне вста-новити:

а) з прибутку від реалізації продукції (робіт, по-слуг) основної допоміжної і обслуговуючої вироб-ничої діяльності — диференційовані ставки залеж-но від рівня прибутковості підприємства;

б) з прибутку від реалізації зайвих основних фон-дів, товарно-матеріальних цінностей і всіх видів до-ходів — єдину ставку.

Ці ставки оподаткування підприємств не можуть бути довгостроковими (як це рекомендують окремі науковці). Вони залежно від різних обставин можуть або зростати, або зменшуватися, але протягом податкового року мають бути незмінними. Податкова ставка може змінюватися від 0 до 45 відсотків. Для цьо-го можна використати методику, яка застосовується в США і яку запроваджено в Україні при нарахуванні прибут-кового податку з доходів фізичних осіб.

По-третє, вважається за доцільне пільги з оподатку-вання надавати лише за прибутком з основної діяль-ності шляхом зменшення податкової ставки. Надан-ня пільг за численними ознаками, які визначено в п. 1 ст. 1007 проекту Кодексу, може призвести до неправильного їх застосування і спричинити труд-нощі в їх нарахуванні.

Таблиця 3. Пропоновані ставки та розмір податку. [2, c.12]

Розмір місячного прибутку від реалізації продукції (робіт, послуг) власного виробництва |

Ставки і розмір податну

від 0 до 10000 гри. |

10%

від 10000 до 20000 гри. |

1000 грн. +15 % від суни, яка перевищує 10000 гри.

від 20000 до 50000 гри. |

2500 грн. + 20 % від суми, яка перевищує 20000 грн.

від 50000 до 75000 гри. |

8500 грн. + 30 % від суми, яка перевищує 50000 грн.

від 75000 до 100000 грн. |

16000 грн.+ 40 % від суми. яка перевищує 75000 грн.

від 100000 і більше |

26000 грн.+ 45 % від суми, яка перевищує 100000 грн.

Кілька, зауважень і пропозицій щодо порядку ви-значення оподатковуваного прибутку (доходу) під-приємств. Якщо Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств», який діяв до 1 липня 1997 року, приділяв цим питанням достатньо уваги. то цього не можна сказати відносно чинного Закону, який перенесено до проекту Кодексу.

Порядок обчислення оподатковуваного прибутку в системному вигляді у проекті Кодексу, по суті. від-сутній. Він розпорошений по всіх статтях проекту, а це викликає немало запитань і непорозумінь.

Було б доцільним визначення прибутку (доходу), що є об'єктом оподаткування, викласти в од-ній статті, як це мало місце в ст. З («Об'єкт опо-даткування і порядок обчислення оподатковува-ного прибутку») в Законі України «Про оподатку-вання прибутку підприємств», який діяв до 1 лип-ня 1997 року.

Висновки.

На протязі всієї історії розвитку людства жодна держава не змогла існувати без податків. Не зможе і Україна, особливо без такого податку, як податок на прибуток підприємств. Але, на жаль, регулюючій функції цього податку як інструменту регулювання розвитку виробництва надається другорядне значення. Для нашої держави податок на прибуток підприємств – це насамперед важливе джерело наповнення бюджету. І справді, податок на прибуток впевнено тримає друге місце за сумами зборів після податку на додану вартість. Але Уряд не стоїть на місці і хоче збільшити надходження від цього податку насамперед за рахунок збільшення бази оподаткування.

Але треба пам’ятати паралельно йде збільшення кількості збиткових підприємств. При цьому про зменьшення податкового тиску на виробників вже майже не згадується. А податковий опит підказує головний принцип оподаткування : “Неможна різати курку, яка несе золоті яйця”, тобто якою б великою не була необхідність держави в фінансових коштах на покриття мислимих і немислимих витрат, податки не повинні підривати зацікавленість платників в господарській діяльності.

На мою думку, одним з елементів вдосконалення податкової системи України є те, що необхідно приймати нові закони, які б були призначені для нормального користування, а не для заплутування користувачів цих законів. Читаючи Закон України “Про оподаткування прибутку підприємств” 1997 року та відгуки про нього складається враження, що він був прийнятий не для нормального користування, а для всебічної критики, і єдина подяка на яку заслужили автори цього Закону така: “Спасибі, що не написали більше.”

Ким потрібно бути та скільки потрібно часу, щоб зрозуміти формуліровку пункту 5.5.2 Закону (зараз над нею мучаються платники): “віднесення витрат на виплату або нарахування процентів за борговими зобов'язаннями у будь-якому податковому періоді дозволяється у сумі, що не перевищує суми доходів такого платника податку протягом звітного періоду, отриманих у вигляді процентів, збільшеної на суму, що дорівнює 50 відсоткам оподатковуваного прибутку звітного періоду, без урахування суми отриманих процентів.” А тепер уявіть собі, що дану норму треба перекласти на англійську, німецьку або іншу іноземну мову та дати прочитати Вашим іноземним партнерам. Але ж пункт 5.5.2.