В Закон “Про оподаткування прибутку підприємств” запропоновано внести зміни відносно обмеження терміну віднесення збитків від господарської діяльності на зменьшення оподатковуваного прибутку в наступних звітних роках.

Щодо ситуації пов’язаної з прогнозом надходжень від оподаткування прибутку підприємств, то вона досить вражаюча. Уряд уперто вважає, що наступного року зросте обсяг промислового виробництва продукції, а звідси – збільшиться прибуток. Тому прогнозова сума цього податку майже на 1,4 млрд. грн. більше ніж враховано в розрахунках на нинішній рік [5, c.11].

Цей податок дійсно показує добру збираємість, яка могла б зберігтися при умові, що підприємства не падуть під важким налоговим тиском, наприклад, в цьому році збільшилася заборгованість по сплаті цього податку. Так, на 1 серпня недоімка збільшилася майже вдвічі і склала майже 2,8 млрд. грн. [5, c.11]

Розглянемо, які ж положен-ня закону сприяють росту збит-ковості і поглибленню платіж-ної кризи. Насамперед відзна-чимо, що ним передбачений зовсім новий підхід до визна-чення господарської діяльності — основною її ознакою є факт одержання прибутку за умови. що діяльність особи, спрямова-на на це, є регулярною, постій-ною та істотною. Дане визна-чення господарської діяльності суперечить положенню Дер-жавного класифікатора «Кла-сифікація видів економічної ді-яльності», розробленому Держкомстатом України і орієнтова-ному на вимоги Європейського Союзу. Відповідно до класифі-катора, господарська діяльність характеризується такими озна-ками:

- використання ресурсів.

- виробничий процес;

- випуск продукції (надання послуг).

Оскільки в законі дані озна-ки проігноровані, то для усу-нення протиріччя було введене зовсім нове поняття — непри-буткові організації. Тим самим. були узяті під контроль держави кошти добродійних, громадських організацій.

Варто особливо відзначити абзац перший підпункту 7.11.9. яким передбачається обкладен-ня податком на прибуток дохо-дів неприбуткових організацій (добродійні внески, членські внески, пасивні доходи), звіль-нених від цього підпунктами 7.11.2-7.11.7. у випадку переви-щення ними розмірів доходів попереднього року в першому кварталі звітного року на 25%.

Введення поняття «валові витрати» суперечить принци-пам бухгалтерського обліку і поняттю собівартості продук-ції. Це змушує підприємства (організації, установи) фактич-но вести подвійний облік — для податкової адміністрації і для себе. Між податковим і бухгал-терським обліком існують роз-біжності, які в основному вияв-ляються в правилах віднесення витрат на собівартість, зокрема матеріалів і малоцінних і швид-козношуваних предметів (МШП), а також включення в суму реалізації (доходу) коштів, отриманих за фактом виконан-ня робіт (послуг), відпуску про-дукції.

Відповідно до Положення про ведення бухгалтерського обліку і звітності в Україні, зат-вердженого постановою КМ N250 від 3.04.93 р. із змінами і доповненнями (далі — Поло-ження). матеріали і МШП включаються в собівартість продукції тільки в міру їх пере-дачі у виробництво, а, відповід-но до закону, у валові витрати Вони включаються за фактом оплати або одержання їх підп-риємством. Законом практич-но перекручено поняття авансу. і тим самим до складу валового доходу погрібне включати кошти, отримані за ще не вико-нані роботи (послуги), не від-вантажену продукцію.

Пункт 5.9 про перерахуван-ня залишків на складі фактично розрахований на порушників законодавства і припускає под-війне оподатковування сумлін-них платників. Це можна проі-люструвати таким прикладом. Підприємство не працювало певний час. У звітному кварталі почався процес виробництва продукції, частина якої була ре-алізована. при цьому кошти за реалізовану продукцію могли не надійти. Під час укладання податкової звітності частина виробленої продукції, то була реалізована, підлягає включен-ню у валові прибутки, а нереа-лізована продукція зменшить валові витрати.

У підсумку підприємство. що тільки почало відновлювати виробничу діяльність і ще не одержало ніякого прибутку, відразу стає боржником по пла-тежах у бюджет. Йому будуть зараховані кошти по переплаті податку з прибутку у зв'язку зі збільшенням готової продукції на складі в наступному кварта-лі в рахунок майбутніх плате-жів. Введення даного пункту мало на меті будь-якими спосо-бами вилучити кошти підпри-ємств у бюджет. Внаслідок цьо-го підприємства змушені при-ховувати реальний стан справ у виробництві.

У законі неправомірно виді-лений із складу валових витрат амортфонд. Цим фактично проігнорований склад вартості:

вартість = капітал + робоча си-ла + додаткова вартість, де ка-пітал складається з основного і оборотного капіталу.

Відповідно до п. 42 Поло-ження, амортфонд створюється шляхом переносу вартості ос-новних фондів, що беруть участь у виробництві, на собі-вартість продукції (робіт, пос-луг). Отже, амортфонд є скла-довою основного капіталу і бе-ре пряму участь у формуванні ціни товару (робіт, послуг). Тим більше, що частка амортфонду складає 7% у витратах на ви-робництво. Без нього ціна буде формуватися з витрат на оплату праці, матеріали і податків. Цим самим законодавчо були створені передумови для збіль-шення частки податків у ціні продукції.

При цьому треба мати на увазі, що розрахунок норм амортизації у відповідності зі ст. 8 закону подовжує термін повної амортизації основних фондів у середньому до 60 ро-ків. У підприємств, в яких ос-новні фонди мають ступінь зносу до 60%, відрахування в амортфонд різко зросли, а при ступені зносу більше 70% — різко скоротилися, подовжив-ши термін амортизації, нап-риклад у першої групи основ-них фондів до 127 років. [8, c.6]

Урядовий проект закону "Про внесення змін у Закон України "Про оподатковування прибутку підприємств" (про нього вже йшлося раніше) стосу-ється перегляду складу валових витрат. Він розрахований на створення реальних умов дня забезпечення обліку всіх плат-ників податку з прибутку, у т.ч. працюючих у тіньовій сфері, і одержання додаткових коштів у бюджет у розмірі приблизно 1.4 млрд. грн.

Так, змінами в підпункт 5.6.1